Дистанційна форма медичної освіти

Abstract

Сучасна медична освіта в даний час стикається зі значними складнощами, викликаними необхідністю дистанційного навчання в період пандемії COVID-19. Це питання стосується практично усіх видів підготовки. Однак медична освіта має свою специфіку, яка пов’язана з необхідністю роботи «біля ліжка хворого», фізичною присутністю при навчанні, відпрацюванням медичних маніпуляцій та ін. Саме тому в медицині ніколи не існувало заочних форм навчання. Але сучасна ситуація диктує необхідність пристосування до існуючих реалій захворюваності, так як можливість зараження в колективі та подальше розповсюдження хвороби несуть більшу загрозу, ніж зниження комунікативних, чи професійних можливостей. Крім того, теперішні умови роботи лікарів поставили питання і зміни методології медичного навчання, зсув його напрямків в бік можливості віртуального спілкування з пацієнтом, якісного надання медичної допомоги при зменшенні кількості візитів до лікаря, наголос на екстреній медичній допомозі. Тому, метою роботи було провести аналіз можливих підходів до ведення та оцінки знань студентів при проведенні практичних занять на дистанційній формі навчання. Дистанційна робота із студентами продемонструвала у ряду слухачів «невміння вчитися». Українські студенти звикли до чіткого вивчення підручника, або методичних матеріалів, розроблених на кафедрі навчання. Часто вони не вміють знаходити інтернет ресурси та правильно ними користуватися. Тому запровадження в навчальну програму таких методів, як написання оглядів літератури, ессе за обраною викладачем темою, та ін., дають змогу навчити студентів правилам інформаційного пошуку, методології викладення думки, вмінню аналізувати велику кількість різноманітних літературних джерел. Все це потрібне і ефективне не лише в період навчання, але й для самовдосконалення при роботі лікарем.

Современная медицинское образование в настоящее время сталкивается со значительными сложностями, вызванными необходимостью дистанционного обучения в период пандемии COVID-19. Этот вопрос касается практически всех видов подготовки. Однако медицинское образование имеет свою специфику, которая связана с необходимостью работы «у постели больного», физическим присутствием при обучении, отработкой медицинских манипуляций и др. Именно поэтому в медицине никогда не было заочных форм обучения. Но современная ситуация диктует необходимость приспособления к существующим реалиям заболеваемости, так как возможность заражения в коллективе и дальнейшее распространение болезни несут большую угрозу, чем снижение коммуникативных, или профессиональных возможностей. Кроме того, нынешние условия работы врачей поставили вопрос и изменения методологии медицинского обучения, смещение его направлений в сторону возможности виртуального общения с пациентом, качественного оказания медицинской помощи при уменьшении количества визитов к врачу, упор на экстренную медицинскую помощь. Поэтому, целью работы было провести анализ возможных подходов к ведению и оценки знаний студентов при проведении практических занятий на дистанционной форме обучения. Удаленная работа со студентами продемонстрировала в ряду слушателей «неумение учиться». Украинские студенты привыкли к четкому изучения учебника или методических материалов, разработанных на кафедре обучения. Часто они не умеют находить интернет ресурсы и правильно ими пользоваться. Поэтому введение в учебную программу таких методов, как написание обзоров литературы, эссе по выбранной преподавателем темой и др., позволяют научить студентов правилам информационного поиска, методологии изложения мысли, умению анализировать большое количество разнообразных литературных источников. Все это нужно и эффективно не только в период обучения, но и для самосовершенствования при работе врачом.

Modern medical education is currently facing significant challenges due to the need for distance learning during the COVID-19 pandemic. This question applies to almost all types of training. However, medical education has its own specifics, which is associated with the need to work "at the patient's bed", physical presence during training, practice of medical manipulations, etc. That is why in medicine there has never been distance learning. But the current situation dictates the need to adapt to the existing realities of the disease, as the possibility of infection in the team and the further spread of the disease pose a greater threat than the reduction of communication or professional opportunities. In addition, the current working conditions of doctors raised questions and changes in the methodology of medical education, shifting its directions towards the possibility of virtual communication with the patient, quality medical care while reducing the number of visits to the doctor. Distance work with students demonstrated in some students "inability to learn." Ukrainian students are accustomed to a clear study of the textbook, or methodological materials developed at the medical department. Often they do not know how to find Internet resources and use them properly. Therefore, the introduction of such methods in the curriculum as writing literature reviews, essays on the topic chosen by the teacher, etc., allow students to teach the rules of information retrieval, methodology of expression, the ability to analyze a large number of different literary sources. All this is necessary and effective not only during training, but also for self-improvement while working as a doctor.