Кандидоз порожнини рота і сучасні тенденції його раціональної фармакотерапії

Abstract

Кандидоз порожнини рота є однією з найпоширеніших опортуністичних інфекцій, що викликається C. albicans та іншими видами роду Candida. Клінічне розпізнавання уражень ротової порожнини є основою для діагностики кандидозу порожнини рота, а виділення Candida в чистій культурі і тестування чутливості до протигрибкових препаратів допомагає, якщо інфекція рецидивуюча або викликана видами, відмінними від C. аlbicans Мета роботи – проаналізувати дані літератури стосовно сучасних підходів до етіотропної терапії кандидозу ротової порожнини залежно від форми та тяжкості процесу. Лікування кандидозу порожнини рота ґрунтується на діагностиці типу кандидозу порожнини рота, корекції факторів ризику або основних захворювань, а також використанні найбільш відповідних протигрибкових препаратів. Три великі сімейства містять найбільш часто використовувані протигрибкові препарати: полієни (амфотерицин В і ністатин), хінокандини (анідулафунгін, каспофунгін і мікафунгін) і азоли. Протигрибкове лікування кандидозу порожнини рота може проводитися місцево або системно. Місцева терапія з використанням ністатину та міконазолу залишається рекомендованим лікуванням кандидозу порожнини рота через його високу ефективність, низьку вартість і малу кількість побічних ефектів. Пероральний флуконазол рекомендується для лікування помірного та тяжкого кандидозу порожнини рота. При рефрактерній до флуконазолу хворобі може бути призначено ітраконазол, позаконазол, вориконазол. Серед переваг ехінокандинів для лікування тяжких і резистентних форм кандидозу порожнини рота знаходиться їх антибіоплівкова активність і тривалий постпротигрибковий ефект. Інші терапевтичні альтернативи передбачають використання терпенів, пробіотиків, пептидів, антитіл, цитокінів або речовин, які запобігають переходу C. albicans від коменсалу до патогена. Отже, місцеве лікування ністатином або міконазолом й системне лікування пероральним флуконазолом демонструє подібну ефективність. За умов невдач лікування або рецидивуючих інфекцій слід розраховувати на нові протигрибкові засоби з выдомими та новими механізмами дії.

Oral candidiasis is one of the most common opportunistic infections caused by C. albicans and other species of the genus Candida. Clinical recognition of oral lesions is the basis for the diagnosis of oral candidiasis, and the isolation of Candida in pure culture and susceptibility testing for antifungal drugs help if the infection is recurrent or caused by species other than C. albicans. The aim of the work is to analyze the literature data on modern approaches to the etiotropic therapy of oral candidiasis depending on the form and severity of the process. Treatment of oral candidiasis is based on the diagnosis of the type of oral candidiasis, correction of risk factors or diseases, as well as the use of the most appropriate antifungal drugs. The three major families include the most commonly used antifungal drugs: polyenes (amphotericin B and nystatin), echinocandins (anidulafungin, caspofungin, and micafungin), and azoles (fluconazole, itraconazole, etc). Antifungal treatment of oral candidiasis can be performed locally or systemically. Topical therapy with nystatin and miconazole remains the recommended treatment for oral candidiasis due to its high efficacy, low cost and minimal number of side effects. Oral fluconazole is recommended for the treatment of moderate and severe oral candidiasis. At a disease refractory to fluconazole, itraconazole, posaconazole, and voriconazole can be appointed. Among the advantages of echinocandins for the treatment of severe and resistant forms of oral candidiasis is their antibiofilm activity and a long-term post-antifungal effect. Other therapeutic alternatives include the use of terpenes, probiotics, peptides, antibodies, cytokines or substances that prevent the transition of C. albicans from commensal to pathogen. Therefore, topical treatment with nystatin or miconazole and systemic treatment with oral fluconazole has shown similar efficacy. In case of treatment failures or recurrent infections, new antifungal agents with old and new mechanisms of action should be expected.