The most common causes of comorbidity in patients with rheumatoid arthritis

Abstract

Rheumatoid arthritis is a chronic autoimmune disease that affects the synovial membrane of the joints and leads to progressive joint damage, disability and reduced quality of life. Notwithstanding the emergence of more ad- vanced therapeutic strategies that have improved the duration of remission, rheumatoid arthritis is associated with high rates of comorbidities, infections, malignant neoplasms, and cardiovascular pathology. It is known that some existing pathogenic inflammatory mediators in rheumatoid arthritis, such as interleukin-1ß (IL-1ß) and tumor necrosis factor, may play a key role in the development of cardiovascular diseases. Various preclinical and clinical studies have shown that biological therapy, which is widely used to treat pa- tients with rheumatoid arthritis, may be effective in treatment of cardiovascular diseases. In this context, it was proposed to study the involvement of adipocytokines. Adipocytokines are pleiotropic molecules that are primarily released from the white adipose tissue and immune cells. Adipocytokines modulate the function of various tissues and cells, and, in addition to energy homeostasis and metabolism, enhance the process of in- flammation, the immune response and tissue damage. Adipocytokines can contribute to the pro-inflammatory condition in patients with rheumatoid arthritis and the development of bone tissue damage. Moreover, they may be associated with the development of cardiovascular diseases.In the present study, we considered the already known data on the role of adipocytokines in the pathogenesis of rheumatoid arthritis, despite the fact that they are also actively involved in the pathogenesis of the cardiovas- cular diseases and are possible biomarkers for predicting the treatment outcomes, as well as in connection with their potential, as a possible new therapeutic target.

Ревматоїдний артрит – це хронічне аутоімунне захворювання, яке вражає синовіальну оболонку суглобів і призводить до прогресуючого ураження суглобів, інвалідності та зниження якості життя. Незважаючи на появу більш прогресивних терапевтичних стратегій, які покращили тривалість ремісії, ревматоїдний артрит асоціюється з високим рівнем супутніх захворювань, інфекцій, злоякісних новоутворень та серцево-судинної патології. Відомо, що деякі патогенні медіатори запалення при ревматоїдному артриті, такі, як інтерлейкін-1β (ІЛ-1β) та фактор некрозу пухлин можуть відігравати ключову роль у розвитку серцево-судинних захворювань. Різні доклінічні та клінічні дослідження продемонстрували, що біологічна терапія, яку широко використовують для лікування пацієнтів з ревматоїдним артритом, може бути ефективною у лікуванні серцево-судинних захворювань. У цьому контексті були запропоновані до вивчення адипоцитокіни. Адипоцитокіни – це плейотропні молекули, які, головним чином, вивільняються з білої жирової тканини та імунних клітин. Адипоцитокіни модулюють функцію різних тканин та клітин, та крім енергетичного гомеостазу та метаболізму посилюють процес запалення, імунну відповідь та пошкодження тканин. Адипоцитокіни можуть зумовлювати прозапальний стан у хворих на ревматоїдний артрит та розвиток пошкодження кісткової тканини. Крім того, вони можуть бути пов’язані з розвитком серцево-судинних захворювань. Відомо, що активний агоніст рецепторів адипонектину, який вводили у порожнину рота, покращив інсулінорезистентність та порушення толерантності до глюкози у піддослідних мишей. Враховуючи, що адипонектин має протизапальні властивості, можна припустити, що адипонектин чи агоністи адипонектинових рецепторів можуть бути у перспективі досліджені для розроблення терапевтичних препаратів для лікування інсулінорезистентних станів і можливих запальних процесів. У дослідженні було розглянуто вже відомі дані про адипоцитокіни у патогенезі ревматоїдного артриту, зважаючи на те, що вони також беруть активну участь у патогенезі захворювань серцево-судинної системи та є можливими біомаркерами прогнозу результату лікування, а також, у зв’язку з їхнім потенціалом, в якості можливої нової терапевтичної мішені.

Ревматоидный артрит – это хроническое аутоиммунное заболевание, которое поражает синовиальную оболочку суставов и приводит к прогрессирующему поражению суставов, инвалидности и снижению качества жизни. Несмотря на появление более прогрессивных терапевтических стратегий, улучшивших продолжительность ремиссии, ревматоидный артрит ассоциируется с высоким уровнем сопутствующих заболеваний, инфекций, злокачественных новообразований и сердечно-сосудистой патологии. Известно, что некоторые патогенные медиаторы воспаления при ревматоидном артрите, такие, как интерлейкин-1β(ИЛ-1β) и фактор некроза опухолей, могут играть ключевую роль в развитии сердечно-сосудистых заболеваний. Различные доклинические и клинические исследования продемонстрировали, что биологическая терапия, широко используемая для лечения пациентов с ревматоидным артритом, может быть эффективной в лечении сердечно-сосудистых заболеваний. В этом контексте были предложены для изучения адипоцитокины. Адипоцитокины – это плейотропные молекулы, которые главным образом высвобождаются из белой жировой ткани и иммунных клеток. Адипоцитокины модулируют функцию различных тканей и клеток, кроме энергетического гомеостаза и метаболизма усиливают процесс воспаления, иммунный ответ и повреждение тканей. Адипоцитокины могут вызывать воспалительное состояние у больных ревматоидным артритом и развитие повреждения костной ткани. Кроме того, они могут быть связаны с развитием сердечно-сосудистых заболеваний. Известно, что активный агонист рецепторов адипонектина, который вводили в полость рта, улучшил инсулинорезистентность и нарушение толерантности к глюкозе у подопытных мышей. Учитывая, что адипонектин обладает противовоспалительными свойствами, можно предположить, что адипонектин или агонисты адипонектиновых рецепторов могут быть в перспективе исследованы для разработки терапевтических препаратов для лечения инсулинорезистентных состояний и возможных воспалительных процессов. В исследовании были рассмотрены уже известные данные об адипоцитокинах в патогенезе ревматоидного артрита, учитывая, что они также активно участвуют в патогенезе заболеваний сердечно-сосудистой системы и являются возможными биомаркерами прогноза результата лечения, а также, в связи с их потенциалом, в качестве возможной новой терапевтической мишени.