Вплив сангвірітрину на фактори патогенності метицилін-резистентного Staphylococcus aureus

Abstract

Актуальність проблеми. Частота зростання стафілококових інфекцій у патології людини та зменшення ефективності їх лікування, у зв’язку із формуванням мультирезистентності, викликало зацікавленість в дослідженні протистафілококової активності Сангвірітрину та його дію на біологічні властивості, зокрема окремі фактори патогенності (гемолітичну, лецитовітелазну та плазмокоагулюючу активність) Staphylococcus aureus. Мета роботи. Вивчити вплив Сангвірітрину на фактори патогенності музейного штаму і клінічного ізоляту метицилінрезистентного S. aureus. Матеріали і методи. Об’єктами дослідження були еталонний штам Staphylococcus aureus ATCC 25923 з музею живих культур мікроорганізмів кафедри мікробіології, вірусології та імунології Полтавського державного медичного університету та клінічний ізолят S. aureus, виділений від хворих хірургічного відділення та ідентифікований за стандартною методикою. Стійкість зазначеного ізоляту до метициліну визначали за допомогою ДДМ, після чого робили висновок про належність штаму стафілокока золотистого до MRSA. З метою оцінки протимікробної активності фітопрепарату Сангвірітрин щодо досліджуваних клінічних і музейних штамів використовували кількісний метод подвійних серійних розведень у рідкому поживному середовищі та якісний диско-дифузійний метод (Кірбі–Бауера) за стандартною методикою, відповідно до наказу МОЗ України №167 від 05.04.2007 р. Про затвердження методичних вказівок «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів». Дослідження впливу Сангвірітрину на фактори патогенності S. aureus проводили шляхом оцінки плазмокоагулюючої, лецитовітелазної та гемолітичної активності мікроорганізмів у присутності рослинного екстракту за загальноприйнятими методиками. Висновки. Отримані дані обґрунтовують перспективність використання Сангвірітрину в профілактиці та терапії гнійно-запальних захворювань стафілококової етіології, в тому числі інфекцій, спричинених метицилін-резистентними штамами S. aureus. Фітопрепарат Сангвірітрин володіє потужною бактеріостатичною дією щодо еталонного штаму та клінічного ізоляту S. aureus MRSA. Закономірно, що клінічний ізолят S. aureus із метицилін-резистентністю характеризувався нижчою чутливістю до дії Сангвірітрину, порівняно з чутливістю музейного штаму, оскільки бактерицидна концентрація препарату була вищою у 2 рази. Сангвірітрин в концентрації 0,06 мкг/мл призвів до повної втрати факторів патогенності (плазмокоагулюючої, лецитовітелазної та гемолітичної активності) еталонного штаму та клінічного ізоляту S. aureus MRSA. При концентрації фітопрепарату 0,03 мкг/мл мікроорганізми втрачали лише плазмокоагулюючу здатність.

The relevance of the problem. The frequency of growth of staphylococcal infections in human pathology and the decrease in the effectiveness of their treatment, due to the formation of multidrug resistance, has aroused interest in the study of the antistaphylococcal activity of Sanguiritrinum and its effect on biological properties, including certain pathogenic factors. The aim of the research is to study the effect of Sanguiritrinum on the pathogenicity factors of the archival strain and clinical isolate of Methicillin-resistant S. aureus. Materials and methods. The objects of the study were the reference strain of Staphylococcus aureus ATCC 25923 from the Museum of Living Cultures of Microorganisms of the Department of Microbiology, Virology and Immunology, Poltava State Medical University and clinical isolate of S. aureus, isolated from patients of the surgical department and identified by standard methods. The resistance of this isolate to Methicillin was determined using the disk-diffusion method, after which it was concluded that the strain of Staphylococcus aureus belongs to MRSA. In order to assess the antimicrobial activity of the phytopreparation Sanguiritrinum against the studied clinical and archival strains, we used the quantitative method of double serial dilutions in a liquid medium and qualitative disk-diffusion method (Kirby-Bauer) according to standard methods, in compliance with the order of the Ministry of Public Health of Ukraine №167 as of 05.04.2007 On the statement of methodical instructions "Determination of sensitivity of microorganisms to antibacterial drugs". Studies of the effect of Sanguiritrinum on the pathogenicity of S. aureus were performed by assessing the plasma-coagulating, lecithovitelase and hemolytic activity of microorganisms in the presence of plant extract according to conventional methods. Conclusions. The obtained data substantiate the prospects of using Sanguiritrinum in the prevention and treatment of purulent and inflammatory diseases of staphylococcal etiology, including infections caused by Methicillin-resistant strains of S. aureus. The phytopreparation Sanguiritrinum has a strong bacteriostatic effect on the reference strain and on the MRSA clinical isolate of S. aureus. Naturally, the clinical isolate of S. aureus with Methicillin resistance was characterized by lower sensitivity to the action of Sanguiritrinum, as compared to the sensitivity of the archival strain, because the bactericidal concentration of the drug was 2 times higher. Sanguiritrinum at a concentration of 0.06 μg / ml resulted in complete loss of pathogenicity factors (plasma coagulation, lecithovitelase and hemolytic activity) of the reference strain and the MRSA clinical isolate of S. aureus. At a phytopreparation concentration of 0.03 μg / ml, the microorganisms lost only plasma coagulation ability.