Клінічна ефективність антралю у хворих на хронічний панкреатит

Abstract

Проведені дослідження патогенезу хронічного панкреатиту доводять важливу роль системного запалення, чинників протеїназо-інгібіторної системи із зростанням пошкоджуючого впливу системного протеолізу, порушення оксидантно-антиоксидантного гомеостазу, змін ліпідного та білкового спектру крові, які у сукупності сприяють гальмуванню репаративних процесів та активації процесів фіброзування підшлункової залози. Мета дослідження. Встановити ефективність застосування Антралю у лікуванні хронічного панкреатиту у фазі загострення на підставі комплексної оцінки клінічного перебігу хронічного панкреатиту та структурно-функціональних порушень підшлункової залози. Матеріал та методи. Обстежено 52 хворих на хронічний панкреатит змішаної етіології у фазі загострення середньої тяжкості. Перша група (група 1, контрольна) – 24 особи, отримувала базисне лікування упродовж 30 днів. Основна (група 2) – 28 осіб, крім базисної терапії отримувала Антраль (Фармак ОАО, Київ) по 1 таблетці (200 мг) 3 рази на день упродовж 30 днів. Групу порівняння склали 30 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Результати дослідження. Через 4 тижні від початку терапії астено-вегетативний синдром значно меншої інтенсивності зберігався лише у 2 осіб (7,1%) 2 групи, тоді як в 1 групі він залишався у 17 хворих. У той же термін у всіх хворих 2 групи (100,0%) зникли біль та відчуття важкості в епігастральній ділянці, біль у лівій та правій підреберній ділянці, а також практично не турбувала нудота. Позитивним проявом ефективності лікування було відновлення фізичної працездатності у 100,0% хворих 2 групи. Аналізуючи показники, які характеризують фазу загострення хронічного панкреатиту, слід зазначити вищу ефективність лікувальної програми у хворих 2 групи. Так, динамічні показники активності α-амілази у крові на тлі встановленої до лікування гіперферментемії у фазі загострення хронічного панкреатиту після 30 днів лікування істотно знизились в обох групах спостереження, однак у хворих 2 групи синдром відхилення ферментів у кров був усунутий у 100% пацієнтів, у той час, як у 1 групі – лише у 58,3%. Динаміка показників синдрому запалення у хворих на хронічний панкреатит (за вмістом у крові С-реактивного протеїну) вказує на його повне усунення у 96,4% пацієнтів 2 групи проти 29,2% хворих 1 групи. Аналіз динамічних показників вмісту еластази-1 у випорожненнях пацієнтів з хронічним панкреатитом на 30-й день лікування вказує на істотне зростання показника лише в 2 групі спостереження. Встановлено відновлення секреторної здатності підшлункової залози у 78,6% хворих 2 групи проти 20,8% хворих 1 групи. Висновки. Комплексна терапія хворих на хронічний панкреатит із застосуванням Антралю на тлі комплексної терапії призвела до швидшого, у порівнянні з лише традиційною терапією, досягнення клінічної ремісії хронічного панкреатиту, усунення запального набряку підшлункової залози, гіперферментемії, запалення, відновлення зовнішньої секреції підшлункової залози.

Проведенные исследования патогенеза хронического панкреатита доказывают важную роль системного воспаления, факторов протеиназо-ингибиторной системы с повышением повреждающего воздействия системного протеолиза, нарушения оксидантно-антиоксидантного гомеостаза, изменений липидного и белкового спектра крови, которые в совокупности способствуют торможению репаративных процессов и активации процессов фиброзирования поджелудочной железы. Цель исследования. Установить эффективность применения Антраля в лечении хронического панкреатита в фазе обострения на основании комплексной оценки клинического течения хронического панкреатита и структурно-функциональных нарушений поджелудочной железы. Материал и методы. Обследовано 52 больных хроническим панкреатитом смешанной этиологии в фазе обострения средней тяжести. Первая группа (группа 1, контрольная) - 24 человека, получала базисное лечение в течение 30 дней. Основная (группа 2) - 28 человек, кроме базисной терапии получала Антраль (Фармак ОАО, Киев) по 1 таблетке (200 мг) 3 раза в день в течение 30 дней. Группу сравнения составили 30 практически здоровых лиц соответствующего возраста и пола. Результаты исследования. Через 4 недели после начала терапии астено-вегетативный синдром значительно меньшей интенсивности сохранялся лишь у 2 человек (7,1%) 2 группы, тогда как в 1 группе он оставался у 17 больных. В тот же срок у всех больных 2 группы (100,0%) исчезли боль и чувство тяжести в эпигастральной области, боли в левой и правой подреберной области, а также практически не беспокоила тошнота. Положительным проявлением эффективности лечения было восстановление физической работоспособности в 100,0% больных 2 группы. Анализируя показатели, характеризующие фазу обострения хронического панкреатита, следует отметить высокую эффективность лечебной программы у больных 2 группы. Так, динамические показатели активности α-амилазы в крови на фоне установленной до лечения гиперферментемии в фазе обострения хронического панкреатита после 30 дней лечения существенно снизились в обеих группах наблюдения, однако у больных 2 группы синдром отклонения ферментов в кровь был устранен у 100% пациентов, в то время, как в 1 группе - только в 58,3%. Динамика показателей синдрома воспаления у больных хроническим панкреатитом (по содержанию в крови С-реактивного протеина) указывает на его полное устранение в 96,4% пациентов 2 группы против 29,2% больных 1 группы. Анализ динамических показателей содержания эластазы-1 в кале пациентов с хроническим панкреатитом на 30-й день лечения указывает на существенное повышение показателя только во 2 группе наблюдения. Установлено восстановления секреторной способности поджелудочной железы в 78,6% больных 2 группы против 20,8% больных 1 группы. Выводы. Комплексная терапия больных хроническим панкреатитом с применением Антраля на фоне комплексной терапии привела к быстрому, по сравнению с только традиционной терапией, достижению клинической ремиссии хронического панкреатита, устранению воспалительного отека поджелудочной железы, гиперферментемии, воспаления, восстановлению внешней секреции поджелудочной железы.

The studies on the pathogenesis of chronic pancreatitis (CP) have proven the important role of systemic inflammation, factors of proteinase-inhibitory system with increasing damaging effects of systemic proteolysis, disturbance of oxidant-antioxidant homeostasis, changes in blood lipid and protein spectroscopic processes that collectively contribute to inhibition of reparative processes and the activation of pancreatic fibrosis processes. The aim of this study was to determine the effectiveness of applying Antral medicine in the treatment of CP in the exacerbation phase on the basis of a comprehensive assessment of clinical course of CP and structural and functional disorders of the pancreas. Material and methods. 52 patients with CP of mixed aetiology were examined in the exacerbation phase of moderate severity. The first group (group 1, control) included 24 people, who received standard treatment within 30 days. The main group (group 2) involved 28 people, who in addition to the standard therapy took Antral (Pharmak OAO, Kyiv) in a dose of 1 tablet (200 mg) 3 times a day for 30 days. The comparison group consisted of 30 healthy individuals of the same age and sex. Results. In 4 weeks since the beginning of the therapy, the astheno-vegetative syndrome was found as significantly less manifested in only 2 people (7.1%) of the 2 groups, whereas in the 1 group it remained in 17 patients. At the same time in all patients of group 2 (100.0%) the pain and feeling of heaviness in the epigastric region, pain in the left and right subcostal area were disappeared, they did not complain of nausea. The restoration of physical performance in 100.0% of patients in the 2 group can be regarded as a positive manifestation of the therapy efficacy. Analyzing the indicators, which characterize the phase of CP exacerbation, it is necessary to note the patients of the 2 group demonstrated higher efficacy of their treatment program. Thus, dynamic indicators of blood α-amylase activity against the background of hyperfermentemia diagnosed prior the treatment and in the phase of CP exacerbation significantly decreased in both groups of observation on the 30th day of the therapy; the syndrome of enzyme rejection in the blood was eliminated in 100% of patients of the 2 groups; whereas in group 1 this was observed only in 58.3% of the patients. The dynamic of indicators of the inflammation syndrome in patients with CP (by blood C-reactive protein content) indicates its complete elimination in 96.4% of the patients in group 2 vs. 29.2% of the patients in group 1. Analysis of the dynamic indicators of elastase-1 content in the faeces of the patients with CP on the 30th day of the therapy indicates a significant increase in this indicator in only group 2. Restoration of the secretory capacity of the pancreas was observed in 78.6% of patients in group 2 vs. 20.8% of the patients in group 1. Conclusions. Complex therapy of patients with chronic pancreatitis with applying Antral in addition to the integrated therapy has led to faster, when compared with only standard therapy, achieving clinical remission of chronic pancreatitis, elimination of inflammatory pancreatic oedema, hyperfermentemia and inflammation, restoration of the external secretion of the pancreas.