Antique philosophy and modern science: theology, philosophy, science amplification of rationality

Abstract

The article examines the problem of the influence of ancient philosophy on various branches of modern sciences through the prism of the doctrines of such important philosophers of ancient times as Plato, Aristotle, Heraclid and Parmenides. In spite of disputes and mutual criticism in their time, the works of most philosophers have common roots and each of them is an invaluable foundation for the development of modern science and philosophy and and so on. The author asserts that G. Galilei lay the foundation of modern science base oneself upon the works of Plato, which influenced the further development of philosophy to this day and created a deep and original physical conception of the number. Also work of Heraclitus who, due to the dominance of the positivist-pragmatic worldview of philosophy, was not recognized in his time, but gave impetus to the development of the natural sciences of the present are of great importance. Parmenides, in his turn, was the first linguistic philosopher and his contribution to the development of modern languages is difficult to overestimate. In the article, the authors explore the common features and roots in the works of all noted philosophers of antiquity, and reveal that their knowledge and achievements could not be used at that time in full force due to the complete dominance of theocentrism. Nevertheless, it is pointed out that the classical model of science was formed under the influence of the intellectual, political and legal life of antiquity, which was based on the general idea of the mind, which, as the authors note, was largely divine.

У статті досліджується проблема впливу античної філософії на різноманітні галузі сучасних наук через призму доктрин таких значимих філософів античного часу як Платон, Аристотель, Галілей, Стагирит, Гераклід та Парменід. Не зважаючи на суперечки та взаємну критику в свій час, праці більшості філософів мають спільні корені та кожна з них є неоцінимим підґрунтям для розвитку сучасної науки та філософії тощо. Автор стверджує, що початок розвитку сучасної науки поклав Г.Галілей, відкривши, тісно пов’язаний з «принципом єдиного» Парменіда, «принцип інерції». У своєму відкритті Галілей опирався на праці Платону, який не лише задав поштовх філософії епікурейців, стоїків, академіків, скептиків і неоплатоників, але й вплинув на весь подальший розвиток філософії до наших днів та створив глибоку і оригінальну фізичну концепцію числа. Але й вплинув на весь подальший розвиток філософії до наших днів та створив глибоку і оригінальну фізичнуконцепціючисла. Також зауважується велика значимість робот Геракліту, який через домінування позитивістськипрагматичного світогляду філософії не був визнаний в свій час, але надав поштовх до розвитку природознавчих наук сучасності. Пермінід в свою чергу був першим лінгвістичним філософом та його вклад у розвиток сучасних мов важко переоцінити. Автори акцентують увагу на тому, що античне вчення про розум знайшло своє практичне застосування в таких важливих сучасних концепціях як вдосконалення душі за допомогою освіти і виховання або пошуку персонального блага - етиці, визначенні колективного блага – політиці, знаходженні справедливості – у праві. За Пржеленським, теологія виникає з прагнення систематизувати знання, отримані з догматів віровчення. Святе Писання виникло в ситуації, де закони логіки не мали ніякої сили, і Старий, і Новий заповіти були дані тим, хто жив в дотеоретіческой світі, де заборона на протиріччя не має сенсу. У статті досліджуються спільні риси та корені у працях усіх зауважених філософів античності та виявляють, що їх пізнання та набутки не могли буди використані у той час у повну силу через повну домінацію теоцентризму. Незважаючи на це, вказується що класична модель науки сформувалася під впливом інтелектуального, політичного та правового життя античності, яке ґрунтувалося на загальній ідеї розуму, який, як зауважує автор, і був в більшості своїй божественний.

В статье исследуется проблема влияния античной философии на различные области современных наук через призму доктрин таких значимых философов античного периода как Платон, Аристотель, Галилей, Стагирит, Гераклид и Парменид. Несмотря на споры и взаимную критику в свое время, труды большинства философов имеют общие корни и каждая из них является неоценимой основой для развития современной науки и философии. Автор утверждает, что начало развития современной науки положил Г. Галилей, открыв, тесно связанный с «принципом единого» Парменида, «принцип инерции». В своем открытии Галилей опирался на труды Платона, который не только задал толчок философии эпикурейцев, стоиков, академиков, скептиков и неоплатоников, но и повлиял на всё дальнейшее развитие философии до наших дней и создал глубокую и оригинальную физическую концепцию числа. Также отмечается огромная значимость работ Гераклита, который из-за доминирования позитивистски-прагматического мировоззрения философии не был признан в свое время, но дал толчок к развитию естественных наук современности. Перминид в свою очередь был первым лингвистическим философом и его вклад в развитие современных языков трудно переоценить. Авторы акцентируют внимание на том, что античное учение о разуме нашло свое практическое применение в таких важных современных концепциях как совершенствование души с помощью образования и воспитания или поиска персонального блага - этике, определении коллективного блага - политике, нахождении справедливости - в праве. По мнению Пржеленского, теология возникает из стремления систематизировать знания полученные из догматов вероучения. Святое Писание возникло в ситуации, где законы логики не имели никакой силы, и Ветхий, и Новый заветы были даны тем, кто жил в дотеоретической мире, где запрет на противоречия не имеет смысла. В статье исследуются общие черты и корни в трудах всех упомянутых философов античности и обнаруживают, что их познания и достижения не могли быть использованы в то время в полную силу из-за полного доминирование теоцентризма. Несмотря на это, указывается, что классическая модель науки сформировалась под влиянием интеллектуальной, политической и правовой жизни античности, которая основывалась на общей идеи разума, который, как отмечает автор, и был в большинстве своем божественный