Ретроспективний аналіз ефективності застосування мінерал триоксид агрегату та кальційвмісних середників з метою проведення процедури апексифікації

Abstract

Вступ. Алгоритм вибору методу лікування постійних зубів з неповністю сформованим коренем, описаний у дослідженні Shabahang S. (2013), передбачає проведення процедури апексифікації у випадках незворотного пульпіту та некрозу пульпи, та вітальної терапії у випадках діагностики зворотних патологічних явищ у структурі пульпарного комплексу. Мета дослідження. Провести ретроспективний аналіз ефективності застосування мінерал триоксид агрегату та кальцієвмісних середників з метою проведення процедури апексифікації за даними попередньо проведених досліджень. Матеріали та методи дослідження. З метою реалізації поставленої мети дослідження був проведений пошук релевантних публікацій з використання пошукової системи Google Scholar (https://scholar.google.com.ua/), баз даних Pubmed (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/) та ScienceDirect (https://www.sciencedirect.com/). Результати дослідження. Доступні на сьогодні дані різного рівня доказовості не підтверджують факту вищої клінічної ефективності застосування мінерал триоксид агрегату у порівнянні з кальцій-гідроксидом з мето проведення процедури апексифікації у випадках ендодонтичного лікування зубів із незавершеним формування кореня. Однак вагома перевага застосування мінерал триоксид агрегату полягає у можливості одноетапного формування кореневої пробки з подальшою постійною обтурацією кореневого каналу після повного затвердіння мінерал триоксид агрегату. Висновок. Проаналізовані дослідження характеризувалися варіативністю дизайнів та використанням різних підходів до оцінки сформованості апікальної частини зуба, крім того, у більшості публікацій не проводилося оцінки вихідного рівня сформованості кореня, який потенційно може впливати на успішність маніпуляції. Нижчий рівень успішності кальцієвмісних середників з метою апексифікації, що був зареєстрований у низці досліджень, аргументований пролонгованістю лікування, в ході якого відмічається тенденція до пропущення пацієнтами контрольних оглядів та їх вибування із сформованої досліджуваної вибірки протягом відповідного періоду моніторингу. Для формулювання відповідних клінічних рекомендацій необхідно забезпечити підхід до оцінки вихідної ситуації та результатів проведеного лікування референтно до уніфікованої системи критеріїв, відносно котрих буде проводитися інтерпретація усіх показників якості досягнутої апексифікації.

Introduction. The algorithm for choosing a method of treatment for permanent teeth with incompletely formed root, described in the study of Shabahang S. (2013), involves the procedure of apexification in cases of irreversible pulpitis and pulp necrosis, and convalescent therapy in cases of diagnosis of recurrent pathological phenomena in the pulp structure. The aim of the study was to conduct a retrospective analysis of the effectiveness of applying mineral trioxide aggregate and calcium-containing agents in order to carry out the apexification procedure according to the data of previous studies. Materials and methods. Relevant publications were searched by Google Scholar search (https://scholar.google.com/), Pubmed databases (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/ pubmed /) and ScienceDirect (https://www.sciencedirect.com/). Results. The data available to date are of varying evidence and do not confirm the fact that the mineral trioxide aggregate is more clinically effective than calcium hydroxide for the purpose of apexification in cases of endodontic treatment of incomplete root formation. However, a significant advantage of mineral trioxide aggregate is the possibility of one-stage root canal formation with subsequent permanent obturation of the root canal after complete curing of mineral trioxide aggregate. Conclusion. The reports analyzed are characterized by variability of designs and the use of different approaches to assess the formation of the apical part of the tooth; moreover, most publications do not evaluate the initial level of root formation, which can potentially affect the success of the manipulation. The lower success rate of calcium-containing aids for apexification reported in a number of studies is justified by the prolongation of treatment, during which there is a tendency for patients to miss the check-ups and to drop out of the generated study sample during the relevant monitoring period. In order to formulate appropriate clinical recommendations, it is necessary to ensure that the baseline and treatment outcomes are referenced to a unified system of criteria for interpretation of all quality indicators of apexification achieved.