Зміни біоелектричної активності міокарда у хворих з прогресуючою множинною мієломою

Abstract

Вступ. Тривалий перебіг онкогематологічного процесу із періодами прогресії і ремісії множинної мієломи, підвищення кумулятивної дози препаратів цитостатичного ряду призводить до зростання ризику формування цитостатик-індукованої кардіотоксичності у хворих високого кардіологічного ризику. Мета – дослідити особливості порушень біоелектричної активності міокарда у хворих із прогресією множинної мієломи з урахуванням супутньої ішемічної хвороби серця. Матеріали і методи. Обстежено 42 хворих на множинну мієлому, які в залежності від наявності супутньої ішемічною хворобою серця були розподілені на групи: І (n=15) – хворі на множинну мієлому без супутніх захворювань серцево-судинної системи; II (n=27) – хворі на множинну мієлому із супутньою ішемічною хворобою серця. Оцінку стану хворих проводили до початку хіміотерапії. Аналізували показники загального та біохімічного аналізів крові. За даними Холтерівського моніторування електрокардіограми оцінювали: частоту серцевих скорочень, інтервал PQ, корегований інтервал QT. Результати: Анемія 3 та 4 ступеню тяжкості виявлена лише у групі хворих на множинну мієлому із супутньою ішемічною хворобою серця, а саме – у 4 (14,80%) та у 1 (3,70 %) пацієнтів відповідно. Рівень сироваткового креатиніну вище 177 мкмоль/л був зафіксований у 1 (6%) пацієнта І групи та у 2 (7%) хворих ІІ групи. Виявлений зворотній кореляційний зв’язок між рівнем креатиніну та кількістю еритроцитів у хворих на множинну мієлому із супутньою ішемічною хворобою серця (R=-0,58, p<0,05). Порушення ритму виявлено у 3 (20%) хворих на множинну мієлому без захворювань серцево-судинної системи та – у 8 (29,6%) хворих у хворих на множинну мієлому із супутньою ішемічною хворобою серця, порушення провідності – у 5 (33%) та у 14 (52%) пацієнтів відповідно, що свідчить про тенденцію до збільшення частоти порушень біоелектричної активності міокарда за супутньої ішемічної хвороби серця.

Вступление. Длительное течение онкогематологического процесса с периодами прогрессии и ре- миссии множественной миеломы, увеличение кумулятивной дозы препаратов цитостатического ряда приводит к возрастанию риска формирования цитостатик-индуцированной кардиотоксичности у боль- ных высокого кардиологического риска. Цель – исследовать особенности нарушений биоэлектриче- ской активности миокарда у больных с прогрессирующей множественной миеломой с учетом сопутствующей ишемической болезни сердца. Материалы и методы. Обследовано 42 пациента с множественной миеломой, которые в зависимости от наличия сопутствующей ишемической болезни сердца были разделены на группы: І (n=15) – больные с множественной миеломой без сопутствующих заболеваний сердечно-сосудистой системы; II (n=27) – больные с множественной миеломой с сопутствующей ишемической болезнью сердца. Оценку состояния больных проводили до начала химиотерапии. Анализировали показатели общего и биохимического анализов крови. По данным Холтеровского мониторирования электрокардиограммы оценивали: частоту сердечных сокращений, интервал PQ, корригированный интервал. Результаты: Анемия 3 и 4 степени тяжести обнаружена только в группе больных с множественной миеломой и сопутствующей ишемической болезнью, а именно – у 4 (14,8%) и у 1 (3,7%) пациентов соответственно. Уровень сывороточного креатинина выше 177 мкмоль/л был зафиксирован у 1 (6%) пациента І группы и у 2 (7%) больных ІІ группы. Обнаружена обратная корреляционная связь между уровнем креатинина и количеством эритроцитов у больных с множественной миеломой с сопутствующей ишемической болезнью сердца (R=-0,58, p<0,05). Нарушения ритма установлено у 3 (20%) больных на множественную миелому без заболеваний сердечно-сосудистой системы и у 8 (29,60%) больных с множественной миеломой с сопутствующей ишемической болезнью сердца, нарушения проводимости – у 5 (33%) та у 14 (52%) пациентов соответственно, что свидетельствует о тенденции к увеличению частоты нарушений биоэлектрической активности миокарда при условии сопутствующей ишемической болезни сердца.

Introduction. Long-termed oncohematological course with periods of progression and remission of multiple myeloma, an increase in the cumulative dose of cytostatic drugs usually lead to a growing risk of chemotherapy induced cardiotoxicity in patients with high cardiac risks. The aim of this study is to investigate changes in myocardial bioelectric activity of patients with progression of multiple myeloma and concomitant ischemic heart disease. Materials and methods. 42 patients with multiple myeloma were examined. The patients were divided into groups according to presence of concomitant coronary heart disease: І (n=15) included patients with multiple myeloma without concomitant cardiovascular diseases; II (n=27) involved patients with multiple myeloma and concomitant coronary heart disease. The patients were assessed before chemotherapy. We analyzed general and biochemical blood count findings. Based on Holter electrocardiography monitoring findings, we assessed heart rate, PQ interval, corrected QT interval. Results: Grade 3 and 4 of anaemia were detected only in the group of patients with multiple myeloma and concomitant coronary heart disease, in 4 (14,80%) and in 1 (3,70%) patients, respectively. Serum creatinine level above 177 μmol / l was found in 1 (6%) patient in the group I and in 2 (7%) patients in the group II. An inverse correlation was found between creatinine levels and erythrocyte counts in patients with multiple myeloma and concomitant coronary heart disease (R=-0,58, p<0,05). Rhythm disorders were found in 3 (20%) patients with multiple myeloma without cardiovascular diseases and in 8 (29.6%) patients with multiple myeloma with concomitant ischemic heart disease, conduction disorders was found in 5 (33%) patients in group I and in 14 (52%) patients in group II. Tendency in increasing the incidence of myocardial bioelectrical activity has been found out in case of concomitant coronary heart disease.