Хронобіологічні аспекти тривожних розладів і диссомнічних порушень та їх поширеність в контексті пандемії СOVID-19

Abstract

В даній роботі наведено узагальнення сучасних даних про хронобіологічні механізми розвитку тривожних та диссомнічних розладів та їх поширеність в контексті пандемії COVID-19. Аналіз стану захворюваності психічної сфери показує, що тривожні розлади належать до хронічних захворювань, які мають найбільший вплив на життя пацієнтів, пов’язані з великими витратами на охорону здоров’я і мають значну супутню коморбідність. Диссомнічні порушення є несприятливим фактором розвитку афективної патології, посилюють тяжкість клінічних проявів і мають загальний вплив на здатність регулювати емоції. Останні дослідження показують, що хронотип також може бути важливим маркером виникнення хронічного первинного безсоння та фактором ризику тривожних розладів. Останнім часом все більшу увагу науковців привертає вивчення психопатологічної симптоматики у пацієнтів, інфікованих COVID-19, як в гострій фазі захворювання, так і в постковідному періоді. Симптоми, ознаки або аномальні клінічні параметри, які зберігаються протягом двох або більше тижнів після початку COVID-19 та не повертаються до здорового вихідного рівня, потенційно можуть вважатися довгостроковими наслідками захворювання. В проведених дослідженнях вказується на значну поширеність симптомів тривоги, депресії та розладів сну як в умовах пандемії, так і в структурі проявів постковідного синдрому. В численних наукових публікаціях наведені дані когортних досліджень, в яких вивчалися перебіг та наслідки коронавірусної хвороби. Проте широкий огляд усіх можливих довготривалих наслідків COVID-19 залишається актуальним.

In a situation of rapidly changing environmental conditions and the growth of stress of different strengths and orientations, people are more likely to experience anxiety. The results of epidemiological studies show that up to 33.7% of the population suffers from lifelong anxiety disorders. According to large population-based surveys, comorbidity among people with this pathology is high: three out of four people with anxiety disorder experience at least one other mental disorder during their lifetime. The pathogenetic mechanisms of anxiety and insomnia are closely related, mutually aggravating each other’s influence. The difficulty of sleep generation and regulation makes this process very vulnerable to sleep and circadian rhythms disturbances, which include problems with the quality, time and quantity of sleep. Some researchers suggest that anxiety acts as an endogenous factor that affects the manifestations of the sleep-wake cycle, and the irregularity of this cycle contributes to anxiety. Recent studies display that chronotype may also be an important occurrence marker of chronic primary insomnia and a risk factor for anxiety disorders.