Клініко-лабораторні предиктори персистенції больового синдрому в пізньому післяопераційному періоді в осіб похилого і старечого віку

Abstract

У пацієнтів похилого та старечого віку зміни нейрогуморальної регуляції та емоційного сприйняття ноцицептивних імпульсів спричиняють особливості клінічного перебігу больового синдрому. Останні дослідження свідчать, що більше 10% геріартричних хворих відчувають біль не лише як подразнюючий агент, а і як психосоматичний стан. Персистенція больового синдрому в післяопераційному періоді в осіб похилого та старечого віку може призводити до його катастрофізації та хронізації в подальшому, що знижує якість життя пацієнтів та підвищує витрати на систему охорони здоров’я внаслідок витрат на забезпечення менеджменту хронічного болю. Тому метою нашого дослідження стало визначити основні предиктори персистування болю в пізньому післяопераційному періоді в осіб похилого та старечого віку. У дослідження було включено 201 пацієнта чоловічої та жіночої статі, яким було проведено оперативне втручання незалежно від хірургічного профілю. Усі обстежені пацієнти були розподілені на 3 групи відповідно до віку: група 1 (n=82) – особи похилого віку, група 2 (n=21) – особи старечого віку, контрольна група (n=98) – особи молодого віку. Для оцінки наявності та вираженості больового синдрому проводили вимірювання за 100- бальною візуально-аналоговою шкалою на 1 та 7 добу. Детальне вивчення сприйняття післяопераційного болю проводили за опитувальником Мак-Ґілла, який використовували лише на 7 добу, оскільки у 1 добу пацієнти могли бути ослабленими після оперативного втручання, а результати спотвореними дією медикаментозних препаратів. Всім обстежуваним пацієнтам проводили вимірювання рівня кортизолу в крові зранку натщесерце на 1 та 7 добу. Процедура забору крові була виконана згідно загальних вимог для проведення медико-біологічних досліджень. Забір крові з вени здійснювався медичною сестрою за безпосередньої присутності лікаря. Концентрацію кортизолу визначали в сироватці крові з застосуванням набору реагентів для кількісного імуноферментного аналізу. Нами визначено, що прогностичне значення щодо ризику персистенції післяопераційного больового синдрому мають вік, бал за шкалою візуально-аналоговою шкалою та евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла на 7 добу, а також концентрація кортизолу в крові у 1 добу після оперативного втручання. При цьому шанс персистування післяопераційного больового синдрому зростає у 1,1 разів на кожен рік більш старшого віку, у 1,3 разів на кожен бал за візуальноаналоговою шкалою на 7 добу, у 11,4 разів на кожен бал за евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла та в 2,4 рази на кожен нмоль/л концентрації кортизолу у 1 добу після оперативного втручання. Таким чином факторами ризику персистенції післяопераційного больового синдрому визначено вік хворого, оцінку вираженості болю за візуально-аналоговою шкалою й евалюативною шкалою опитувальника Мак-Ґілла на 7 добу та концентрацію кортизолу в крові на 1 добу.

Changes in neurohumoral regulation and emotional perception of nociceptive impulses in elderly and senile patients result in some clinical peculiarities of pain syndrome manifestation. Recent studies have shown that more than 10% of geriatric patients experience pain not only as an irritant but also as a psychosomatic condition. Persistence of pain in the postoperative period in the elderly and senile patients can turn into its catastrophic and chronic character in the future thus impacting the quality of life of patients and increasing the health care economic expenses to provide the proper chronic pain management. Therefore, the aim of this study is to determine the main predictors of pain persistence in the elderly and senile patients in the late postoperative period. The study included 201 male and female patients who underwent surgery regardless of surgical profile. All patients were divided into 3 groups according to age: group 1 (n = 82) included the elderly individuals, group 2 (n = 21) included senile individuals, and the control group (n = 98) included the adult patients. To evaluate the presence and severity of pain syndrome, pain assessment was performed by applying 100-score visual-analog scale in 1 and 7 days. A detailed study of the perception of postoperative pain was performed by the McGill questionnaire, which was used only on day 7, because on day 1 patients could be weakened after surgery, and the results distorted by the action of drugs. All examined patients were measured for fasting cortisol in the morning on the 1st and 7th day. The blood collection procedure was performed according to the general requirements for medical and biological tests. Blood was drawn from a vein by a nurse in the direct presence of a doctor. The serum cortisol content was determined using a set of reagents for quantitative enzyme-linked immunosorbent assay. The study has demonstrated that age, score on the visual-analog scale and the evaluation scale of the McGill questionnaire for day 7, as well as blood cortisol concentration in day 1 after surgery are of definite prognostic value for the risk of persistence of postoperative pain syndrome. The chance of persistence of postoperative pain increases in 1.1 times for each year in older patients, 1.3 times for each score according to the visual-analog scale for 7 days, and in 11.4 times for each score on the evaluation scale of the McGill questionnaire, and in 2.4 times for each nmol/l of cortisol concentration in 1 day after surgery. Thus, the determined risk factors for persistence of postoperative pain include the patient's age, assessment of pain by applying a visual-analog scale, and the evaluation scale by the McGill questionnaire for 7 days and the concentration of blood cortisol in 1 day after surgery.