Аспекти профілактичної діяльності в сімейній медицині

Abstract

За оцінкою експертів ВООЗ, стан здоров'я нації та її окремого громадянина залежить від чотирьох чинників: генетичної схильності, екології, медичного обслуговування та способу життя, значення якого є провідним. Здоровий спосіб життя сприяє запобіганню захворювань, продовженню життя, зміцненню фізичної і психічної активності людини. Здоров'я є найбільшою життєвою цінністю та необхідністю сьогодення [6]. Тому одним із найважливіших медико-соціальних завдань профілактичної медицини є формування уявлень про здоровий спосіб життя, пропаганда його у суспільстві, створення умов для його реалізації. Орієнтуватися перш за все на профілактичну діяльність повинні фахівці первинної ланки охорони здоров'я [4]. Саме сімейний лікар є тим спеціалістом, який на основі тривалого та тісного контакту з кожною родиною має можливість проводити необхідні превентивні заходи, розробляти та втілювати в життя тривалі превентивні програми [1]. Лікарі і сестри медичні центрів первинної медико-санітарної допомоги – це ланка першого контакту з населенням, яка наближена до пацієнта і його оточення. В своїй діяльності вони повинні вирішувати значно ширше коло проблем і завдань, ніж те, яке стоїть перед фахівцями лікувальних закладів вторинного рівня. Ефективність профілактичної роботи потребує досконального володіння знаннями факторів ризику найбільш поширених захворювань, навичками консультування пацієнтів та їх родин з питань здорового способу життя, раціонального харчування, фізичної активності, нормальної маси тіла, шкідливих звичок [5]. Особливу увагу необхідно звертати на розробку та надання індивідуальних профілактичних рекомендацій за наявності в родині обтяженої спадковості з певних захворювань.