Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 2022, Том 22, вип. 3-4 (79-80)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Сучасні методи лікування розацеа(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Безега, Олена Вікторівна; Ємченко, Яна Олександрівна; Васильєва, Катерина Володимирівна; Олійніченко, Ярина Олександрівна; Кравченко, Володимир Григорович; Bezeha, O. V.; Yemchenko, Y. O.; Vasylyeva, K. V.; Oliinichenko, Ya. O.; Kravchenko, V. H.Розацеа - це хронічний запальний дерматоз, що вражає переважно щоки, ніс, підборіддя та лоб. Розацеа зазвичай починається у віці від 30 до 50 років, але може виникнути в будь-якому віці. Показники поширеності серед популяцій коливаються від < 1 до 22%, але на ці відсотки, ймовірно, впливають відмінності в плані дослідження, методології, популяції, географічному розташуванні, а також культурні та соціальні відмінності. Розацеа характеризується рецидивуючими епізодами припливів або транзиторної еритеми, стійкою еритемою, фіматозними змінами, папулами, пустулами та телеангіоектазією, а також можуть бути залучені очі. Через те, що розацеа вражає обличчя пацієнти з даною патологією часто мають низьку самооцінку та схильні до тривоги, депресії, адже дане захворювання має косметичний дефект. На додаток до загального догляду за шкірою, існує кілька схвалених варіантів лікування, доступних для вирішення цих проблем, як місцевих, так і системних. Для деяких функцій цінними є інтенсивне імпульсне світло, лазер і хірургія. Останні досягнення у фундаментальних наукових дослідженнях підкреслили роль вродженої та адаптивної імунної системи, а також нейроваскулярної дисрегуляції, що лежить в основі спектру клінічних проявів розацеа. Ендогенні та екзогенні стимули можуть ініціювати та погіршувати декілька шляхів у пацієнтів із розацеа. З оновленням діагностики та класифікації розацеа варіанти лікування пацієнтів із розацеа привернули увагу дерматологів. Тут ми підсумовуємо останні досягнення в лікуванні розацеа, включаючи догляд за шкірою та косметичні процедури, місцеву терапію, пероральну терапію, лазерну та світлову терапію, ін’єкційну терапію та комбіновану терапію.Документ Основні соціальні напрямки професійної дерматології(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Ємченко, Яна Олександрівна; Іщейкін, Костянтин Євгенович; Мороховець, Галина Юріївна; Безега, Олена Вікторівна; Васильєва, Катерина Володимирівна; Yemchenko, Ya. O.; Ishcheykin, K. Ye.; Morokhovets, G. Yu.; Bezeha, O. V.; Vasylyeva, K. V.На тлі стрімких успіхів сучасної медичної науки і впроваджень наукових результатів у практику охорони здоров'я в Україні неухильно скорочується тривалість життя і погіршується його якість. Причини такої невідповідності розглядаються сьогодні, перш за все, у соціальній площині. Нині українська система охорони здоров'я перебуває на початковому етапі виходу із кризового стану на загальнонаціональному рівні, зокрема зростання захворюваності і смертності населення України визнано пріоритетним напрямком державної політики в галузі медицини, для поліпшення екологічних умов зовнішнього середовища, життя та праці населення України залучаються інвестиції ЄС, упроваджуються нові форми та методи надання медичної допомоги населенню багатьох галузей медицини. При цьому, на жаль, не знайшли свого висвітлення, соціальні аспекти, основних розділів медицини праці. Серед них певне місце має займати проблема соціального аналізу таких розділів гігієни праці та профілактики захворювань, як фізіологія праці, професійна гігієна, професійна патологія та інше. Сьогодні попри широке висвітлення клінічної картини, патоморфології та методів лікування професійних шкірних захворювань, на жаль, не знайшли широкого відображення соціальні аспекти основних розділів медицини праці. Серед них чільне місце займає проблема соціального аналізу проблеми професійних захворювань шкіри. Тож система охорони здоров'я України вимагає невідкладного та радикального реформування загалом та у сфері дерматології зокрема.Документ Роль місцевих пробіотиків як нового терапевтичного підходу в лікуванні шкірних захворювань(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Безега, Олена Вікторівна; Ємченко, Яна Олександрівна; Васильєва, Катерина Володимирівна; Попова, Ірина Борисівна; Bezeha, O. V.; Yemchenko, Ya. O.; Vasylyeva, K. V.; Popova, I. B.Пробіотики - це живі мікроорганізми, які при прийомі в належній кількості допомагають підтримувати здоровий стан організму. Природні мікроорганізми зазвичай складають пробіотики першого покоління, тоді як генно-інженерні штами є вторинними пробіотиками. Важливість мікроорганізмів для здоров’я людини бере початок з епохи, коли Луї Пастер вперше відкрив важливість бродіння, а також звернув увагу на той факт, що споживання ферментованої їжі може бути корисним для здоров’я та довголіття. Пероральні та місцеві пробіотики використовуються для лікування захворювань шкіри. Мікроорганізми живуть всередині нашого тіла як у кишечнику, так і на шкірі. Комменсальні бактерії відіграють життєво важливу роль у здоров'ї людини; це також допомагає підтримувати здорову імунну систему. Мікробіом шкіри складається з кількох видів мікроорганізмів. Будьякий дисбаланс цих мікроорганізмів призводить до захворювань шкіри. Пробіотики добре відомі своїм клінічним застосуванням при певних шкірних захворюваннях, і пробіотична бактеріальна терапія може мати великий потенціал у профілактиці та лікуванні кількох захворювань шкіри [3]. Дослідження встановили зв’язок між порушеним мікробіомом кишечника та запальними захворюваннями шкіри, тим самим збільшуючи потенціал пероральних пробіотиків як варіанту лікування шкірних розладів [4]. Однак існує дуже мало інформації та клінічних досліджень, які вивчали ефективність пробіотичних продуктів місцевого застосування. Застосування пробіотичних бактерій може допомогти посилити природний бар’єр шкіри, надаючи прямий вплив на місце застосування. Це може бути пов’язано з резидентними бактеріями та пробіотичними бактеріями, які виробляють певні антимікробні амінопептиди, які сприяють імунній відповіді шкіри та допомагають усунути патогени. Деякі косметичні препарати можуть сприяти підтримці нормального мікробіому шкіри, будучи вибірковими у своїй активності. Відомо, що місцеві пробіотики використовувалися для підтримки здорового мікробіому шкіри з початку 20 століття, останнє десятиліття спостерігалося різке зростання комерційно доступних місцевих пробіотиків. Але, незважаючи на зростання популярності цих місцевих засобів на сьогоднішній день існує недостатня кількість клінічних випробувань ефективності для встановлення їхньої клінічної ефективності їх застосування, ми мали на меті написати детальний огляд про використання пробіотиків у лікуванні шкірних захворювань. В нашій статті ми привели детальну інформацію про нормальний мікробіом шкіри, різні шкірні розлади та пробіотичні препарати для місцевого застосування, які зазвичай використовуються для лікування цих захворювань шкіри.Документ Знеболення чи седація новонароджених у відділенні інтенсивної терапії – як визначити оптимальний шлях?(Полтавський державний медичний університет, 2022) Цвіренко, Світлана Миколаївна; Тарасенко, Костянтин Володимирович; Адамчук, Наталія Миколаївна; Калюжка, Олена Олександрівна; Жук, Людмила Анатоліївна; Tsvirenko, S. M.; Tarasenko, K. V.; Adamchuk, N. M.; Kaliuzhka, О. О.; Zhuk, L. A.Під час перебування у відділенні інтенсивної терапії новонароджені зазнають величезну кількість болісних процедур і операцій. Погано лікований біль у період новонародженості може призвести до негативних віддалених наслідків, таких як когнітивні дисфункції, формування хронічного болю. Тому для лікарів-інтенсивістів кожного дня постає питання адекватної оцінки болю та подальшої тактики знеболення. В ході огляду літератури проведено аналіз 87 літературних джерел за останні 10 років. При аналізі використовувались результати мультицентрових досліджень та клінічні рекомендації. Визначено, що оптимальне лікування болю та збудження у новонароджених вимагає мультимодального підходу, який завжди включає немедикаментозні стратегії, та направлене перш за все на аналгезію. Прикладання до грудей, смоктальний рефлекс, контакт «шкіра-до-шкіри», догляд «кенгуру», сповивання - це всі аспекти догляду за дитиною, які є ефективними для зменшення фізіологічної та поведінкової реакції болю на мінімально інвазивні процедури, а також забезпечують седативний ефект. Кожна маніпуляція потребує обов’язкового знеболення. Вибір методу знеболення залежить від інвазивності процедури, гестаційного віку та тяжкості стану. Доцільно комбінувати різні немедикаментозні методи знеболення при слабкому болю та додавати медикаментозні методи при помірному та сильному болю для досягнення кращого терапевтичного ефекту. У новонароджених, які перебувають на тривалій штучній вентиляції легень, неможливо уникнути седації. Проте седативний ефект може бути досягнутий комбінацією немедикаментозних методів із застосуванням седативних препаратів. З метою профілактики тахіфілаксії необхідно проводити ротацію аналгетиків, застосовувати комбінації опіатів з ненаркотичними аналгетиками та ад’ювантними аналгетиками. Мультимодальний підхід до лікування болю має переваги через зменшення дозування будь-якого окремого препарату та пом’якшення загального ризику побічних ефектів. Ацетамінофен, фентаніл або морфін у поєднанні з мідазоламом є найбільш безпечними медикаментами до застосування у новонароджених, незважаючи на побічні ефекти.Документ Клініко-рентгенологічні паралелі при діагностиці захворювань та дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу(Полтавський державний медичний університет, 2022) Коросташова, Марія Анатоліївна; Новіков, Вадим Михайлович; Резвіна, Катерина Юріївна; Панькевич, Артур Іванович; Колісник, Інна Анатоліївна; Гоголь, Андрій Михайлович; Korostashova, M. A.; Novikov, V. M.; Rezvina, K. Yu.; Pankevich, A. I.; Kolisnyk, I. A.; Gogol, A. M.Вступ. Дисфункція скронево-нижньощелепного суглобу є досить поширеним захворюванням та займає провідне місце серед усіх інших захворювань суглобу. Об’єкт і методи дослідження. Дослідження проводилися на кафедрі пропедевтики хірургічної стоматології. Було обрано 10 пацієнтів з клінічними ознаками дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба, яким за необхідності з’ясування остаточного діагнозу проводилися рентгенологічні методи дослідження та магнітно-резонансна томографія. Результати дослідження та їх обговорення. Основним критерієм діагностики магнітно-резонансної томографії при дисфункціональних станах скронево-нижньощелепного суглобу є візуалізація внутрішньосуглобового хрящового диску. При порівнянні зонограм та магнітно-резонансної томографії основними критеріями стали: 1. Спотвореність між методами дослідження. 2. Наявність та характеристика того чи іншого кісткового утворення та його значення в постановці діагнозу. Порівнюючи серії зонограм та магнітно-резонансної томографії при описі наявне спотвореність результатів дослідження. У чотирьох пацієнтів на зонограмах помітне звуження суглобової щілини в передньо-задніх відділах, але на магнітно-резонансних томограмах цього не відбувалося. В цьому випадку пацієнти мали б відчувати біль з іррадіацією у вухо. Цей варіант можливий через здавлення біламінарної зони, де знаходиться вушно-скроневий нерв. Характерні патологічні симптоми визначалися у одного пацієнта з чотирьох, що ставить під сумніви правильність визначення суглобової щілини на серії зонограм. Серед даних методів дослідження спільними рисами були такі ознаки: 1. Суглобова головка була сплощена (4 пацієнти), мала гантелеподібну форму (6 пацієнтів). 2. При відкритому роті звертало на себе увагу розміщення суглобової головки по відношенню до суглобового горбка. Підвивих одного з суглобів (8 пацієнтів), гіпермобільність суглобів (2 пацієнтів). Магнітно-резонансна томографія скронево-нижньощелепного суглобу у 3 пацієнтів мали анатомічну дестабільність, а саме дегенеративні зміни в суглобових дисках, та кісткові розростання. В інших 7 пацієнтів дегенеративних змін меніску не відбулося. Висновок. Безсумнівно найкраща діагностика при виборі того чи іншого методу ґрунтується на досвіді лікаря правильно інтерпретувати знімки. Зонограма – метод відносно дешевий, в порівнянні з магнітно-резонансною томографією, але не результативний, бо не візуалізує сполучнотканинні елементи суглобу. Останній в повній мірі характеризує всі кісткові та м’якотканинні елементи, що допомагає лікарю чітко визначити остаточний діагноз, на основі якого в подальшому визначити доцільність того чи іншого лікування.Документ Менеджмент пухлинних обструкцій дистального відділу загальної жовчної протоки з використанням ретроградного біліарного стентування(Полтавський державний медичний університет, 2022) Шевчук, Микола Петрович; Shevchuk, M. P.Метою даного дослідження була оптимізація ендобіліарного стентування у пацієнтів із пухлинною обструкцією дистального відділу загальної жовчної протоки, а також удосконалення профілактики ускладнень, покращення безпосередніх результатів лікування та якості життя цієї категорії хворих. В дослідженні прийняли учать 68 пацієнтів, що знаходились на лікуванні в хірургічних стаціонарах з 2018 по 2022 рр., яким було виконано ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки з приводу механічної жовтяниці. У 37 хворих стентування проводилось за допомогою пластикового стенту, 31 хворим стентування виконано за допомогою нитінолового стенту. Оцінювались результати ендобіліарного стентування, ускладнення, що виникали під час та після проведення маніпуляції, ефективність та безпечність стентування, побічні ефекти та якість декомпресії біліарного тракту. Всім пацієнтам вдалося виконати стентування загальної жовчної протоки. Під час ендоскопічного ретроградного біліарного стентування у 5 пацієнтів було зафіксовано ускладнення у вигляді кровотечі із ділянки великого дуоденального сосочка дванадцятипалої кишки, що були зупинені ендоскопічно. В ранньому післяопераційному періоді (30 діб після втручання) у 12 пацієнтів були наступні ускладнення: міграція пластикового стенту в дванадцятипалу кишку – у 3 хворих, обтурація пластикового стенту – у 1 -го, гострий вторинний панкреатит у 6, холангіт – у 2 хворих. У 64 із 68 хворих ендобіліарне стентування дозволило отримати задовільні результати у вигляді декомпресії зовнішніх жовчовивідних протоків. Ендоскопічне транспапілярне стентування загальної жовчної протоки є малотравматичним, безпечним та ефективним методом декомпресії жовчовивідних шляхів при їх обтурації пухлинного ґенезу. Для дренування жовчних шляхів при очікуваній тривалості життя ≤ 6 місяців слід використовувати пластикові стенти. При очікуваній тривалості життя ≥ 6 місяців краще використовувати нитінолові стенти з повним або частковим покриттям.Документ Особливості лікувальної тактики при рецидивних шлунково-кишкових кровотечах з використанням ендоскопічного гемостазу(Полтавський державний медичний університет, 2022) Іващенко, Дмитро Миколайович; Дудченко, Максим Олександрович; Кравців, Микола Ігорович; Шевчук, Микола Петрович; Прихідько, Роман Анатолійович; Заєць, Сергій Миколайович; Зезекало, Єфім Олегович; Ivashchenko, D. M.; Dudchenko, M. O.; Kravtsiv, M. I.; Shevchuk, M. P.; Pryhidko, R. A.; Zaiets, S. M.; Zezekalo, Ye. O.На даний час ендоскопічний гемостаз є основним методом зупинки кровотечі та профілактики його рецидиву у хворих з гастродуоденальною виразковою кровотечею, але дотепер відсутня єдина думка про перевагу того чи іншого способу ендоскопічного гемостазу. Зараз, на думку багатьох фахівців, рецидив виразкової кровотечі вже не є абсолютним показанням до оперативного лікування, особливо у осіб з важким соматичним статусом, а служить показанням до повторного ендоскопічного гемостазу. Метою дослідження було порівняння ефективності різних способів ендоскопічного гемостазу у профілактиці рецидиву виразкової кровотечі, а також вивчення доцільності повторного ендоскопічного гемостазу при рецидиві кровотечі. Дослідження базується на аналізі лікування 268 пацієнтів з клінікою шлунково-кишкової кровотечі, які були ургентно доставлені та госпіталізовані в хірургічні відділення. Первинний ендоскопічний гемостаз був проведений 142 (52,9%): аргоноплазмову коагуляцію використовували у 56 (39,5%) спостереженнях, ін'єкційний метод – у 47 (33%), їх комбінацію – у 39 (27,5%) спостережень. Згідно даних дослідження більша частина рецидивів – 34 (51,5%) – виникла протягом 1 -ї доби після надходження до стаціонару. Вивчення ймовірності виникнення рецидиву кровотечі в залежності від початкової інтенсивності (Forrest) визначило, що частота розвитку рецидиву статистично більша при класі I -А і I-В, ніж при II-А і II-В. З 66 хворих з рецидивом кровотечі ефективний повторний гемостаз виконаний у 51 (77,3%). При цьому ефективність ін'єкційного методу становила 60%, аргоноплазмової коагуляції – 81,4%, комбінованого методу – 94,7%. За результатами можна стверджувати, що при рецидиві кровотечі повторний ендоскопічний гемостаз є доволі вагомою альтернативою оперативному лікуванню, особливо у хворих із тяжкими соматичними захворюваннями. Застосування при рецидивах кровотечі ендоскопічного повторного гемостазу дозволяє достовірно знизити летальність з 28 до 13,6%.Документ Предиктори нейропатичного болю у пацієнтів з розсіяним склерозом (кросс-секційне дослідження)(Полтавський державний медичний університет, 2022) Дельва, Михайло Юрійович; Скорик, Катерина Сергіївна; Delva, M. Yu.; Skoryk, K. S.Нейропатичний біль при розсіяному склерозі є поширеним явищем та супроводжується чисельними негативними наслідками, що значно знижує якість їх життя та збільшує ступінь інвалідизації. Метою даного дослідження є вивчення факторів, що виступають в якості предикторів нейропатичного болю у пацієнтів з розсіяним склерозом. В процес дослідження залучено 321 пацієнта з розсіяним склерозом - 110 чоловіків (34,3%) та з 211 жінок (65,7%), віком від 21 до 55 років. Серед характеристик розсіяного склерозу визначали вік пацієнта, коли був діагностований, тривалість захворювання, тип перебігу, сумарну оцінку неврологічного дефіциту. Використовувалися відповідні шкали для визначення типу та тривалості болі, соціально-демографічні, психопатологічні, статистичні методи дослідження та враховувалася коморбідна патологія. Було встановлено, що жіноча стать є предиктором центральних дизестезій при нейропатичному болю – 2,61 (1,06-6,42; р=0,04). Також з’ясовано, що факторами дизестезій центрального походження є субклінічні тривожні розлади – 2,66 (1,19-5,92; р=0,02) та субклінічні депресивні розлади – 2,92 (1,31-6,49; р=0,01). Предикторами дизестезій центрального генезу є збільшення тривалості розсіяного склерозу на кожен наступний рік – 1,07 (1,02-1,14; р=0,01), прогресуючий тип розсіяного склерозу – 5,78 (2,45-13,59; р=0,001) та збільшення показників шкали Expanded Disability Status Scale на кожні наступні 0,5 бали – 1,03 (1,01-1,06; р=0,01). Ймовірно, для адекватного менеджменту нейропатичного болю при розсіяному склерозі доцільним є рання корекція субклінічних тривожних та депресивних розладів як предикторів центрального нейропатичного болю, що піддаються модифікації. Пацієнти з прогресуючим типом розсіяного склерозу, особливо ті, що мають високий показник шкали Expanded Disability Status Scale, є групою підвищеного ризику центрального нейропатичного болю і, відповідно, потребують більш прискіпливого спостереження з метою раннього виявлення та корекції дизестезій, що позитивно впливатиме на якість життя пацієнтів.Документ Порушення сприйняття вертикальності у пацієнтів з гемісферальними інсультами: розповсюдженість, асоційовані фактори (кросс-секційне дослідження)(Полтавський державний медичний університет, м.Полтава, Україна, 2022) Дельва, Ірина Іванівна; Оксак, Ольга Миколаївна; Дельва, Михайло Юрійович; Delva, I. I.; Oksak, O.M.; Delva, M. Yu.Вступ. В останні десятиліття серед причин порушень постурального балансу після інсультів велика увага приділяється порушенням сприйняття вертикальності. Порушення сприйняття вертикальності мають різні форми: від латеропульсії до синдрому відштовхування. Мета: дослідити розповсюдженість порушень сприйняття вертикальності протягом 1-го місяця після інсультів та визначити фактори, що асоціюються з цим феноменом. Матеріал та методи дослідження. Об- стежено 205 пацієнтів з гемісферальними інсультами, що виникли протягом останнього місяця. Для оцінки орієнтації вісі тіла по відношенню до сили тяжіння у фронтальній площині використовували шкалу Scale for Contraversive Pushing. Визначали соціально-демографічні фактори, клініко-неврологічні характеристики, стан когнітивної та психо-емоційної сфери, нейровізуалізаційні параметри. Результати. Порушення сприйняття вертикальності діагностувалися у 70 пацієнтів (34,2%): латеропульсія – у 61 (29,8%), синдром відштовхування – у 9 пацієнтів (4,4%). Не знайдено будь-яких асоціацій між порушеннями сприйняття вертикальності та віком, статтю пацієнтів, вираженістю парезів, наявністю апраксій та афазій, показниками шкали NIHSS та модифікованої шкали Ренкіна, типом інсульту (ішемічний/геморагічний), когнітивними, тривожними та депресив- ними розладами, втомою, локалізацією церебрального інфаркту, ступенем лейкоареозу, морфо- метричними показники зовнішньої та внутрішньої церебральної атрофії. Натомість, у пацієнтів з порушеннями сприйняття вертикальності достовірно частіше фіксувалися парези (при латеропульсії – у 96,7%, при синдромі відштовхування – у 100%, у пацієнтів з нормальною вертикальністю – у 75,6%), просторовий гемінеглект (70,5%, 88,% та 17,8%, відповідно), нелакунарний підтип ішемі- чного інсульту (91,8%, 100% та 73,4%, відповідно), ураження правої гемісфери (73,8%, 77,7% та 57,0%, відповідно) та достовірно більші об’єми церебральних інфарктів (20,3 (13,4-28,9) см3, 24,1 (12,9-27,2) см3 та 15,8 (8,5-23,3) см3, відповідно). Висновки. Протягом 1-го місяця після інсульту порушення сприйняття вертикальності є порівняно поширеним явищем, що асоціюється з певними клінічними та нейровізуалізаційними характеристиками.Документ Загальна електромагнітна потужність серця як перспективний параметр оцінки функціонального стану пацієнта при клінічному обстеженні: гносеологія, клінічне значення(Полтавський державний медичний університет, 2022) Корпан, Ангеліна Сергіївна; Невойт, Ганна Володимирівна; Тесленко, Юрій Віталійович; Потяженко, Максим Макарович; Korpan, A. S.; Nevoit, G. V.; Teslenko, Yu. V.; Potyazhenko, M. M.Дане дослідження розкриває клінічне значення параметру загальної електромагнітної потужності серця в оцінці функціонального стану пацієнта. Стаття присвячена доцільності використання методу короткого запису варіабельності ритму серця в клінічному обстеженні. Встановлено зниження електромагнітної потужності різного ступеня у хворих на відмінувід груп контролю.Данное исследование раскрывает клиническое значение параметра общей электромагнитной мощности сердца при оценке функционального состояния пациента. Статья посвящена целесообразности использования метода короткой записи вариабельности ритма сердца в клиническом обследовании. Установлено снижение электромагнитной мощности разной степени у больных в отличие от групп контроля.Документ Вплив кріоекстракту плаценти на репаративні процеси після проведення оперативних втручань щелепно-лицевої локалізації в залежності від хронотипу пацієнта(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Торопов, Олександр АнатолійовичНаразі існує інтенсивний міждисциплінарний інтерес і значна кількість літератури щодо профілактики та лікування післяопераційних рубців, але міжнародні рекомендації щодо лікування та схеми ще не наздогнали сучасні знання та практику багатьох лікувальних закладів. Метою нашого дослідження було встановити, як біологічний ритм може впливати на репаративні функції організму людини, а саме на загоєння рани та утворення рубця при поєднанні ін'єкційного введення препарату кріоекстракту плаценти на інтраопераційному етапі та електрофорезу на постопераційному етапі на 90–у 180–у добу. Дослідження проводились у відділенні щелепно-лицьової хірургії на базі КУ «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосівського Полтавської обласної ради». Загалом у дослідженні взяло участь 40 осіб. На 90-у добу клінічного дослідження середній показник оцінки післяопераційних рубців був таким: для підгрупи 1а був менший на 49,3 % порівняно з підгрупою 2а. Різницю в 25,5 % могли спостерігати між підгрупами 1а та 1b, та 18,5% між підгрупами 2а та 2b. З даних клінічних досліджень найкращі результати отримано в підгрупі 1а, що свідчить про максимальний вплив авторської методики профілактики на стан післяопераційного рубця у пацієнтів з ранковим хронотипом. В цій групі встановлено достовірне зниження показників П1, П2 та П7 на 90-у добу на та нулеві значення на 180-у добу відповідно; У показників П3, П4, П5 зафіксовані найменші значення на 90-у добу та рівномірне зменшення на 180-у та 360-у добу. Таким чином можна стверджувати, що найоптимальніші результати у пацієнтів з ранковим типом хронотипу, яким вводили кріоекстракт плаценти; клінічна відмінність була особливо помітна на більш ранній термін післяопераційного періоду.Документ Сучасна концепція лікування гнійно-запальних захворювань обличчя та шиї у хворих на цукровий діабет(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Стебловський, Дмитро ВалерійовичПроблема хірургічного лікування гнійної інфекції в осіб, які страждають на цукровий діабет, набуває все більш важливого значення, що пов'язано з помітним збільшенням кількості цих хворих у всьому світі. Поєднання цукрового діабету та хірургічної інфекції утворює замкнене порочне коло, при якому інфекція негативно впливає на обмінні процеси, посилюючи інсулінову недостатність та посилюючи ацидоз, а порушення обміну речовин та мікроциркуляції погіршує перебіг репаративних процесів у вогнищі ураження. При нестачі інсуліну у хворих на цукровий діабет відбувається дезорганізація вуглеводного обміну, що проявляється гіперглікемією, глікозурією, зниженням вмісту глікогену в тканинах і, насамперед, у печінці. Через розлад функції печінки надалі змінюються водносольовий та білковий обміни. Порушення обміну білка проявляється у зменшенні його синтезу та посиленні його розпаду. Внаслідок цього підвищується утворення глюкози з амінокислот. В організмі хворих відбувається накопичення кетонових тіл і ацетону на тлі майже повної втрати здатності синтезувати жири, що веде до кетоацидозу. Мета роботи. Проаналізувати результати лікування хворих з різними гнійно-запальними захворюваннями щелепно-лицевої ділянки на фоні цукрового діабету. Лікування гнійних ран на фоні цукрового діабету повинно проводитися за участю лікаря-ендокринолога під контролем критеріїв, що об'єктивно відображають перебіг ранового процесу: цитологічного дослідження ранових відбитків, морфологічного дослідження тканин рани, визначення показників тканинного гомеостазу в осередку ураження. Використання вище викладених методик, а також обсяг і спрямованість терапії в кожному конкретному випадку є прерогативою лікаря. Таким чином, перебіг гнійно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки при цукровому діабеті своєрідно і нетипово, часто призводить до розвитку грізних ускладнень і навіть летального результату. Особливу увагу слід приділити вивченню етіопатогенетичних механізмів розвитку гнійно-запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки у хворих на цукровий діабет з розробкою нових лікувальних алгоритмів. Звідси випливає, що лише тісна співпраця двох фахівців – щелепнолицевого хірурга та ендокринолога допоможе зберегти здоров'я та продовжити життя хворому.Документ Супутні соматичні захворювання у дітей із розладами аутичного спектра: проблемні питання медичного спостереження у педіатра(Полтавський державний медичний університет, 2022) Мелащенко, Олена Іванівна; Калюжка, Олена Олександрівна; Фастовець, Марина Миколаївна; Зюзіна, Лариса Степанівна; Козакевич, Вероніка Клавдіївна; Melashchenko, O. I.; Kaliuzhka, O. O.; Fastovets, M. M.; Ziuzina, L. S.; Kozakiewich, V. K.Проведено аналіз сучасної медичної літератури для вивчення основної супутньої патології у дітей із розладами аутичного спектра, за даними якого, супутні соматичні захворювання частіше зустрічаються у дітей з аутизмом, ніж у загальній популяції. До структури супутньої соматичної патології дітей із розладами аутичного спектра входять порушення з боку шлунково-кишкового тракту, порушення сну, ризик надмірної ваги та ожиріння, що впливає на якість життя і ускладнює прояви основного захворювання. Огляд сучасних наукових джерел надав попередні докази того, що, орієнтуючись на кишкову екосистему, потенційно можна впливати як на симптоми розладу аутичного спектра, так і на шлунково-кишкові симптоми. Використання пребіотиків та пробіотиків для корекції поведінки і лікування захворювань шлунково-кишкового тракту у дітей з аутизмом, мали обмежену ефективність. Суперечливими залишаються дієвість і безпека використання безглютенової та безказеїнової дієти при розладі спектру аутизму: низка досліджень повідомила про відсутність суттєвих змін у симптомах аутизму, а ризик розвитку дефіциту поживних речовин, обмежує її клінічне застосування. В лікуванні розладів сну у дітей з аутизмом ефективним є поєднання поведінкових втручань та застосування педіатричної молекули мелатоніну з уповільненим вивільненням. Висновки: Висока розповсюдженість супутньої соматичної патології у дітей з аутизмом впливає на перебіг основного захворювання, потребує комплексного обстеження цих дітей для її вчасної діагностики та лікування. Враховуючи поліоетіологічність етіопатогенетичного механізму розвитку розладу аутичного спектра, лікування педіатром дітей з аутизмом має проводитись методами, заснованими на доказах, із мультидисциплінарним супроводом фахівцями з профілю наявних супутніх порушень.Документ Інноваційні підходи до профілактики акушерських кровотеч при абдомінальному розродженні у жінок із аномаліями плаценти та гіпертензивними розладами(Полтавський державний медичний університет, 2022-12) Добровольська, Людмила Миколаївна; Ліхачов, Володимир Костянтинович; Ващенко, Вікторія Леонідівна; Тарановська, Олена Олексіївна; Макаров, Олег Геннадійович; Dobrovolska, L. M.; Likhachev, V. K.; Vashchenko, V. L.; Taranovska, O. O.; Макаров, O. G.Провідним фактором акушерських кровотеч є порушення скоротливої здатності матки. Тому при високому ризику акушерських кровотеч відразу після вилучення дитини застосовуються утеротонічні засоби та вазоконстриктори. Однак застосування ергометрину, карбетоцину і тер-ліпресину може призводити до підвищення артеріального тиску, що унеможливлює широке викори-стання таких препаратів у жінок з прееклампсією. Тому метою дослідження став пошук профілак-тичних методів, застосування яких під час кесаревого розтину у жінок з аномальною плацентацією та гіпертензивними розладами дозволить знизити частоту масивних акушерських крововтрат. Матеріали і методи дослідження. Було проведено порівняння величини інтраопераційної крововт-рати у 18 жінок основної групи із аномальною плацентацією та гіпертензивними розладами (яким застосовувалась профілактична деваскуляризація матки) та у 35 жінок групи порівняння з анома-льною плацентацією, але без гіпертензії (яким під час кесаревого розтину внутрішньовенно вводи-ли 100 мкг карбетоцину). Отримані результати. Достовірної різниці у величині крововтрати між жінками обох груп як при ургентному, так і при плановому розродженні не було, незважаючи на те, що ризик масивної крововтрати в основній групі значно вищий внаслідок наявності гіпертензивних станів у таких жінок. У пацієнток основної групи (після деваскуляризації матки) вже на 5 добу піс-ляопераційного періоду кровоплин в маткових артеріях поновлювався і не відрізнявся від такого у пацієнток групи порівняння. Висновки. Методика деваскуляризації матки у пацієнток із передле-жанням плаценти і гіпертензивними станами, у яких обмежені можливості застосування утеро-тонічних препаратів, може бути рекомендована для профілактики акушерських кровотечДокумент Етіологічні аспекти формування хронічного ендометриту у жінок, що планують вагітність(Полтавський державний медичний університет, 2022-12) Тарановська, Олена Олексіївна; Taranovska, O. O.В структурі чинників репродуктивних втрат зростає роль хронічного ендометриту, очевидною причиною якого є персистенція мікробних факторів. Однак факти, що підтверджують наявність внутрішньоматкової мікрофлори та обґрунтовують доцільність антибактеріального лікування цієї патології, є досить суперечливими і спонукають до детального вивчення цього питання. Метою роботи було з’ясування ролі висхідного інфікування у виникненні хронічного ендометриту шляхом дослідження спектру мікрофлори нижніх відділів цервікального каналу та матки у жінок, які планують вагітність. Матеріали та методи дослідження. 87 пацієнткам з гістологічно підтвердженим хронічним ендометритом (основна група) та 13 жінкам без цієї патології (група контролю) було проведене вивчення спектру мікрофлори нижніх відділів генітального тракту та зразків ендометрію шляхом бактеріоскопічного, бактеріологічного дослідження та полімеразної ланцюгової реакції. Отримані результати. Патологічна мікрофлора в цервікальному каналі і піхві у жінок з хронічним ендометритом виявлялася у 75%, що в 2,85 разів перевищує частоту виявлення інфекції у жінок без цієї патології (30,7%). Здебільшого мікрофлора була представлена у вигляді полімікробних асоціацій. Спектр мікроорганізмів у цервікальному каналі та піхві здебільшого співпадав з таким в зразках ендометрію. Найчастіше в ендометрії виявлялися Ureaplama spp. (63,2% ), хламідії (31,6%), мікоплазми (26,3%). Висновки. Дослідження вказують на ключову роль висхідного інфікування в розвитку хронічного ендометриту і необхідність санації нижніх відділів статевого тракту в ході комплексного його лікування.Документ Порушення уротеліального бар’єру при доброякісній гіперплазії передміхурової залози як складова декомпенсації сечового міхура(Полтавський державний медичний університет, 2022-11-29) Савченко, Роман Борисович; Savchenko, R. B.Вступ. Уротеліальний бар’єр протистоїть агресивному впливу сечі на тканини сечового міхура. При тривалій інфравезикальній обструкції, порушується щільність контакту між уротеліальними клітинами, що призводить до втрати слизовою оболонкою сечового міхура бар’єрної функції. Мета дослідження: вивчити роль порушення уротеліального бар’єру в розвитку декомпенсації сечового міхура у хворих на ДГПЗ. Матеріали та методи дослідження. Відібрано 70 хворих на ДГПЗ, середній вік – 67,94±7,42 років, яким під час операції виконувалась біопсія сечового міхура з наступним патоморфологічним дослідженням. За клінічними проявами хворі були розподілені на три групи. I група – 20 хворих із компенсацією сечового міхура (I-PSS – 16±4,5, Qmax – 15,8±2,4 мл/с, Qave – 12,8±2,8 мл/с, без ЗС). II група – 20 хворих із субкомпенсацією сечового міхура (I-PSS – 26±3,9, Qmax – 10,8±2,5 мл/с, Qave – 4,4±1,4 мл/с, ЗС – 150,1±80,8 мл.) III група – 30 хворих із декомпенсацією сечового міхура (перед накладенням цистостоми I-PSS – 33,1±1,88, ЗС – 1093,3±458,8 мл.). Результати. В стадії компенсації сечового міхура: багатошаровий перехідно-клітинний уротелій, часто утворює складки, формуючи псевдоепітеліальні вирости. Детрузор представлений гіпертрофованими гладком’язовими клітинами, з явищами помірної гідропічної дистрофії в окремих міоцитах, з поодинокими дрібними вогнищами склерозу. В стадії субкомпенсації сечового міхура: візуалізуються вогнища десквамації поверхневих шарів уротелію, відзначаються дистрофічні зміни епітеліоцитів. Ділянки атрофії поєднуються з вогнищами гіперплазії епітеліоцитів із стратифікацією епітелію (до 14 - 18 шарів і більше). Власна пластинка слизової оболонки в більшості випадків набрякла, відмічається формування лакуноподібних щілин. Часто зустрічаються вогнища лімфоплазмоцитарної інфільтрації. Детрузор у більшості представлений гіпертрофованими гладком’зовими клітинами, значна кількість яких із ознаками гідропічної дистрофії. В стадії декомпенсації сечового міхура: вогнища тотальної десквамації усіх шарів уротелію. Мають місце яскраво виражені дистрофічні зміни епітеліоцитів. Власна пластинка слизової оболонки різко потовщена, за рахунок формування численних лакуноподібних щілин має пористий вигляд. Ерозивні зміни слизової оболонки сечового міхура супроводжуються вираженим склерозом строми. У місцях десквамації уротелію спостерігаються підслизові вогнища склерозу, які проникають в детрузор. Останній представлений гіпотрофованими гладком’зовими клітинами, із ознаками гідропічної дистрофії. За рахунок масивної проліферації сполучної тканини м’язові волокна поділяється на окремі пучки. В усіх шарах сечового міхура спостерігається дифузна лімфоплазмоцитарна інфільтрація. Висновки: 1. Результати патоморфологічного дослідженнях в контексті з клінічними та функціональними характеристиками дозволяють виділити три стадії ремоделювання СМ при ДГПЗ: компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. 2. Довготривала хронічна затримка сечі обумовлює порушення уротеліального бар’єру, просякнення сечею всіх шарів СМ з розвитком асептичного запалення. 3. Прогресивне збільшенням питомої ваги сполучної тканини, дистрофічні змін міоцитів та нервових волокон стають причиною декомпенсації СМ з порушенням скорочувальної здатності детрузора.Документ Порівняння впливу Фулерену С60 та метилметакрилату на індекс маси внутрішніх органів тварин(Полтавський державний медичний університет, 2022) Силенко, Богдан Юрійович; Силенко, Юрій Іванович; Лугова, Любов Олександрівна; Давиденко, Вадим Юрійович; Sylenko, B. Yu.; Sylenko, Yu. I.; Luhovaya, L. A.; Davydenko, V. Yu.Протезні стоматити - ускладнення від користування пластинковими протезами із акрилатів, викликані залишковим мономером, що має хіміко-токсичну дію. Проведено дослідження на тваринах - щурах самцях, яких розділено на три групи по 6 тварин в кожній: 1 - інтактний контроль; 2 - тварини, яким в харчовий раціон вводили фулерен С60; 3 - тварини, яким вводили метилметакрилат. Умовно терапевтична доза фулерену С60 та метилметакрилату склала 1 мл/кг кожного. Досліджувані зразки вводили щурам через металевий зонд щодня один раз на добу протягом 21 доби. Стан периферичної крові, функціональний стан печінки і масовий коефіцієнт внутрішніх органів досліджуваних тварин дозволили оцінити та порівняти токсичну дію фулерену С60 та метилметакрилату. Проведені дослідження показали, що введення фулерену С60 не викликало у піддослідних тварин видимих ознак інтоксикації та летальних наслідків. Жодна тварина основної групи (фулерену С60) та групи порівняння (метилметакрилат) не загинула після проведення 21-денного дослідження. Також не відзначалося значущих порушень загального стану і поведінки у тварин. Фізіологічний стан дослідних щурів не відрізнявся від контрольних. У групі самців інтактного контролю відзначено достовірне збільшення маси тіла щурів щодо вихідних значень на 8 % на 2 тиждень та на 20% - на 3 тиждень спостереження. У групах тварин, яким вводили фулерен С60 та метилметакрилат, динаміка маси тіла у цілому була аналогічною динаміці маси тіла тварин інтактного контролю. Отримані показники свідчать про відсутність шкідливого впливу досліджуваного препарату на фізіологічні процеси щурів. Введення нанопрепарату не чинило шкідливого впливу на внутрішні органи (печінка, серце, легені, селезінка, наднирники), за виключенням нирок та тимусу, де спостерігалися певні зміни. Відносна маса нирок при застосуванні фулерену С60 статистично значуще знижувалася, а маса тимусу навпаки - підвищувалася. Незважаючи на статистичні відмінності між групами значення коефіцієнту маси нирок за застосування нанопрепарату знаходяться у межах фізіологічних коливань і не можуть розглядатися критичними. Підвищення маси тимусу на тлі застосування фулерену, ймовірно, відбувається внаслідок активації імунної системи на введення досліджуваного засобу. Проте, гематологічні дослідження не виявили патологічних відхилень у складі лейкоцитарної формули крові та суттєвої активації імунологічних процесів, тому можна вважати, що збільшення коефіцієнту маси тимусу не є наслідком токсичної дії фулерену С60. Отже, застосування препарату Фулерен С60 протягом 21 доби, згідно проведеним дослідженням, не чинить токсичної дії на органи та системи самців щурів, не викликає жодних реакцій інтоксикації та не має летальних наслідків.Документ Порівняльна характеристика щільності тяжів пучкової та сітчастої зон надниркових залоз білих щурів на тлі центральної тестостеронової блокади(Полтавський державний медичний університет, 2022) Скотаренко, Тетяна АнатоліївнаДоведено, що гонадотропін-рилізинг-гормон є важливим регулятором гіпоталамо-гіпофізарногонадної осі та аналоги його агоністів і антагоністів є ефективними у лікуванні захворювань чоловічої та жіночої статевої систем. Особливу увагу клініцисти надають вивченню активності біохімічних регуляторів у структурах гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи на тлі введення деяких медикаментів, таких як метанандаміду, дапагліфлозину, триптореліну ацетату та інших. Тому дослідження реактивних змін пучкової та сітчастої зон надниркових залоз на тлі центральної депривації тестостерону шляхом введення «Дифереліну», що є синтетичний аналогом гонадотропін-рилізинг гормону, дозволить на мікроскопічному рівні довести взаємозв’язок чоловічих гонад, зон кіркової речовини надниркових залоз та гіпоталамусу. Метою дослідження було вивчення щільності тяжів пучкової та сітчастої зон надниркових залоз білих шурів на тлі пригнічення синтезу тестостерону на 1, 3, 6 та 9 місяць дослідження. Матеріали та методи. Було досліджено надниркові залози 50 білих щурів самців, що були розподілені на 5 груп: 1 група – 10 інтактних щурів та 2, 3, 4 та 5 групи по 10 щурів, яким було введено препарат «Диферелін» та забір досліджуваного матеріалу здійснювався на кінець 1, 3, 6 та 9 місяців експерименту. Результати дослідження та їх обговорення. Кількісний склад кортикостероцитів досліджуваних ділянок ПЗ та СЗ в усі терміни експерименту відображав показник щільності (ПЩ) тяжів досліджуваних зон у ділянці середня площа якої складала 36422,511±2082,09 мкм². Провівши дані морфометричні дослідження показників щільності ПЗ та СЗ кіркової речовини надниркових залоз, візуалізувавши результати у вигляді таблиці та діаграми можна виявити основні терміни розвитку реактивних змін надниркових залоз на тлі центральної депривації тестостерону. Висновки. Посилення реактивності кортикостероцитів пучкової зони з 1 місяця експерименту з піковим значенням на 6 місяць доводить участь даної зони у стресових реакція на тлі центральної депривації тестостерону. Значне суттєве збільшення паренхіматозного компоненту сітчастої зони з 3 по 6 місяць свідчить про компенсаторну активацію кортикостероцитів у відповідь на тестостеронову блокаду.Документ Наставництво на кафедрі гістології, цитології та ембріології як головна складова в системі фахової підготовки молодого викладача(2022) Шепітько, Володимир Іванович; Борута, Наталія Володимирівна; Стецук, Євген Валерійович; Скотаренко, Тетяна Анатоліївна; Левченко, Ольга Анатоліївна; Shepitko, V. I.; Boruta, N. V.; Stetsuk, E. V.; Skotarenko, T. A.; Levchenko, O. A.У статті розглядаються напрями організації методичної роботи наставника з молодими викладачами кафедри гістології, цитології та ембріології Полтавського державного медичного університету як одна із форм фахового навчання, соціальної підтримки та підготовки майбутніх спеціалістів медичної галузі. Звернено увагу на основні умови ефективності навчання наставником молодих викладачів кафедри, зроблено акцент, що саме наставництво є двостороннім процесом, коли наставник передає професійні знання, власний досвід, вміння і навички, які дозволять швидко адаптуватися молодому викладачу. З'ясовано, що наставництво є кадровою технологією кафедр медичних вузів, яка дозволяє здійснити безперервний професійний розвиток молодих викладачів. Нагальна потреба в наставництві постає сьогодні особливо гостро, оскільки швидкі зміни у системі вищої медичної освіти та їх метаморфози саме в організаційних процесах та освітньому середовищі вимагають від викладачів миттєвої реакції. Наставництво на кафедри гістології, цитології та ембріології дозволяє поєднати професійний розвиток, комплексний підхід до кожного молодого науково-педагогічного працівника. Обговорення реалізації програми наставництва на кафедрі гістології, цитології та ембріології Полтавського державного медичного університету ₋ найважливіша умова в професійному становленні молодого викладача, у підвищенні власної педагогічної майстерності, воно значуще і в професійній орієнтації студентів₋медиків. Наставництво сьогодні – це не популярний тренд, а усвідомлена необхідність, що свідчить про безцінність соціально₋педагогічного впливу висококваліфікованих наставників на молодих викладачів, які забезпечують злагодженість між теоретичною і практичною підготовкою майбутніх спеціалістів.Документ Морфологічна характеристика трійчастого вузла щурів при введенні кріоконсервованої плаценти(Полтавський державний медичний університет, 2022) Данилів, Оксана Дмитрівна; Шепітько, Володимир Іванович; Якушко, Олена Святославівна; Стецук, Євген Валерійович; Борута, Наталія Володимирівна; Danilov, O. D.; Shepitko, V. I.; Yakushko, O. S.; Stetsuk, E. V.; Boruta, N. V.Кріоконсервовані препарати плаценти мають унікальний склад біологічно активних речовин, що обумовлює їх багатогранний ефект. Метою нашої роботи було дослідити морфологічні особливості трійчастого вузла щурів при введенні кріоконсервованої плаценти. Проведене експериментальне дослідження показало, що одноразове підшкірне введення кріоконсервованої плаценти викликає реакцію судин мікроциркуляторного русла трійчастого вузла щурів у перші два тижня спостереження у вигляді розширення діаметру артеріол, капілярів та венул та збільшення кровонаповнення, що свідчить про стимулятивний вплив компонентів фетоплацентарного комплексу на мікроциркуляторне русло. Найбільш виражені явища спостерігалися на 7-у добу. Після трансплантації кріоконсервованої плаценти нейроцити трійчастого вузла мали велике, чітко окреслене світле ядро, добре виражену цитоплазму, з глибками хроматофільної субстанції, зустрічались темні, меншого розміру клітини, з диспергованою субстанцією Ніссля, клітини–сателіти, нервові волокна залишалися інтактні протягом усіх термінів спостереження. Отримані дані підтверджують трофічний ефект препаратів фетоплацентарного комплексу. Проведене нами експериментальне дослідження показало, що одноразове підшкірне введення кріоконсервованої плаценти викликає реакцію судин мікроциркуляторного русла трійчастого вузла щурів у перші два тижня спостереження у вигляді розширення діаметру артеріол, капілярів та венул та збільшення кровонаповнення. Найбільш виражені явища спостерігалися на 7-у добу. Отримані дані свідчать про стимулятивний вплив компонентів фетоплацентарного комплексу на мікроциркуляторне русло. Після трансплантації кріоконсервованої плаценти нейроцити, клітини–сателіти, нервові волокна залишалися інтактні протягом усіх термінів спостереження.