Метод електроміографії в дослідженні м’язів щелепнолицевої ділянки, зокрема в пацієнтів із вадами слуху

Abstract

Авторами статті проведений короткий огляд літературних джерел, у яких так чи інакше використовувався метод електроміографії для дослідження м’язів щелепнолицевої ділянки. Характеристики м'язів є індикатором складних функціональних відносин зубощелепної системи. Порушення м'язової функції призводить до морфологічних змін в нормальній структурі зубів і кісток щелепнолицевої ділянки, а також посилюють вже існуючу патологію прикусу. На сьогоднішній день найбільш сучасним, досконалим, об'єктивним, інформативним методом функціональної діагностики зубощелепної системи є метод електроміографії. Дане дослідження є доказовим методом діагностики та оцінки результатів лікування в стоматології та ортодонтії та гарантує неупереджений та об’єктивний аналіз функціонального стану щелепно-лицевого апарату пацієнта на різних етапах: від постановки діагнозу до лікування і після його закінчення. Найпоширенішою в різноманітних галузях стоматології є інтерференційна електроміографія, оскільки вона є неінвазивним методом. В ортодонтії інтерференційна електроміографія застосовується для контролю перебудови координаційних співвідношень функцій скроневих та жувальних м'язів при лікуванні аномалій прикусу. В ортодонтії важливими м’язами є піднімачі нижньої щелепи, а саме жувальній м’яз, скроневий м’яз, медіальний крилоподібний м’яз та латеральний крилоподібний м’яз. Під’язично-язичний м’яз також відіграє важливу роль в визначенні морфології обличчя. Цей м’яз відповідає за подовження язика. Також досить важливими в ортодонтії є мімічні м’язи, а саме круговий м’яз рота. Пацієнти із депривацією слуху не використовують зовсім або використовують у незначній мірі лицеві м’язи під час мовлення. В науковій літературі досить мало досліджень функції лицевих та жувальних м’язів у ортодонтичних пацієнтів із депривацією слуху як дитячого, так і дорослого віку, які свідчать про більшу у таких пацієнтів активність жувальних м’язів. Проте немає єдиної наукової думки щодо роботи кругового м’яза рота.

Авторами статьи проведен краткий обзор литературных источников, в которых так или иначе использовался метод електромиографии для исследования мышц челюстно-лицевой области. Характеристика мышц является индикатором сложных функциональных отношений зубочелюстной системы. Нарушение мышечной функции приводит к морфологическим изменениям в нормальной структуре зубов и костей челюстно-лицевой области, а также усиливают уже существующую патологию прикуса. На сегодняшний день наиболее современным, совершенным, объективным, информативным методом функциональной диагностики зубочелюстной системы является метод электромиографии. Данное исследование является доказательным методом диагностики и оценки результатов лечения в стоматологии, в ортодонтии и гарантирует непредвзятый и объективный анализ функционального состояния челюстно-лицевого аппарата пациента на разных этапах: от постановки диагноза до лечения и после его окончания. Самой распространенной в различных областях стоматологии является интерференционная электромиография, так как она является неинвазивным методом. В ортодонтии интерференционная электромиография применяется для контроля перестройки координационных соотношений функций височных и жевательных мышц при лечении аномалий прикуса. В ортодонтии важными мышцами являются подниматели нижней челюсти, а именно жевательная мышца, височная мышца, медиальная крыловидная мышца и латеральная крыловидная мышца. Подъязычно-язычная мышца также играет важную роль в определении морфологии лица. Эта мышца отвечает за удлинение языка. Также достаточно важными для ортодонтов являются мимические мышцы, а именно круговая мышца рта. Пациенты с депривацией слуха не используют совсем или используют в незначительной степени лицевые мышцы во время речи. В научной литературе достаточно мало исследований функции лицевых и жевательных мышц в ортодонтических пациентов с депривацией слуха как детского, так и взрослого возраста свидетельствующие о большей у таких пациентов активность жевательных мышц. Однако нет единой научной мысли о работе круговой мышцы рта.

This article briefly reviews the literature describing the application of electoromyography technique to investigate the muscles of the orofacial region. Muscle characteristics are an indicator of complex functional relationships of the dentofacial system. Disorders of muscle function lead to morphological changes in the normal structure of the teeth and bones of the maxillofacial area, as well as exacerbate existing bite pathologies. Today, the electromyography is considered as the latest, objective, and informative method of functional diagnostics of the dentofacial system. This study is an evidence-based method for diagnosis and evaluation of the treatment outcomes in orthodontics, and guarantees an unbiased and objective analysis of the functional state of the patient's maxillofacial apparatus at different stages: from diagnosis to treatment and after its completion. Interference electromyography, a non-invasive technique, is known as the most commonly applied in various fields of dentistry. In orthodontics, interference electromyography is used to control the remodelling of the coordination relationships between the temporal and masticatory muscles in the treatment of malocclusion. In orthodontics, the mandibular levators are of great importance, especially the masticatory muscle, the temporal muscle, the medial pterygoid muscle, and the lateral pterygoid muscle. The sublingual muscle also plays an important role in determining facial morphology. This muscle is responsible for stretching the tongue. Facial muscles, such as the orbicularis oris muscle, are also very important in orthodontics. In patients with hearing deprivation not all the muscles work, only some facial muscles function during speech. The scientific literature presents quite a few studies on the function of the facial and masticatory muscles in orthodontic patients with hearing deprivation, both in children and adults, indicating a greater activity of the masticatory muscles in such patients. However, there is no single scientific conception about the work of the orbicular oris muscle.