Эволюционирование и совремнное состояние фармакогенетических исследований (Часть I)

Abstract

Проблема генетичної варіації (поліморфізм генів) має безпосереднє відношення як до механізмів виникнення хвороб, так і до ефективності фармакотерапії. Генетичний поліморфізм може по-різному відбиватися на ефективності лікарських препаратів за рахунок як модифікації їх метаболізму, всмоктування, екскреції, так і зміни структури і функції рецепторів, на які впливають ліки. Дисципліною, що вивчає генетично детерміновану відповідь на лікарську терапію на рівні одиничних генів, є фармакогенетика, на рівні цілого геному людини - фармакогеноміка. Досягнення в галузі молекулярної біології за останні десятиліття перетворили фармакоге- нетику зі складової частини дисципліни в самостійний розділ клінічної фармакології, і в даний час фармакогенетика є дисципліною в області прикладних біомедичних досліджень, що найбільш активно розвивається. Взаємовідносини між природою лікувального препарату і генотипом хворого, що виявляють особливості реакції організму пацієнтів з різними генотипами, все частіше враховуються в різних схемах лікування захворювань. Кінцева мета фармакогенетики - озброїти лікарів знаннями і методами, які дозволять індивідуалізувати фармакотерапію, оцінити переваги використання фармакогенетичних підходів до терапевтичних результатів, а також визначити їх роль у щоденній клінічній практиці. Своєчасність розвитку цього напряму визначає необхідність проведення подальших науково-практичних досліджень, які відкривають нові шляхи до розуміння клініко-генетичних детермінант розвитку найбільш поширених захворювань, а також допоможуть вирішити проблему чутливості різних людей до різноманітних класів лікарських препаратів.

The problem of genetic variation (gene polymorphism) is directly related to the mechanisms of disease, as well as to pharmacotherapy effectiveness. Genetic polymorphism may in various ways affect the efficacy of medicines due to modification of their metabolism, absorption, excretion, and on account of structure and function changes of receptors that are affected by medicines. Discipline that studies the genetically determined response to drug therapy at the level of individual genes is pharmacogenetics, at the level of the entire human genome – pharmacogenomics. Achievements in the sphere of molecular biology over the past decade have transformed pharmacogenetics out of a discipline’s constituent into a separate section of clinical pharmacology; currently pharmacogenetics is one of the most rapidly developing disciplines in the field of applied biomedical research. The relationships between the nature of drug and patient’s genotype which reveal the peculiarities of the organism response among patients with different genotypes for the drug, are increasingly found in various schemes of diseases treatment. The ultimate purpose of pharmacogenetics is to equip doctors with knowledge and techniques that will enable them to individualize the drug therapy, to evaluate the benefits of applying the pharmacogenetic approaches in relation to therapeutic results, as well as to determine their role in daily order of clinical practice. The timeliness of this direction development determines the need for further theoretical and practical researches which open the new ways to understanding the basis of clinical and genetic determinants of the most widespread diseases, and also will help to solve the problem of sensitivity of different people to various classes of medicines.