Влияние ототоксических лекарственных средств на биоэлектрические реакции в коре головного мозга и улитке

Abstract

Эксперименты проведены на кошках обоего пола массой 3-3,5 кг, в свободном поведении. На волокна таламокортикальной радиации наносили прямоугольные пороговые (1,5-3в) и надпороговые (5-7в) электрические импульсы длительностью 0,1 мс, используя при этом одиночное и парное (межстимульные интервалы 20-500мс) раздражения волокон таламокортикальной радиации. Все исследованные препараты – фуросемид, стрептомицин, гентамицин, канамицин, мономицин, тобрамицин и амикацин (кроме кислоты ацетилсалициловой, которую вводили во внутрибрюшинное пространство) вводили кошкам внутримышечно 2 раза в день с интервалом в 10-12 часов. Биоэлектрические реакции коры мозга и улитки регистрировали ежедневно через 2-3 часа после очередного введения препаратов. Фуросемид снижал на 50% величину микрофонного потенциала, регистрируемого при звуковой стимуляции с частотой 10 кГц через 4 дня, с частотой 1 кГц – 5 дней, с частотой 0,5 кГц – 6 дней от начала применения. Отмена фуросемида сопровождалась восстановлением величины указанных биоэлектрических реакций до исходного уровня через 5 дней. Полученные данные свидетельствуют о возможности обратимого угнетающего действия фуросемида на ответы коры головного мозга и улитки, возникающие на звуковую стимуляцию. Все изученные антибиотики – аминогликозиды обладали способностью уменьшать величину тестирующего первичного ответа при парном электрическом раздражении волокон таламокортикальной радиации. Начальные изменения величины микрофонного потенциала и потенциала действия слухового нерва возникали через 12-24 кратного введения препаратов. В данном случае отмечали уменьшение указанных потенциалов на 20-25%. Отмена препаратов на этапе начальных изменений потенциалов, регистрируемых в улитке, не сопровождается их восстановлением в течение длительного (6 недель) периода после прекращения введения антибиотиков. Выводы. Обнаружена неодинаковая скорость образования повреждений межнейронных передач при длительном применении разных антибиотиков.

Експерименти проведені на кішках обох статей масою 3-3,5 кг, у вільній поведінці. На волокна таламокортикальної радіації наносили прямокутні порогові (1,5-3в) і надпорогові (5-7в) електричні імпульси тривалістю 0,1 мс, використовуючи при цьому одиночне і парне (межстімульні інтервали 20-500мс) роздратування волокон таламокортикальної радіації. Всі досліджені препарати - фуросемід, стрептоміцин, гентаміцин, канаміцин, мономіцин, тобраміцин і амікацин (крім кислоти ацетилсаліцилової, яку вводили внутрішньочеревинно) вводили кішкам внутрішньом'язово 2 рази на день з інтервалом в 10-12 годин. Біоелектричні реакції кори мозку і равлика реєстрували щодня через 2-3 години після чергового введення препаратів. Фуросемід знижував на 50% величину мікрофонного потенціалу, реєстрованого при звуковій стимуляції з частотою 10 кГц через 4 дня, з частотою 1 кГц - 5 днів, з частотою 0,5 кГц - 6 днів від початку застосування. Відміна фуросеміду супроводжувалася відновленням величини зазначених біоелектричних реакцій до вихідного рівня через 5 днів. Отримані дані свідчать про можливість оборотної гнітючої дії фуросеміду на відповіді кори головного мозку і равлика, що виникають на звукову стимуляцію. Всі вивчені антибіотики - аміноглікозиди мали здатність зменшувати величину тестуючої первинної відповіді при парному електричному подразненні волокон таламокортикальної радіації. Початкові зміни величини мікрофонного потенціалу і потенціалу дії слухового нерва виникали через 12-24 кратного введення препаратів. В даному випадку відзначали зменшення зазначених потенціалів на 20-25%. Відміна препаратів на етапі початкових змін потенціалів, що реєструються в равлику, не супроводжується їх відновленням протягом тривалого (6 тижнів) періоду після припинення введення антибіотиків. Висновки. Виявлена неоднакова швидкість утворення ушкоджень міжнейронних передач при тривалому застосуванні різних антибіотиків.

The article describes the results of the experiment aimed to find out the nature of changes in the excitability of the auditory cortex during prolonged taking of antibiotics, aminoglycosides, diuretics and salicylates. Methodology. The series of experiments was carried out on cats of both sexes weighing 3-3.5 kg, in natural behaviour. Rectangular threshold (1.5-3 V) and supra-threshold (5-7 V) electrical impulses lasting 0.1 ms were applied to the TCR fibres, using single and paired (interstimular intervals of 20-500ms) stimulation of the TCR fibres. As a source of irritating impulses, a multi-channel stimulator "SEN-3201" of the company "Nikon-Kohden" (Japan) was used. For each skeletal interval was carried out on 10 repetitions. The SOFTWARE was registered using the average Det-1100 average from Nikon-Kohden (Japan). The resulting visual control was performed from the screen of the "Disa-Indicator" oscilloscope (Denmark). The maximum level of the intensity value reached 110 dB. Sound signals were transmitted through special highfrequency phones (or speakers) of the GD-4 type, which were in a free state, at a distance of 10 cm from the ear of the test ear. All the studied pharmaceuticals (furosemide, streptomycin, gentamicin, kanamycin, monomycin, tobramycin and amikacin) except acetylsalicylic acid, which was injected intraperitoneally, were administered to cats intramuscularly 2 times a day at intervals of 10-12 hours. Bioelectric reactions of the cortex and cochlea were recorded daily 2-3 hours after the next administration of drugs. Streptomycin, kanamycin and monomycin were used at a dose of 40 mg / kg, which causes inhibition of the cochlea's MIC response (MOI) and auditory nerve PD only with long-term use. Gentamicin, tobramycin and amikacin were administered in a lower (15 mg/kg) dose. Results. Furosemide reduced by 50% the value of the microphone potential recorded during sound stimulation with a frequency of 10 kHz after 4 days, with a frequency of 1 kHz-5 days, with a frequency of 0.5 kHz-6 days from the beginning of use. The most sensitive to furosemide were auditory nerve PD, which occurred during sound stimulation at a frequency of 10 kHz (T50 – 5 days), and less – at a frequency of 0.5 kHz (T50 – 7 days). The cancellation of furosemide was accompanied by the restoration of the value of these bioelectric reactions to the initial level in 5 days. Thus, the data obtained indicate the possibility of a reversible depressing effect of furosemide on the responses of the CGM and the cochlea that occur on sound stimulation. All the studied antibiotics-aminoglycosides had the ability to reduce the value of the testing primary response when paired electrical stimulation of TCR fibres. These changes were observed 2-3 days after the start of the use of antibiotics. Initial changes in the value of MP and PD of the auditory nerve occurred after 12-24 times of drug administration. In this case, a decrease in these potentials by 20-25% was noted. Further use of antibiotics led to an increase in changes in responses registered in the cochlea, with the greatest sensitivity to the effects of drugs were reactions to high-frequency sound stimuli. When analyzing the ability of the studied tools to disrupt the activity of the peripheral fragment of the auditory analyzer, a pattern similar to that for the cerebral cortex was found. Withdrawal of drugs at the stage of initial changes in potentials registered in the cochlea is not accompanied by their recovery for a long (6 weeks) period after stopping the administration of antibiotics. Conclusions. Different rates of formation of damage to interneuronal transmissions were found during long-term use of different antibiotics.