Лікувальна тактика у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози із декомпенсацією сечового міхура

Abstract

Савченко Р.Б. Лікувальна тактика у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози із декомпенсацією сечового міхура. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – медицина. – Полтавський державний медичний університет, Полтава, 2022. В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання – покращення результатів лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози із декомпенсацією сечового міхура шляхом вивчення патогенезу, клініко-функціонального і патоморфологічного обґрунтовання лікувальної тактики, підтвердження ефективності метаболізм-корегуючої, антихолінестеразної терапії та хірургічної корекції. Робота базується на вивченні результатів обстеження і лікування 381 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) в обласному урологічному центрі КП «Полтавська ОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР» впродовж трьох років (2018-2020), із них 232 хворих (60, 9%) оперовані одномоментно, 149 хворих (39,1%) – у два етапи. Крім того, 6 хворим на ДГПЗ із декомпенсацією сечового міхура (СМ) та утворенням мегацисту під час другого етапу операцій з приводу ДГПЗ проведена хірургічна корекція мегацисту. Групу порівняння склали 20 хворих на ДГПЗ в стадії компенсації СМ (показники за шкалою IPSS – 16±4,5 балів, ЗС < 30 мл, максимальна об’ємна швидкість сечовипускання (Qmax) – 15,8±2,46 мл/с, середня об’ємна швидкість сечовипускання (Qave) – 12,8±2,75 мл/с, ефективний об’єм сечовипускання – 254,2±24,52 мл, індекс якості життя (QoL) – 1,3±0,1), яким під час лікувально-діагностичних втручань з приводу інших захворювань проводилась біопсія СМ з наступним гістологічним та цитологічним дослідженням. Із них, 4 пацієнта (20,0%) були із слабо вираженими симптомами нижніх сечових шляхів (СНСШ) (показники за шкалою IPSS < 8 балів), які суттєво не впливали на якість життя, підлягали активному спостереженню, з корекцією стилю життя. 16 пацієнтів (80,0%) отримували амбулаторне лікування згідно діючих протоколів Європейської асоціації урологів (EAU). І групу спостереження склали 20 хворих, відібраних методом випадкової вибірки (кожний 11-й пацієнт) із числа 232 хворих на ДГПЗ в стадії субкомпенсації СМ, оперованих одномоментно (показники за шкалою IPSS – 26±3,9, об’єм ЗС – 150,1±80,8 мл, Qmax – 10,79±2,53 мл/с, Qave – 4,37±1,41 мл/с, ефективний об’єм сечовипускання – 160,5±38,40 мл, QoL – 4,5±0,65). ІІ групу спостереження склали 60 хворих, відібраних методом випадкової вибірки (кожні 4-й та 5-й пацієнт) із числа 149 хворих на ДГПЗ в стадії декомпенсації СМ, оперованих у два етапи. Через 1-3 місяці після накладення цистостоми другим етапом виконувалась позадулонна простатектомія (51%), черезміхурова простатектомія (9,4%) чи трансуретральна резекція простати (ТУРП) (39,6%). З даної групи було сформовано дві підгрупи. До 1 підгрупи увійшли 30 хворих, яким першим етапом хірургічного лікування виконувалась цистостомія (перед накладенням цистостоми показники за шкалою IPSS – 33,10±1,90 балів, об’єм ЗС – 1093,3±485,8 мл, QoL – 5,5±0,6,). До 2 підгрупи увійшли 30 хворих, яким крім виконання цистостомії (перед накладенням цистостоми показники за шкалою IPSS – 33,17±1,56 балів, об’єм ЗС – 1068±476,56 мл, QoL – 5,4±0,6) для усунення мікроциркуляторних розладів та енергодефіцитного стану призначали метаболізм-корегуючу терапію (вітаміни групи В: октотіамін – 25 мг, рибофлавін – 2,5 мг, піридоксину гідрохлорид – 40 мг, ціанокобаламін – 0,25 мг 3 рази на добу впродовж 4 тижнів), для стимуляції нейромедіаторної і нейром’язової провідності та скорочення гладких м’язів призначали антихоліностеразну терапію (іпідакрин – 20 мг 3 рази на добу впродовж 4 тижнів). Під час операції всім хворим виконувалась біопсія СМ з наступним гістологічним та цитологічним дослідженням. Вік хворих складав від 48 до 83 років і в середньому становив 67,94±7,42 років. Середній вік хворих групи порівняння становив 61,7±7,6 років/ Середній вік хворих І групи спостереження становив 66,9±5,5 років, 1 підгрупи ІІ групи спостереження – 68,8±6,5 років, 2 підгрупи ІІ групи спостереження – 70,2±5,3 років. Із анамнезу, 82,76% хворих на ДГПЗ, які входили до І групи спостереження, та 90,6% хворих на ДГПЗ, які входили до ІІ групи спостереження, приймали α-адреноблокатори. При цьому, пацієнти із декомпенсацією СМ приймали α-адреноблокатори майже вдвічі довше (114,77±52,18 місяців проти 62,02±31,01 місяців). З приводу гіперактивного сечового міхура (ГАСМ) 18,53% хворих на ДГПЗ, які входили до І групи спостереження, та 20,81% хворих на ДГПЗ, які входили до ІІ групи спостереження, приймали антихолінергічні препарати з високоптонеційною антихолінергічною активністю (ВПАХА). При цьому, пацієнти, які входили до ІІ групи спостереження, більше ніж удвічі довше (21,61±9,04 місяців проти 9,40±3,21 місяців) приймали препарати з ВПАХА. Крім того, 21,98% хворих, які входили до І групи спостереження, та 19,46% хворих, які входили до ІІ групи спостереження, тривалий час приймали препарати з низькопотенційною антихолінергічною активністю (НПАХА). Характерно, що пацієнти із декомпенсацією СМ вп’ятеро довше (74,64±80,48 місяців проти 15,11±9,19 місяців) приймали препарати з НПАХА. За результатами гістологічного дослідження у хворих на ДГПЗ, які входили до групи порівняння, в слизовій оболонці СМ наявні дистрофічні зміни окремих епітеліоцитів. М’язова оболонка представлена гіпертрофованими лейоміоцитами. Простежуються помірна проліферація уротеліальних та інтерстиціальних фібробластів, дрібні вогнища склерозу, поодинокі вогнища лімфо-плазмоцитарної інфільтрації. На ультраструктурному рівні м’язова оболонка представлена гіпертрофованими гладком’язовими клітинами (ГМК) з малозміненою ультраструктурою. У хворих на ДГПЗ, які входили до І групи спостереження, слизова СМ з вогнищевою десквамацією уротелію. М’язова оболонка характеризується вираженою гіпертрофією лейоміоцитів, значна кількість яких з ознаками гідропічної дистрофії. Простежується проліферація сполучної тканини та дифузна, помірно виражена запальна лімфо-плазмоцитарна інфільтрація. На ультраструктурному рівні м’язова оболонка представлена переважно гіпертрофованими ГМК, невеликою кількістю дистрофічних “темних” ГМК із дискомплексацією органел та деструкцією матриксу мітохондрій, а також поодинокими некробіотично зміненими “світлими” ГМК, які ймовірно підлягають елімінації. У хворих на ДГПЗ, які входили до ІІ групи спостереження, в обох підгрупах тривале порушення перфузії та перерозтягнення СМ супроводжувалось пошкодженням уротелію, просяканням сечею усіх шарів СМ з розвитком асептичного запалення, яке виступає предиктором склеротичного процесу. Характерними морфологічними ознаками виступають десквамація уротелію, розростання сполучної тканини, дистрофія нервових волокон. Дегенеративні зміни лейоміоцитів супроводжуються зниженням питомої ваги м’язової тканини і зменшенням діаметру лейоміцитів. На ультраструктурному рівні у м’язовій оболонці збільшилась питома вага «темних» ГМК, а також некробіотично змінених «світлих» ГМК. Більшість мітохондрій ГМК гіпотрофовані, з вогнищевим або тотальним лізисом матриксу і деструкцією кріст, що свідчать про порушення аденозинтрифосфат (АТФ) синтезуючої функції з розвитком енергодефіцитного стану. У хворих на ДГПЗ в стадії декомпенсації СМ (ІІ група спостереження) питома вага сполучної тканини виявилась утричі вищою (29,44±7,68% проти 11,80±0,85%; p<0,001) у порівнянні з хворими на ДГПЗ в стадії субкомпенсації СМ (І група спостереження) та у шість разів вищою (29,44±7,68% проти 4,46±0,78%; p<0,001) у порівнянні з хворими на ДГПЗ в стадії компенсації СМ (група порівняння). Дистрофічні зміни нервових волокон стають причиною порушення нейромедіаторної і нейром’язової провідності, тим самим поглиблюють порушення скорочувальної здатності детрузора. Характерно, що у хворих на ДГПЗ в стадії декомпенсації СМ (ІІ група спостереження), яким проводилась передопераційна метаболізм-корегуюча і антихолінестеразна терапія виявились кращими більшість морфометричних показників. У хворих, які входили до 2 підгрупи, у порівнянні з хворими, які входили до 1 підгрупи, діаметр просвіту артеріол виявився більшим на 20,21% (22,8±6,4 мкм та 19±6,4 мкм відповідно, p<0,001), товщина стінки артеріол – меншою на 31,73% (18,4±5,9 мкм та 21±7,5 мкм відповідно, p<0,001), індекс Керногана – нижчим на 28,22% (1,7±0,8 та 2,4±1,1 відповідно, p<0,001), діаметр капілярів – більшим на 3,52% (6,2±1,1 мкм та 6±1,2 мкм відповідно, p=0,014), діаметр лейоміоцитів – більшим на 45,3% (6,9±2,2 мкм та 4,8±1,9 мкм відповідно, p<0,001), питома вага сполучної тканини у стінці СМ – нижчою на 29,1% (20,9±7,3% та 29,4±7,7% відповідно, p<0,001), вірогідно за рахунок відновлення м’язової маси. При цьому, у хворих на ДГПЗ в стадії декомпенсації СМ (ІІ група спостереження), яким проводилась передопераційна метаболізм-корегуюча і антихолінестеразна терапія, виявилися кращими більшість клініко-функціональних показників. У хворих, які входили до 2 підгрупи, через 1 місяць після операції відмічалось зниження показників за шкалою IPSS на 60,8% (з 33,17±1,56 балів до 13±2,04 балів, р<0,001), а через 6 місяців – на 74,1% від вихідного і складали 8,60±1,44 балів (р<0,0010.) Для порівняння, у хворих, які входили до 1 підгрупи, через 1 місяць після операції показники за шкалою IPSS знизились на 55,9% (з 33,10±1,90 балів до 14,6±2,6 балів, р<0,001), а через 6 місяців – на 61,0% від вихідного і складали 12,9±2,6 балів (р<0,001). Об’єм ЗС у хворих, які входили до 2 підгрупи, через 1 місяць після операції дорівнював 31,10±9,70 мл. Для порівняння, у хворих, які входили до 1 підгрупи, об’єм ЗС через 1 місяць після операції дорівнював 89,6±47,7 мл. Показник Qmax у хворих, які входили до 2 підгрупи, через 1 місяць після операції дорівнював 17,6±1,1 мл/с, а через 6 місяців після операції збільшився на 6,8% і дорівнював 18,8±1 мл/с (р=0,001). Для порівняння, показник Qmax у хворих, які входили до 1 підгрупи, через 1 місяць після операції дорівнював 12,2±2,2 мл/с, а через 6 місяців після операції збільшився на 7,4% і дорівнював 13,1±1,6 мл/с (р=0,082). Показник Qave у хворих, які входили до 2 підгрупи, через 1 місяць після операції дорівнював 7,4±1,2 мл/с, а через 6 місяців після операції збільшився на 32,4% і дорівнював 9,8±1,8 мл/с (р<0,001). Для порівняння, показник Qave у хворих, які входили до 1 підгрупи, через 1 місяць після операції дорівнював 5,7±1,4 мл/с, а через 6 місяців після операції збільшився на 24,6% і дорівнював 7,1±1,6 мл/с (р=0,005). Ефективний об’єм сечовипускання у хворих, які входили до 2 підгрупи, через 1 місяць після операції дорівнював 227,7±27,7 мл, а через 6 місяців після операції збільшився на 9,7% і дорівнював 249,8±25,6 мл (р<0,05). Для порівняння, ефективний об’єм сечовипускання у хворих, які входили до 1 підгрупи, через 1 місяць після операції дорівнював 209,1±30,7 мл, а через 6 місяців після операції збільшився на 12,7% і дорівнював 235,6±26,2 мл (р=0,002). Показник QoL у хворих, які входили до 2 підгрупи, через 1 місяць після операції знизився на 59,3% і дорівнював 2,2±0,46 (р<0,001), а через 6 місяців -на 68,5% і дорівнював 1,7±0,6 (р<0,001). Для порівняння, показник QoL у хворих, які входили до 1 підгрупи, через 1 місяць після операції знизився на 56,4% і дорівнював 2,4±0,5 (р<0,001), а через 6 місяців дорівнював 2,3±0,4 (р>0,05). Крім того, 6-ти хворим на ДГПЗ в стадії декомпенсації СМ із мегацистом, які не увійшли у ІІ групу спостереження, після передопераційного курсу метаболізм-корегуючої та антихоліностеразної терапії під час другого етапу операцій з приводу ДГПЗ проведено хірургічну корекцію мегацисту шляхом утворення дублікатури стінки СМ (Пат. на корисну модель № 141479 UA, МПК (2020.01) А61В 5/20 (2006.01) A61B 17/00. Спосіб хірургічного лікування хворих з мегацистом внаслідок тривалої інфравезикальної обструкції // Саричев Л.П., Савченко Р.Б.; заявн. Українська медична стоматологічна академія. - № u2019 10084; заявл. 30.09.2019; опубл. 10.04.2020; Бюл. № 7.). Запропонована оригінальна модифікація редукційної цистопластики дозволяє зменшити об’єм СМ до 500 мл з максимальним збереженням м’язової маси і відновити випорожнення СМ. Через 1 місяць після операції показники за шкалою IPSS склали 15,83±1,47 балів, об’єм ЗС – 93,68±16,45 мл, Qmax – 14,52±2,23 мл/с, Qave – 5,18±2,25 мл/с, ефективний об’єм сечовипускання – 159,50±20,38 мл, Qol – 3,17±0,41. Через 6 місяців після операції показники за шкалою IPSS – 8,83±1,33 балів, об’єм ЗС – 51±14,23 мл, Qmax – 16,92±0,95 мл/с, Qave – 7,18±0,76 мл/с, ефективний об’єм сечовипускання – 231,5,±14,76 мл, QoL – 1,17±0,41. При аналізі ускладнень післяопераційного періоду за класифікацією Clavien-Dindo у хворих на ДГПЗ в стадії субкомпенсації СМ: – ускладнення І ст. – у 15 хворих (75%), ускладнення ІІ ст. – у 5 хворих (25%). Більш тяжкі післяопераційні ускладнення спостерігали у хворих із декомпенсацією СМ: у 1 підгрупі ускладнення І ст. – у 17 хворих (56,7%), ускладнення ІІ ст. – у 11 хворих (36,7%), ускладнення ІІІа ст. – у 1 хворого (3,3%), ускладнення IVa ст. – у 1 хворого (3,3%); у 2 підгрупі – ускладнення І ст. – у 19 хворих (63,3%), ускладнення ІІ ст. – у 7 хворих (23,3%), ускладнення ІІІа ст. – у 3 хворих (13,3%). Результати проведеного дослідження свідчать, що несвоєчасне оперативне лікування хворих на ДГПЗ стає причиною декомпенсації СМ внаслідок незворотних морфологічних змін СМ – втрати слизовою оболонкою бар’єрної функції, просякнення сечею всіх шарів СМ, розвитку склеротичного процесу, зменшення питомої ваги м’язової тканини та дистрофічних змін нервових волокон. Виявлені на ультраструктурному рівні деструктивні зміни мітохондрій ГМК у хворих на ДГПЗ із декомпенсацією СМ свідчать про порушення АТФ-синтезуючої функції з розвитком енергодефіцитного стану та зниженням скорочувальної здатності детрузора. Дистрофічні зміни нервових волокон призводять до зниження нейромедіаторної та нейром’язової провідності і поглиблюють порушення скорочувальної здатності детрузора. Морфометричні характеристики СМ у хворих на ДГПЗ в контексті з клінічними та функціональними характеристиками дозволяють виділити три стадії ремоделювання СМ: компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. Антихолінергічне навантаження (АХН) внаслідок прийому препаратів з ВПАХА та НПАХА може стати додатковим “маскуючим” фактором декомпенсації СМ у хворих на ДГПЗ. Декомпенсація СМ виступає основною причиною незадовільних результатів оперативного лікування хворих на ДГПЗ. Метаболізм-корегуюча терапія шляхом усунення мікроциркуляторних розладів та енергодефіцитного стану дозволяє відновити функціональну здатність детрузора у хворих на ДГПЗ із декомпенсацією СМ. Антихолінестеразна терапія щляхом стимуляції нейромедіаторної і нейром’язової провідності дозволяє підвищити скорочувальну здатність детрузора. Запропонована оригінальна модифікація редукційної цистопластики у хворих ДГПЗ із мегацистом забезпечує випорожнення СМ. На підставі клініко-функціональних та патоморфологічних характеристик порушення функції СМ при ДГПЗ розроблено та впроваджено у клінічну практику алгоритм лікування хворих на ДГПЗ із декомпенсацією СМ.

Savchenko R.B. Treatment strategies in benign prostatic hyperplasia accompanied with urinary bladder decompensation. – Qualifying scientific work on the right of a manuscript. The dissertation is presented for getting the degree of Doctor of Philosophy by specialty 222 – Medicine. Poltava State Medical University, Poltava, 2022. The dissertation presents a theoretical substantiation and a new solution to solve scientific problem – improving the results of treatment strategies in patients with urinary bladder (UB) decompensation due to benign prostatic hyperplasia (BPH) by studying the pathogenesis, clinical-functional and pathomorphological substantiation of treatment strategies, confirmation of the effectiveness of metabolism-correcting, anticholinesterase therapy and surgical correction. The work is based on the study of the results of examination and treatment of 381 patients with BPH in the Regional Urological Center of the Poltava Regional Clinical Hospital, named after M.V. Sklifosovsky. During three years (2018–2020), 232 patients (60.9%) were operated in one episode, 149 patients (39.1%) – in two episodes. In addition, six patients with BPH and UB decompensation and megacyst formation during the second episode of BPH surgery underwent surgical correction of megacyst. Comparison group included 20 BPH patients in the stage of UB compensation (International Prostate Symptom Score (IPSS) – 16±4.5 points, post void residual (PVR)<30 ml, maximal flow rate (Qmax) – 15.8±2.46 ml/s, average flow rate (Qave) – 12.8±2.75 ml/s, effective urination volume – 254.2±24.52 ml, quality of life (QoL) – 1.3±0.1), who underwent UB biopsy with subsequent histological and cytological examination during diagnostic and treatment interventions for other diseases. Of these, 4 patients (20.0%) had mild lower urinary tract symptoms (LUTS) (IPSS<8 points), which did not significantly affect on the quality of life, were subject to active observation with lifestyle correction. Sixteen patients (80.0%) received outpatient treatment according to the current European Association of Urology (EAU) protocols. Group I included 20 patients, and was formed by random sampling (every 11 patients) out of 232 patients with BPH in the stage of UB subcompensation, who were operated in one stage (IPSS – 26±3.9, PVR – 150,1±80,8 ml, Qmax – 10.79±2.53 ml/s, Qave – 4.37±1.41 ml/s, effective urination volume – 160.5±38.40 ml, QoL – 4.5±0,65). Group II included 60 patients, which was formed by random sampling (every 4th and 5th patient) from among 149 BPH patients in the stage of UB decompensation, who were operated in two episodes. In 1-3 months after cystostomy, the second episode consisted of simple prostatectomy (51%), transvesical prostatectomy (9.4%) or transurethral resection of the prostate (TURP) (39.6%). Two subgroups were formed from this group. Subgroup 1 included 30 patients, for whom the first episode of surgical treatment was cystostomy (before cystostomy: IPSS – 33.10±1.90, PVR – 1093.3±485.8 ml, QoL - 5.5± 0.6). Subgroup 2 included 30 patients, who in addition to cystostomy (before cystostomy: IPSS – 33.17±1.56 points, PVR – 1068±476.56 ml, QoL – 5.4±0.6) for elimination of microcirculatory disorders and energy deficiency underwent metabolic-corrective and anticholinesterase therapy (group B vitamins: octothiamine – 25 mg, riboflavin – 2.5 mg, pyridoxine hydrochloride – 40 mg, cyanocobalamin – 0.25 mg 3 times a day for 4 weeks); and to stimulate neurotransmitter and meuromuscular conduction and smooth muscle contraction were prescribed anticholinoterase therapy (ipidacrine - 20 mg 3 times a day for 4 weeks). During the operation, all patients underwent UB biopsy followed by histological and cytological examination. The patients age ranged 48-83 years (67.94±7.42 years). The average age of patients in the comparison group was 61.7±7.6 years. The average age of patients in the group I was 66.9±5.5 years, subgroup 1 of the group II – 68.8±6.5 years, 2 subgroups 2 of the group II – 70.2±5.3 years. From the anamnesis, 82.76% of patients with BPH who were included in group I, and 90.6% of patients with BPH who were included in group II of observation, received α-blockers. At the same time, patients with UB decompensation received α-blockers for almost twice as long (114.77±52.18 months versus 62.02±31.01 months). Due to OAB, 18.53% of patients with BPH who were included in group I, and 20.81% of patients with BPH who were included in group II, received anticholinergic drugs with high potential anticholinergic activity. At the same time, patients who were included in the second observation group received drugs with high potential anticholinergic activity more than twice as long (21.61±9.04 months versus 9.40±3.21 months). In addition, 21.98% of patients in group I and 19.46% of patients in group II took drugs with low potential anticholinergic activity for a long time. It is characteristic that patients with UB decompensation received drugs with low potential anticholinergic activity five times longer (74.64±80.48 months versus 15.11±9.19 months). According to the results of a histological study in patients with BPH, who were included in the comparison group, the dystrophic changes in some epitheliocytes in the mucosa membrane were seen. The muscular membrane presented hypertrophied smooth muscle cells (SMCs). Moderate proliferation of urothelial and interstitial fibroblasts, small foci of sclerosis, single foci of lymphoplasmacytic infiltration were seen. At the ultrastructural level, the muscular membrane presented hypertrophied SMCs with little altered ultrastructure. In patients with BPH included in the group I, the mucous membrane of the UB with focal desquamation of the urothelium was seen. The muscular membrane presented pronounced hypertrophy of SMCs, a significant number of which demonstrated signs of hydropic dystrophy. Proliferation of connective tissue and diffuse, moderately pronounced inflammatory lymphoplasmacytic infiltration can be noticed. At the ultrastructural level, the muscular membrane in general is represented by hypertrophied SMCs, a small amount of dystrophic "dark" SMCs with discomplexation of organelles and destruction of the mitochondrial matrix, as well as single necrobiotically altered "light" SMCs, probably subject to elimination. In patients with BPH included into the group II, in both subgroups, long-term impairment of perfusion and hyperextension of the urinary bladder was accompanied by damage of the urothelium, urine impregnation of all layers of the UB with the development of aseptic inflammation, which is a predictor of the sclerotic process. Desquamation of the urothelium, proliferation of connective tissue, and dystrophy of nerve fibers were the characteristic morphological signs. Degenerative changes of SMCs are accompanied by decrease of the muscle tissue proportion and decrease of SMCs diameter. At the ultrastructural level, the proportion of "dark" SMCs, as well as necrobiotically altered "light" SMCs, increased in the muscular membrane. Most mitochondria of SMCs were hypotrophied, with focal or total lysis of the matrix and destruction of cristae, indicating a violation of the adenosine triphosphate synthesizing function with the development of an energy-deficient state. In BPH patients in the stage of UB decompensation (group II), the proportion of connective tissue was three times higher (29.44±7.68% versus 11.80±0.85%; p<0.001) compared with patients with BPH in the stage of UB subcompensation (group I) and six times higher (29.44±7.68% versus 4.46±0.78%; p<0.001) compared with BPH patients at the stage of UB compensation (comparison group). Dystrophic changes in nerve fibers cause impairment of neurotransmitter and neuromuscular conduction, thereby deepening the impairment of detrusor contractility. Furthermore, in patients with BPH in the stage of UB decompensation (II observation group), who underwent preoperative metabolic-correcting and anticholinesterase therapy, most of the morphometric parameters turned out to be sufficient. In comparison of patients from subgroups 2 with patients from subgroup 1, the diameter of the arterioles lumen was 20.21% larger (22.8±6.4 μm and 19±6.4 μm, respectively, p<0.001), the wall thickness of the arterioles was less by 31.73% (18.4±5.9 μm and 21±7.5 μm, respectively, p<0.001), the Kernogan index was lower by 28.22% (1.7±0,8 and 2.4±1.1, respectively, p<0.001), the diameter of the capillaries is larger by 3.52% (6.2±1.1 μm and 6±1.2 μm, respectively, p=0.014), the diameter of leiomyocytes – more by 45.3% (6.9±2.2 μm and 4.8±1.9 μm, respectively, p<0.001), the specific gravity of connective tissue in the UB wall – 29.1% lower (20, 9±7.3% and 29.4±7.7%, respectively, p<0.001), probably due to the restoration of muscle mass. At the same time, in patients with BPH in the stage of UB decompensation (group II), who underwent preoperative metabolism-correcting and anticholinesterase therapy, most of the clinical and functional indicators turned out to be renewed. In patients belonging to subgroups 2, one month after surgery, there was a decrease in IPSS scores by 60.8% (from 33.17±1.56 points to 13±2.04 points, p<0.001), and after 6 months – by 74.1% of the initial and amounted to 8.60±1.44 points (p<0.0010). For comparison, in patients belonging to subgroup 1, one month after surgery, the IPSS decreased by 55.9% (from 33.10±1.90 points to 14.6±2.6 points, p<0.001), and after 6 months – by 61.0% of the initial and amounted to 12.9±2.6 points (p<0.001). The PVR in patients from subgroups 2, one month after surgery was equal to 31.10±9.70 ml. For comparison, in patients from subgroup 1, the PVR volume 1 month after surgery was 89.6±47.7 ml. The Qmax in patients from subgroups 2, one month after the operation was equal to 17.6±1.1 ml/s, and 6 months after the operation increased by 6.8% and was equal to 18.8±1 ml/s (p=0.001). For comparison, the Qmax in patients from subgroup 1, one month after the operation was equal to 12.2±2.2 ml/s, and 6 months after the operation it increased by 7.4% and was equal to 13.1±1.6 ml/s (p=0.082). The Qave in patients from subgroups 2, one month after the operation was equal to 7.4±1.2 ml/s, and 6 months after the operation, it increased by 32.4% and was equal to 9.8±1.8 ml/s. (p<0.001). For comparison, the Qave index in patients belonging to subgroup 1, one month after the operation was equal to 5.7±1.4 ml/s, and 6 months after the operation, it increased by 24.6% and was equal to 7.1±1.6 ml/s (p = 0.005). The effective volume of urination in patients belonging to subgroups 2, one month after the operation was equal to 227.7±27.7 ml, and 6 months after the operation it increased by 9.7% and was equal to 249.8±25.6 ml (р<0.05). For comparison, the effective volume of urination in patients belonging to subgroup 1, one month after the operation was equal to 209.1±30.7 ml, and 6 months after the operation it increased by 12.7% and was equal to 235.6±26.2 ml (p=0.002). The QoL index in patients belonging to subgroups 2, one month after surgery, decreased by 59.3% and was equal to 2.2±0.46 (p<0.001), and after 6 months – by 68.5% and was equal to 1.7±0.6 (p<0.001). For comparison, the QoL index in patients belonging to subgroup 1, one month after surgery, decreased by 56.4% and was equal to 2.4±0.5 (p<0.001), and after 6 months it was equal to 2.3±0, 4 (p> 0.05). In addition, 6 patients with BPH in the stage of UB decompensation with a megacyst, who were not included in the second observation group, after a preoperative course of metabolism-corrective and anticholinesterase therapy during the second stage of operations for BPH underwent UB surgical correction (Sarychev LP, Savchenko RB. Method of surgical treatment of patients with megacyst due to prolonged infravesical obstruction. Ukraine patent 141479. 2020 Apr10.). The proposed original modification of reduction cystoplasty makes it possible to reduce the volume of the UB up to 500 ml with the maximum saving of detrusor muscle and restoring the UB function. One month after the operation, IPSS were 15.83±1.4, PVR – 93.68±16.45 ml, Qmax – 14.52±2.23 ml/s, Qave – 5,18±2.25 ml/s, effective urination volume – 159.50±20.38 ml, Qol – 3.17±0.41. Six months after surgery, IPSS were 8.83±1.33, PVR – 51±14.23 ml, Qmax – 16.92±0.95 ml/s, Qave – 7.18±0,76 ml/s, effective urination volume – 231.5±14.76 ml, QoL – 1.17±0.41. During analyzing the complications in the postoperative period according to the Clavien-Dindo classification in patients with BPH in the stage of UB subcompensation: I stage complications were seen in 15 patients (75%); II stage complications – in 5 patients (25%). More severe postoperative complications were observed in BPH patients in the stage of UB decompensation. In subgroup 1: I stage complications were seen in17 patients (56.7%), II stage complications – in 11 patients (36.7%), IIIa stage complications – in 1 patient (3.3%), IVa stage complications – in 1 patient (3.3%); in subgroup 2: I stage complication – in 19 patients (63.3%), II stage complications – in 7 patients (23.3%), IIIa stage complications – in 3 patients (13.3%). The results of the study show that delayed surgical treatment of patients with BPH causes decompensation of UB due to irreversible UB morphological changes – loss of barrier mucosal function, urine permeation of all UB layers, development of sclerotic process, reduction of muscle mass and dystrophic changes nerve fibers. Destructive changes in the SMCs mitochondria detected at the ultrastructural level in patients with BPH with UB decompensation indicate a violation of adenosine triphosphate synthesizing function with the development of energy deficiency and reduced contractility of the detrusor. Dystrophic changes in nerve fibers provoke decreased neurotransmitter and neuromuscular conduction and exacerbate detrusor contractility. UB morphometric characteristics in patients with BPH in the context of clinical and functional characteristics allow to distinguish three stages of UB remodeling: compensation, subcompensation and decompensation. Anticholinergic burden due to the use of drugs with high potential anticholinergic activity and low potential anticholinergic activity may be an additional "masking" factor in the UB decompensation in BPH patients. UB decompensation is the main cause of unsatisfactory results in BPH patients surgical treatment. Metabolic-corrective therapy by eliminating microcirculatory disorders and energy deficiency allows to restore the functional capacity of the UB in BPH patients with UB decompensation. Anticholinesterase therapy by stimulating neurotransmitter and neuromuscular conduction can increase the contractility of the detrusor. The proposed original modification of reduction cystoplasty in BPH patients with megacyst provides restoring of the UB function. Based on the clinical-functional and pathomorphological characteristics of the UB dysfunction in BPH patients, an algorithm for the treatment of BPH patients with UB decompensation has been developed and implemented in clinical practice.