Нейрометаболічна стратегія фармакотерапії пацієнтів з серонегативними артритами

Abstract

Результати численних клінікоепідеміологічних досліджень свідчать, що існує тісний зв'язок між психоемоційними порушеннями і хронічним больовим синдромом, який є невід'ємною складовою ревматологічної патології, зокрема запального серонегативного артриту. Медикосоціальна значимість і актуальність проблеми анкілозуючого спондилоартриту та псоріатичного артриту обумовлена постійним прогресуванням захворювання з анкилозуванням хребта і великих суглобів, тривалою втратою працездатності, захворюваністю в молодому віці, ранньою інвалідизацією, незадовільною ефективністю застосованих лікарських засобів. Саме тому в комплексному лікуванні цих хворих доцільне застосування препаратів ад'ювантної дії (анксіолітиків, антидепресантів, вегетокорректорів, міорелаксантів), що не володіють прямим аналгетичним ефектом, однак, крім зменшення вираженості тривожнодепресивних і психовегетативних розладів, сприяють зниженню інтенсивності больового сприйняття. Актуальним є пошук оптимізації стратегії нейрометаболічної фармакотерапії у хворих з серонегативними артритами: анкілозуючий спондилоартрит і псоріатичний артрит, з урахуванням характеру психологічного реагування на хворобу. В досліджуваних групах відзначали високу частоту неадекватного соціальнопсихологічного реагування на захворювання. В групах пацієнтів з серонегативними артритами відзначалися різноспрямовані дезадаптивні реакції: при анкилозуючому спондилоартриті характерний іпохондричний тип реагування, а при псориатичному артриті тривожні розлади з різними варіантами реагування. Після закінчення періоду спостереження в обох групах виявлено поліпшення практично по всіх досліджуваних показниках клініколабораторної активності. Спостерігалось значуще поліпшення психоемоційного статусу пацієнтів, що дає можливість поліпшити якість життя пацієнтів і сприяти оптимізації лікувальнореабілітаційних заходів.

The results of numerous clinical and epidemiological studies suggest that there is a close link between psychoemotional disorders and chronic pain, which is an integral part of rheumatic pathology, including inflammatory seronegative arthritis. Medical and social significance and urgency of the problem of ankylosing spondylitis and psoriatic arthritis is determined by the constant progression of the disease with further affection of vertebrae and large joints, longterm disability, morbidity at a young age. Therefore, the complex treatment of these patients should include adjuvant drugs (anxiolytics, antidepressants, vegetative correctors, muscle relaxants), which do not have a direct analgesic effect, but, in addition to reducing the severity of anxietydepressive and psychovegetative disorders, they reduce the intensity of nociception. The search for improving the strategy of neurometabolic pharmacotherapy in patients with seronegative arthritis and psoriatic arthritis therefore is of great clinical and social relevance, taking into account the nature of the psychological response to the diseases. The study groups demonstrated a high frequency of inadequate sociopsychological response to the disease. In the groups of patients with seronegative arthritis, multidirectional maladaptive reactions were observed: in ankylosing spondylitis, a hypochondriac type of response dominates; in psoriatic arthritis, anxiety disorders with different response options are the most prevalent. At the end of the observation period in both groups there has been registered an improvement in almost all studied indicators of clinical and laboratory activity. The patients demonstrated a significant improvement in the psychoemotional status that improves the quality of life of patients and contribute to the optimization of the treatment and rehabilitation measures.