Actual problems of hermeneutics, principles of interpretation of M. Heidegger"s hermeneutics

Abstract

The range of problems of hermeneutics, principles of interpretation of the cultural phenomena is an actual object of investigation and reflections in history, philology, the study of art, researches of culture, literary criticism, and various disciplines. The hermeneutics of presence was developed by M. Heidegger. The possible ways of further M. Heidegger’s hermeneutics transformations are examined in the article. The research is aimed at revealing correlations between Heidegger’s hermeneutics of the period of "Existence and Time" and hermeneutics after the "turn" of the middle of the 30th. The results of the investigation, thus, contribute to the understanding of studies of the German thinker in their integrity. An important problem is the influence or degree of influence of ontology, theory of language, and Heidegger’s hermeneutics on the further development of researches in this problem. The author concludes that the theory of philosophical hermeneutics of H.-G. Gadamer may be considered as a direct continuer of the scientist’ works, though is, as well, it touches determination of foundations of the hermeneutics. The problem of investigation of Heidegger’s impact on the further development of philosophical studies becomes an actual problem of the philosophical literature in the last decades. Among the most noticeable works, it is possible to name the following researches: Coltman R. (1998), Lavruhin A.V. (2007), dissertation of Kozlova M.V (2015). The works highlight the most important copulas of philosophical hermeneutics of H.-G. Gadamer, their representation within poetic work. The linguistic task in Gadamer's teachings confirms the value of Heidegger's discourse regarding the ontic and ontological horizons of understanding, supplements the concept of the hermeneutics of factuality. The teaching eliminates its contradictions by reconciling the theoretical and practical plans of existence, implemented in the categorical unity of the language. This unity itself is not at all a kind of technical characteristic of the language, and it is related not only to the language and situations of linguistic interaction, but, as well, correlates with Dasein himself, its fundamental embodiment, and the semantic environment for the development of existence.

Коло проблем герменевтики, принципів інтерпретації культурних явищ є актуальним об'єктом дослідження і роздумів в історії, філології, мистецтвознавстві, дослідженнях культури, літературознавстві та різних дисциплінах. Герменевтику присутності розробив М. Хайдеггер. У статті розглядаються можливі шляхи подальших герменевтичних трансформацій М. Гайдеггера. Дослідження спрямоване на виявлення кореляцій між герменевтикою Гайдеггера періоду «Екзистенції і часу» та герменевтикою після «повороту» середини 30-х років. Результати дослідження, таким чином, сприяють усвідомленню досліджень німецького мислителя в їх цілісності. Важливою проблемою є вплив або ступінь впливу онтології, теорії мови та герменевтики Гайдеггера на подальший розвиток досліджень цієї проблеми. Автор робить висновок, що теорію філософської герменевтики Г.-Г. Гадамера можна вважати безпосереднім продовженням праць вченого, хоча це також стосується визначення основ герменевтики. Проблема дослідження впливу Гайдеггера на подальший розвиток філософських студій стає актуальною проблемою філософської літератури останніх десятиліть. Серед найбільш помітних робіт можна назвати такі дослідження: Кольтман Р. (1998), Лаврухін А.В. (2007), дисертація Козлової М.В. (2015). У працях висвітлюються найважливіші зв’язки філософської герменевтики Г.-Г. Гадамера, їх репрезентація в поетичній творчості. Лінгвістична задача у вченні Гадамера підтверджує цінність дискурсу Гайдеггера щодо онтичного та онтологічного горизонтів розуміння, доповнює концепцію герменевтики фактичності. Вчення усуває його протиріччя, узгоджуючи теоретичний і практичний плани існування, реалізовані в категоріальній єдності мови. Ця єдність сама по собі зовсім не є технічною характеристикою мови, до того ж вона пов'язана не тільки з мовою і ситуаціями мовної взаємодії, але також співвідноситься з самим Dasein, його фундаментальним втіленням і семантичним середовищем для розвитку існування.

Круг проблем герменевтики, принципов интерпретации культурных явлений является актуальным объектом исследования и размышлений в истории, филологии, искусствоведении, исследованиях культуры, литературоведении и различных дисциплинах. Герменевтику присутствия разработал М. Хайдеггер. В статье рассматриваются возможные пути дальнейших герменевтических трансформаций М. Хайдеггера. Исследование направлено на выявление корреляций между герменевтикой Хайдеггера периода «Экзистенции и времени» и герменевтикой после «поворота» середины 30-х годов. Результаты исследования, таким образом, способствуют осознанию исследований германского мыслителя в их целостности. Важной проблемой является влияние или степень влияния онтологии, теории языка и герменевтики Хайдеггера на развитие исследований этой проблемы. Автор заключает, что теорию философской герменевтики Г.-Г. Гадамера можно считать непосредственным продолжением трудов ученого, хотя это касается определения основ герменевтики. Проблема исследования влияния Хайдеггера на дальнейшее развитие философских студий становится актуальной проблемой философской литературы последних десятилетий. Среди наиболее заметных работ можно выделить следующие: Кольтман Р. (1998), Лаврухин А.В. (2007), диссертация Козловой М.В. (2015). В трудах освещаются важные связи философской герменевтики Г.-Г. Гадамера, их репрезентация в поэтическом творчестве. Лингвистическая задача в учении Гадамера подтверждает ценность дискурса Хайдеггера относительно онтического и онтологического горизонтов понимания, дополняющего концепцию герменевтики фактичности. Учение устраняет его противоречия, согласовывая теоретический и практический планы существования, реализуемые в категориальном единстве языка. Это единство само по себе совсем не является технической характеристикой языка, к тому же оно связано не только с языком и ситуациями речевого взаимодействия, но также соотносится с самим Dasein, его фундаментальным воплощением и семантической средой для развития существования.