Загальний план будови та принципи морфометричного аналізу великого чепця білих щурів

Abstract

Великий чепець - це орган, що відноситься до периферійного відділу імунної системи за рахунок наявності в ньому спеціалізованих лімфоїдних структур, відомих під назвою молочних плям. Встановлено, що дані утвори призначені здійснювати імунний контроль над антигенним складом перитонеальної рідини та брати активну участь у різних патологічних процесах органів черевної порожнини. За даними літератури, великий чепець білих щурів є за основними морфологічними рисами (у мініатюрі), гомологічним людському. Мета дослідження. Вивчити загальний план будови та принципи морфометричного аналізу великого чепця білих щурів. Матеріали та методи. В експерименті задіяно 15 білих щурів-самців репродуктивного віку, масою від 278,08 до 346,47 грам. Після вівісекції, яка здійснена шляхом передозування тіопентал-натрієвого наркозу, проводився розтин черевної порожнини, з наступним повним оглядом внутрішніх органів у їх природному положенні, виконували оглядові фотознімки та приступали до безпосереднього вивчення великого чепця. Результати та їх обговорення. У процесі загального огляду вмісту очеревинної порожнини 15 піддослідних тварин не завжди великий чепець представляється у звичайному вигляді, у 3-ьох випадках він перебував у прихованому вигляді між петлями тонкої кишки. Були виконані лінійні заміри розміру великого чепця, дані отримані в результаті вивчення відповідної вибірки тварин, задавали в рамку прямокутних координат по осях абсциси та ординати відповідно, доповнивши їх на графіку паралельними лініями та отримали наочну діаграму про індивідуальну мінливість площі великого чепця. Висновки. При вивченні великого чепця певної кількісної вибірки білих щурів виявили, що в деяких випадках він перебуває у прихованій формі, розміщуючись переважно серед петель тонкої кишки. Великий чепець білих щурів відрізняється значною індивідуальною варіативністю форми та розмірів, що не піддається суворому метричному аналізу, особливо при визначенні його площі, що є головним показником його поверхневого контакту з перитонеальною рідиною, а отже, і з її антигенним складом.

The greater omentum is an organ belonging to the peripheral part of the immune system as it contains specialized lymphoid structures, known as milky spots. Moreover, the greater omentum plays an important role in the process of renewal and maintaining the quantitative constancy of the peritoneal fluid. According to the literature, the greater omentum of white rats in its main morphological features (in miniature) is homologous compared to a human one. The purpose of the study is to investigate the general structure and the principles of morphometric analysis of the greater omentum in white rats. Materials and methods. The experiment involved 15 white male rats of reproductive age, weighing from 278.08 to 346.47 g. After vivisection, carried out by an overdose of thiopental-sodium anesthesia, the abdominal cavity was opened providing an access to a complete examination of the internal organs in their natural positions; we took photographs and started a direct study of the greater omentum. Results and discussion. During a general examination of the contents of the peritoneal cavity of 15 test animals, we found out the greater omentum was not always present in its typical form; in 3 cases, it was hidden between the loops of the small intestine. Linear measurements of the size of the greater omentum were performed, the data obtained as a result of studying the corresponding sample of animals, were plotted in a frame of rectangular coordinates along the abscissa and ordinate axes, respectively; on the graph, they were visualized with parallel lines, and a visual diagram of the individual variability of the area of the greater omentum was obtained. Conclusion. When studying the greater omentum of a certain quantitative sample in white rats, it may turn out that in some cases it will be in a latent form, located mainly among the loops of the small intestine. The greater omentum of white rats is characterized by significant individual variability in shape and size that is not amenable to strict metric analysis, especially when determining its area, which is the main indicator of its surface contact with the peritoneal fluid, and, consequently, with its antigenic composition.