Вплив довготривалого введення омепразолу на органи порожнини рота

Abstract

Метою нашого дослідження було вивчення впливу омепразол-індукованої гіпергастринемії на тканини пародонта та слинні залози щурів. Експерименти виконані на 29 щурах-самцях лінії Вістар, вагою 180-250 г. Евтаназію тварин здійснювали під уритановим наркозом. Дослідним тваринам протягом 28 діб внутрішньоочеревинно вводили омепразол (“Sigma”, США) у дозі 14 мг/кг. Контрольним щурам протягом 28 діб внутрішньоочеревинно вводили 0,2 мл води для ін’єкцій. Об’єктами дослідження були м’які тканини пародонта та піднижньощелепні слинні залози, в гомогенаті яких визначали окисну модифікацію білків (Дубинина Е.Е., 2008), активність колагеназ (Mandl J. et al., 1953 ), загальну протеолітичну активність (Уголев А.М. та ін., 1969) та загальну антипротеолітичну активність (Веремеенко К.М. та ін.,1988). Після завершення експерименту збирали кров для визначення вмісту гастрину радіоімунологічним методом за допомогою набору “MP Biomedicals, UC” (USA). Нами встановлено, що вміст гастрину в плазмі крові щурів контрольної групи склав 59±3,5 пг/мг, порівняно з досліджуваними тваринами, яким вводили протягом 28 діб омепразол – 170±90,7 пг/мг (р<0,05). Таким чином тривале введення омепразолу викликає гіпергастринемію. Протеїназно-інгібіторний дисбаланс є одним з головних механізмів розвитку патологічних змін у тканинах за різних умов (Кубышкин А.Р., 2008). Нами встановлено вірогідне зростання в 1,2 разів (р<0,05) загальної протеолітичної активності в слинних залозах щурів під впливом омепразол-індукованої гіпергастринемії порівняно з контрольними тваринами. За цих умов у тканинах піднижньощелепних залоз достовірно знизилась в 1,3 разів загальна антитриптична активність порівняно з контрольними тваринами. Нами встановлено, що при 28-денному введенні омепразолу вірогідно зростає в 1,06 разів (р<0,05) активність колагеназ м’яких тканин пародонта на тлі зниження загальної інгібіторної активності протеїназ порівняно з контролем. Універсальним механізмом ушкодження тканин під дією різних факторів є активація вільно-радикального окислення, індикаторним показником якого є визначення вмісту окисно-модифікованих протеїнів. Нами встановлено, що за умов омепразол-індукованої гіпергастринемії в органах порожнини рота щурів вірогідно зростає вміст окисно-модифікованих білків, що свідчить про підсилення вільно-радикального окислення. Таким чином, довготривале введення інгібітору протонної помпи – омепразолу викликає розвиток патологічних змін в органах порожнини рота, а саме: дисбаланс протеїназно-інгібіторного потенціалу та активацію вільно-радикального окислення; Целью нашего исследования было изучение влияния омепразол-индуцированной гипергастринемия на ткани пародонта и слюнные железы крыс. Эксперименты выполнены на 29 крысах-самцах линии Вистар весом 180-250 г. Эвтаназию животных осуществляли под уритановим наркозом. Опытным животным в течение 28 суток внутрибрюшинно вводили омепразол ( "Sigma", США) в дозе 14 мг / кг. Контрольным крысам в течение 28 суток внутрибрюшинно вводили 0,2 мл воды для инъекций. Объектами исследования были мягкие ткани пародонта и поднижнечелюстной слюнных желез, в гомогенате определяемых окислительную модификацию белков (Дубинина Е.Е., 2008), активность коллагеназы (Mandl J. et al., 1953), общую протеолитическую активность (Уголев А.М. и др., 1969) и общую антипротеолитичну активность (Веремеенко К.Н. и др., 1988). После завершения эксперимента собирали кровь для определения содержания гастрина радиоиммунологическим методом с помощью набора "MP Biomedicals, UC" (USA). Нами установлено, что содержание гастрина в плазме крови крыс контрольной группы составил 59 ± 3,5 пг / мг, по сравнению с исследуемыми животными, которым вводили в течение 28 суток омепразол - 170 ± 90,7 пг / мг (р <0,05). Таким образом длительное введение омепразола вызывает гипергастринемия. Протеиназно-ингибиторный дисбаланс является одним из главных механизмов развития патологических изменений в тканях при различных условиях (Кубышкин А.Р., 2008). Нами установлено достоверное рост в 1,2 раз (р <0,05) общей протеолитической активности в слюнных железах крыс под влиянием омепразол-индуцированной гипергастринемия по сравнению с контрольными животными. В этих условиях в тканях поднижнечелюстных желез достоверно снизилась в 1,3 раз общая антитриптична активность по сравнению с контрольными животными. Нами установлено, что при 28-дневном введении омепразола достоверно возрастает в 1,06 раз (р <0,05) активность коллагеназы мягких тканей пародонта на фоне снижения общей ингибиторной активности протеиназ по сравнению с контролем. Универсальным механизмом повреждения тканей под действием различных факторов является активация свободно-радикального окисления, индикаторной показателем которого является определение содержания окислительно-модифицированных белков. Нами установлено, что при омепразол-индуцированной гипергастринемия в органах полости рта крыс достоверно возрастает содержание окислительно-модифицированных белков, свидетельствует об усилении свободно-радикального окисления. Таким образом, длительное введение ингибитора протонной помпы - омепразола вызывает развитие патологических изменений в органах полости рта, а именно: дисбаланс протеиназно-ингибиторного потенциала и активации свободно-радикального окисления; The purpose of our study was to investigate the effect of omeprazole-induced hyperhastrinemia on periodontal tissues and salivary glands in rats. Experiments were performed on 29 male rats of the Vistar line, weighing 180-250 g. Euthanasia of animals was performed under urethane anesthesia. The animals were administered intraperitoneally omeprazole ("Sigma", USA) at a dose of 14 mg / kg for 28 days. Control rats for 28 days intraperitoneally injected 0.2 ml of water for injection. The objects of the study were soft tissues of periodontitis and submandibular salivary glands, in which the homogenate was determined by the oxidative modification of proteins (Dubinina EE, 2008), the activity of collagenases (Mandl J. et al., 1953), general proteolytic activity (Ugolov AM et al., 1969) and general antiprotooliticheskaya activity (Veremeenko K. M. et al., 1988). After completion of the experiment, blood was collected to determine the content of gastrin by radioimmunological assay using a set of "MP Biomedicals, UC" (USA). We found that the content of gastrin in plasma of blood of rats in the control group was 59 ± 3.5 pg / mg, compared with the animals tested, which was administered during 28 days of omeprazole - 170 ± 90.7 pg / mg (p <0.05). Thus, prolonged administration of omeprazole causes hyperhastrinemia. Proteinase-inhibitory imbalance is one of the main mechanisms for the development of pathological changes in tissues under different conditions (Kubyshkin AR, 2008). We found a probable growth of 1.2 times (p <0.05) of total proteolytic activity in the salivary glands of rats under the influence of omeprazole-induced hyperhastrinemia compared to control animals. Under these conditions, the tissues of the submandibular glands significantly reduced their total antituptive activity by 1.3 times compared with the control animals. We have found that during the 28-day administration of omeprazole, 1.06 times (p <0.05) increases the activity of soft tissues of periodontal collagenase against the background of a decrease in total inhibitory activity of proteinases compared to control. The universal mechanism of damage to tissues under the influence of various factors is the activation of free radical oxidation, whose indicator is the determination of the content of oxide-modified proteins. We have found that in the conditions of omeprazole-induced hyperhastrinemia in the organs of the oral cavity of rats, the content of oxide-modified proteins is increasing, which indicates an increase in free radical oxidation. Thus, the long-term administration of proton pump inhibitor - omeprazole causes the development of pathological changes in the organs of the oral cavity, namely: imbalance of proteinase-inhibitory potential and activation of free radical oxidation