Філософська концепція Алексіуса Майнонга у колі герменевтичних можливостей

Abstract

Реалії сучасного інформаційного світу з новою силою загострюють питання щодо людських можливостей сприйняття та інтерпретації інформації. Зближення різних культур, а подекуди й їх зіткнення, з новою силою актуалізує питання щодо первинного механізму та змісту людського пізнання, його предметності та породжує глибинні питання щодо витлумачення й осмислення результатів як окремих пізнавальних актів, так і людського пізнання у цілому. Ці питання представляють не лише академічний, а й загальнолюдський практичний інтерес для тих, хто прагне діяти осмислено, спираючись на міцний фундамент наукового знання, а не йти, торуючи собі шлях через незнайому й, можливо, небезпечну місцину, навпомацки. Розробка методу та методології філософської герменевтики стала одним із здобутків на цьому шляху, здійсненому у межах філософських наук. Прояснення ж процесу цього відкриття та його історико-філософська фіксація мисляться необхідною умовою й запорукою подальших поглиблених пошуків та успіхів у цьому напрямку. Однією з знакових фігур у становленні філософської герменевтики, безумовно, є Алексіус Майнонґ (1853-1920), який є відомий, передусім, розробкою своєї предметної теорії (Gegenstandstheorie – нім.). ; The contemporary informational world actualises with a new power the issue of the human ability to understand and interpret information. The rapprochement of different cultures, and sometimes their collision with renewed vigour, actualizes the issue of the primary mechanism and content of human cognition, its objectivity, and gives rise to deep issues of the interpretation and comprehension of the results of both individual cognitive acts and human cognition as a whole. These issues are not only of academic, but also of universal human practical interest for those who want to act meaningfully, relying on a solid foundation of scientific knowledge, and not walk, paving their way through unfamiliar and possibly dangerous terrain by touch. The development of the method and methodology of philosophical hermeneutics has become one of the achievements along this path, accomplished within the framework of the philosophical sciences. Clarification of the process of this discovery and its historical and philosophical fixation are thought to be a necessary condition and guarantee of further in-depth searches and success in this direction. One of the significant figures in the formation of philosophical hermeneutics, of course, is Alexius Meinong (1853-1920), who is known primarily for the development of his subject theory (Gegenstandstheorie – Germ.).

Реалии современного информационного мира с новой силой заостряют вопрос о человеческих возможностях восприятия и интерпретации информации. Сближение различных культур, а иногда и их столкновения с новой силой актуализирует вопрос о первичных механизмах и содержании человеческого познания, его предметности и порождает глубинные вопросы толкования и осмысления результатов как отдельных познавательных актов, так и человеческого познания в целом. Эти вопросы представляют не только академический, но и общечеловеческий практический интерес для тех, кто хочет действовать осмысленно, опираясь на прочный фундамент научного знания, а не идти, прокладывая себе путь через незнакомую и, возможно, опасную местность, наощупь. Разработка метода и методологии философской герменевтики стала одним из достижений на этом пути, совершенном в пределах философских наук. Прояснение же процесса этого открытия и его историко-философская фиксация мыслятся необходимым условием и залогом дальнейших углубленных поисков и успехов в этом направлении. Одной из знаковых фигур в становлении философской герменевтики, безусловно, является Алексиус Майнонґ (1853-1920), который известен, прежде всего, разработкой своей предметной теории (Gegenstandstheorie).