Аритмія як причина смерті пацієнта з фульмінантним міокардитом (клінічний випадок)

Abstract

Мета – продемонструвати особливості клінічного перебігу гострого фульмінантного міокардиту з різноманітними порушеннями серцевого ритму і провідності, які стали причиною летального випадку. Результати. Проведений аналіз клінічного випадку пацієнта, 34 років, який поступив у клініку з болем в серці з короткочасною втратою свідомості, які тривали протягом 2 днів. При первинному обстеженні та проведенні ЕКГ була діагностовано повна атріовентрикулярна блокада, проведений тропоніновий тест був позитивним. Пацієнту у зв’язку з повною атріовентрикулярною блокадою був встановлений тимчасовий електрокардіостимулятор, та у зв’язку з первинним діагнозом «Гострий коронарний синдром» проведена коронарографія – коронарні артерії інтактні. При проведенні лабораторних обстежень виявлені такі відхилення – лейкоцитоз 15,1х109/л, білок і сечі 0,91 г/л, АСТ – 156,8 U/L, CRP – 38 mg/L, LGH – 640,2 U/L. Протягом наступних 4 днів відзначав виражену загальну слабість. За результатами проведених обстежень – NT-ProBNP – 22418 пг/мл, прокальцитонін – 0,23 ng/mL, тропонін І – понад 50 ng/mL, CK-MB – 102,03 ng/mL. Тест на COVID – негативний. Пацієнту був встановлений діагноз гострого міокардиту невстановленої етіології та призначена терапія: метіпред 32 мг/добу, амізон 1 табл. на добу, реосорбілакт 200,0 в/в крапельно, клексан 0,4 мл/добу. На 5-й день перебування у стаціонарі стан хворого різко погіршився, на фоні вираженого болю у серці з’явились епізоди частої поліморфної шлуночкової екстрасистолії, шлуночкової тахіаритмії, електромеханічної дисоціації, асистолії. Реанімаційні заходи не мали успіху. Заключний діагноз: Гострий фульмінантний міоперикардит, ускладнений повною АВ-блокадою ІІІ ст. з нападами синдрому Морганьї–Едемса–Стокса. Часта поліморфна шлуночкові екстрасистолія, епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії. ЕІТ з відновленням ритму. Безпульсова електрична активність серця. Асистолія. За результатами проведених морфологічних та гістологічних досліджень міокарда: макроскопічно – міокард на розтині зниженої пружності, дифузно змінений, блідувато-коричневого кольору, строкатого малюнку за рахунок гострого дрібно-крапкового повнокрів’я; мікроскопічно-дифузна виражена лімфоцитарна, гістіоцитарна інфільтрація м’язових волокон, інтерстицію, дифузно ділянки вираженої дистрофії, некрозу міоцитів чергуються з гіпертрофованими міоцитами, дифузно фіброз інтерстиції різного ступеня, набряк інтерстиції, вісцеральний перикард з гострим кровонаповненням, діапедезними крововиливами, лімфоцитарною інфільтрацією, стінка коронарної артерії звичайної будови. Висновки. Фульмінантний міокардит привів до складних порушень серцевого ритму, які стали причиною летального наслідку. Обговорюються можливості сучасної терапії і профілактики складних порушень серцевого ритму.