Микола Іванович Пирогов – видатний лікар і педагог (до 211-ї річниці від дня народження)

Abstract

У контексті загальнонаукової тенденції до активізації уваги до біографічних досліджень розглянуто постать М.І. Пирогова ‒ одного з найвидатніших представників медицини ХІХ ст. та знаного педагога-новатора. Глибоке ознайомлення з публіцистичним та епістолярним спадком М.І. Пирогова, а також критичний аналіз наукових джерел з питання, що досліджувалося, засвідчив, що за внеском у практичну медицину й педагогіку М.І. Пирогов, за правом, може стояти в одному ряду з поліматами епохи Відродження. У висновках зазначається, що новаторські ідеї та наукові здобутки М.І. Пирогова, його невтомність і працелюбність, дар наукового передбачення, відданість професії, бажання ділитися своїми знаннями з молоддю і колегами, самопожертва та прагнення приносити користь суспільству, а також особистість геніального лікаря та видатного педагога залишаються взірцем для наступних поколінь, а його роздуми й міркування не втрачають актуальності й у ХХІ ст., примушуючи зупинити плин часу і замислитися над роллю особистості в історії та слугуючи підґрунтям генерації нових ідей і розробок у практичну медицину й освіту, медичну зокрема.

The figure of M.I. Pyrogov who is one of the most prominent representatives of medicine of the XIX century and well-known teacher-innovator has been considered in the context of the general scientific tendency to the activation of attention to biographical researches. The authors conducted deep study of the journalistic and epistolary legacy of M.I. Pyrogov, as well as a critical analysis of scientific sources on the subject under study. It has been found that M.I. Pyrogov’s contribution to practical medicine and pedagogy gives the right to rank him with the polymaths of the Renaissance. The conclusions state that the innovative ideas and scientific achievements of M.I. Pyrogov, indefatigability and hard-working nature, the gift of scientific foresight, devotion to the profession, desire to share knowledge with young people and colleagues, self-sacrifice and desire to benefit society, as well as the personality of a genius doctor and outstanding teacher remains a model for future generations, and thoughts and consideration do not become irrelevant in the XXI century, forcing to stop the passing of time and to think about the role of the individual in history and providing the background for generating new ideas and developments in practical medicine and education, in particular, the medical one.