Please use this identifier to cite or link to this item: http://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/18281
Title: Вплив однонуклеотидного поліморфізму Т869C (rs1982073) гену TGF-β1 на розвиток дифузного типу пухлини у хворих на рак шлунка
Other Titles: Влияние однонуклеотидного полиморфизма т869c (rs1982073) гена tgf-β1 на развитие диффузного типа опухоли у больных раком желудка
Іnfluence of t869c (rs1982073) single-nucleotide polymorphism of tgf-β1 gene on the development of diffuse tumor type in patients with gastric cancer
Authors: Чорнобай, А. В.
Чорнобай, М. А.
Шликова, Оксана Анатоліївна
Ізмайлова, Ольга Віталіївна
Чорнобай, А. В.
Чорнобай, М. А.
Шлыкова, Оксана Анатольевна
Измайлова, Ольга Витальевна
Chornobai, A. V.
Chornobai, M. A
Shlykova, O. A
Izmailova, O. V
Issue Date: 2019
Publisher: Полтавський державний медичний університет
Citation: Вплив однонуклеотидного поліморфізму Т869C (rs1982073) гену TGF-β1 на розвиток дифузного типу пухлини у хворих на рак шлунка / А. В. Чорнобай, М. А. Чорнобай, О. А. Шликова, О. В. Ізмайлова // Вісник проблем біології і медицини. – 2019. – Вип. 3 (152). – С. 214–218.
Abstract: Трансформуючий фактор росту β (TGF-β) є біфункціональним цитокіном, що пригнічує (стимулює) онкогенне прогресування передракових клітин. Експресія TGF-β1 пов’язана з прогресуванням та інвазивністю злоякісних новоутворень в тому числі і аденокарциноми шлунково-кишкового тракту людини. 869C алельгену TGF-β1 значно підвищує ризик розвитку аденокарциноми кардії шлунка. Досліджено поліморфнийваріант T869C гену TGF-β1 у 69 пацієнтів із раком шлунка (РШ) та у 31 особи без РШ у популяції Полтавської області. Для визначення поліморфного варіанту T869C гену TGF-β1 геномну ДНК виділяли з периферичної венозної крові. Поліморфну ділянку T869C гену TGF-β1 ампліфікували за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з використанням специфічних олігонуклеотидних праймерів. Встановлені частоти генотипів уосіб без раку шлунка, що складали ТТ – 0,323, СТ – 0,548, СС – 0,129, та алелей Т – 0,597, С – 0,403. У пацієнтів із наявністю РШ частота генотипів та алелей гену TGF-β1 значно не відрізнялись від осіб без розвитку раку шлунка: ТТ – 0,304, СТ – 0,507, СС – 0,188 %; Т – 0,558 %, С – 0,442. Розраховане значення відношення шансів для пацієнтів з генотипом СС та пацієнтів з генотипами СТ та ТТ для пацієнтів з кишковим типом пухлин становило 0,103, а для пацієнтів з дифузним типом пухлин 0,529 при ВШ=5,16; 95% ДІ 1,39-19,09; χ2 = 5,235, р=0,023. Для ознаки за стадією розвитку пухлин та віком і статтю пацієнтів відношення шансів з генотипами поліморфізму T869C гену TGF-β1 не мали вірогідного значення. За аналізом отриманих результатів не встановлено вірогідних відмін між частотами генотипів поліморфізму T869C гену TGF-β1 між пацієнтами з РШ та особами групи порівняння. Також встановлено, що у хворих на рак шлунка, які є носіями гомозиготного варіанту СС поліморфізму T869C гену TGF-β1 розвивається дифузний тип пухлини з більш несприятливим перебігом хвороби.
Трансформирующий фактор роста β (TGF-β) является бифункциональным цитокином, который подавляет (стимулирует) онкогенные прогрессирования предраковых клеток. Экспрессия TGF-β1 связана с прогрессированием и инвазивностью злокачественных новообразований в том числе и аденокарциномы желудочно-кишечного тракта человека. 869C аллель гена TGF-β1 значительно повышает риск развития аденокарциномы кардии желудка. Исследован полиморфный вариант T869C гена TGF-β1 у 69 пациентов с ракомжелудка (РЖ) и у 31 человека без РЖ в популяции Полтавской области. Для определения полиморфного варианта T869C гена TGF-β1 геномную ДНК выделяли из периферической венозной крови. Полиморфный участок T869C гена TGF-β1 амплифицировали с помощью полимеразной цепной реакции (ПЦР) с использованием специфических олигонуклеотидных праймеров. Установленные частоты генотипов у лиц без рака желудка, составляли ТТ – 0,323, СТ – 0,548, СС – 0,129, и аллелей Т – 0,597, С – 0,403. У пациентов с наличием РЖ частота генотипов и аллелей гена гена TGF-β1 значительно не отличались от лиц без развития рака желудка: ТТ – 0,304, СТ – 0,507, СС – 0,188%; Т – 0,558%, С – 0,442. Рассчитанное значение отношения шансов для пациентов с генотипом СС и пациентов с генотипами СТ и ТТ для пациентов с кишечным типом опухолей составило 0,103, а для пациентов с диффузным типом опухолей 0,529 при ОШ = 5,16; 95% ДИ 1,39-19,09; χ2 = 5,235, р = 0,023. Для признака по стадии развития опухолей, возрасту и полу пациентов отношение шансов с генотипами полиморфизма T869C гена TGF-β1 не имели возможного значения. По анализу полученных результатов не установлено достоверных различий между частотами генотипов полиморфизма T869C гена TGF-β1 между пациентами с РЖ и лицами группы сравнения. Также установлено, что у больных раком желудка, которые являются носителями гомозиготного варианта СС полиморфизмаT869C гена TGF-β1 развивается диффузный тип опухоли с более неблагоприятным течением болезни.
Transforming growth factor β (TGF-β) is a bifunctional cytokine that inhibits (stimulates) the oncogenic progression of precancerous cells. Expression of TGF-β1 is associated with the progression and invasiveness of malignancies, including human gastrointestinal adenocarcinoma. The 869C allele of the TGF-β1 gene significantly increases the risk of gastric cardiac adenocarcinoma. The polymorphic variant T869C of the TGF-β1 gene was studied in 69 patients with gastric cancer and in 31 non-gastric cancer patients in the population of Poltava region. To determine polymorphic variant T869C gene TGF-β1 genomic DNA was isolated from peripheral venous blood. The T869C polymorphic region of the TGF-β1 gene was amplified by polymerase chain reaction (PCR) using specific oligonucleotide primers. Genotype frequencies were established in individuals without gastric cancer, which comprised TT – 0.323, CT – 0.548, CC – 0.129, and alleles T – 0.597, C – 0.403. In patients with gastric cancer, the frequency of genotypes and alleles of the TGF-β1 gene was not significantly different from individuals without development of gastric cancer: TT – 0.304, CT – 0.507, SS – 0.188%; T – 0,558%, C – 0,442. The calculated odds ratio for patients with СС genotype and patients with CT and TT genotype for patients with intestinal tumor type was 0.103, and for patients with diffuse tumor type 0.529 at HV = 5.16; 95% CI 1.39-19.09; χ2 = 5.235, p = 0.023. On the basis of the stage of tumor development and the age and sex of patients, the odds ratio with the T869C polymorphism genotypes of the TGF-β1 gene was not significant. According to the analysis of the obtained results, no significant differences were found between the frequencies of the T869C polymorphism genotypes of the TGF-β1 gene between patients with PC and the comparison group. It was also found that patients with gastric cancer who are carriers of the homozygous variant of the SS T869C polymorphism of the TGF-β1 gene develop a diffuse type of tumor with a more unfavorable course of the disease.
Keywords: рак шлунка
трансформуючий фактор росту
поліморфізм Т869C гену TGF-β1
gastric cancer
transforming growth factor
T869C polymorphism of TGF-β1 gene
рак желудка
трансформирующий фактор роста
полиморфизм Т869C гена TGF-β1.
UDC: 575.174.015.3:618.19-006.6-02
ISSN: 2077-4214.
DOI: 10.29254/2077-4214-2019-3-152-214-218
URI: http://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/18281
Appears in Collections:Вісник проблем біології і медицини, Випуск 3 (152)
Наукові праці

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Іnfluence.pdf157,56 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.