Клінічна оцінка прямої реставрації з використанням внутрішньоканальних штифтів у найближчі та віддалені терміни спостереження

Abstract

Нині зруйновану коронкову частину зуба можна відновити прямим, непрямим чи комбінованим методом. Кожен із цих методів має свої переваги та недоліки. Пряма реставрація надає можливість виконати заміщення дефекту коронкової частини зуба в одне відвідування одразу після обтурації кореневих каналів та запобігти розвитку ускладнень у найближчі та віддалені терміни спостереження. Мета дослідження – порівняння клінічної ефективності прямої реставрації девітальних різців із використанням внутрішньоканальних штифтів у найближчі та віддалені терміни спостережень. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети була проведена реставрація девітальних різців із використанням трьох видів внутрішньоканальних штифтів. Залежно від виду конструкції були сформовані три клінічні групи. Кожна група складалась із 20 пацієнтів. Пацієнтам першої групи коронкову частину зуба відновлювали за допомогою металевих анкерних штифтів “Vitaplant” (Україна), зафіксованих на склоіономірний цемент, модифікований композитом “FUJI plus” (Японія, GS), та фотополімерного матеріалу “Esthet X” (Великобританія, Dentsply Sirona). Пряму реставрацію коронкової частини у другій групі проводили за допомогою фотополімерного матеріалу «Еста-3» (Україна, «Еста») та склопластикових «ПАСС» штифтів (Україна, «Еста»), зафіксованих на композитний цемент подвійного твердіння «ЦАПО» (Україна, «Еста»). Третю групу становили пацієнти, у яких коронкові частини різців були відновлені за допомогою скловолоконних штифтів фірми “J-dental” (Сполучені Штати Америки, J-dental), які були зафіксовані на композит подвійного твердіння “Сalibra” (Великобританія, Dentsply Sirona), та фотополімерного матеріалу “Esthet X” (Великобританія, Dentsply Sirona). Оцінку виконаної прямої реставрації коронкової частини зуба проводили клінічно за загальноприйнятими критеріями. Вивчали анатомічну форму, крайову адаптацію, шорсткість поверхні реставрації, наявність крайового забарвлення, кольорової відповідності, вторинного карієсу та стан контактного пункту. Дані критерії оцінювали у день реставрації через шість, дванадцять місяців, два, три та п’ять років після відновлення коронкової частини зуба. Висновки. Результати клінічного дослідження свідчать про доцільність використання еластичних штифтів як внутрішньоканальних конструкцій для проведення прямої реставрації коронкової частини девітальних різців.

To date, the destroyed crown part of the tooth can be restored by direct, indirect or combined methods. Each of these methods has its own advantages and disadvantages. Direct restoration makes it possible to replace a defect in the crown part of the tooth in one visit immediately after root canal obturation and prevent the development of complications in the immediate and long-term follow-up periods. Purpose of the study. The aim of the work was to compare the clinical efficacy of direct restoration of devital incisors using intracanal pins in the immediate and long-term periods of observation. Research methods. To achieve these goals, the restoration of devital incisors was carried out using three types of intracanal pins. Three clinical groups were formed depending on the type of construction. Each group consisted of 20 patients. In patients of the first group, the crown part of the tooth was restored using “Vitaplant” metal anchor pins (Ukraine) fixed on glass ionomer cement modified with FUJI plus composite (Japan, GS) and “Esthet X” photopolymer material (Great Britain, Dentsply). Direct restoration of the crown part in the second group was performed using photopolymer material “Est-3” (Ukraine, Esta) and fiberglass “PASS” pins (Ukraine, Esta), fixed on a composite cement of double hardening “CAPO” (Ukraine, Estha). The third group consisted of patients in whom the crown parts of the incisors were restored using glass fiber pins from J-dental (USA, J-dental), which were fixed on a double-hardening composite “Calibra” (Great Britain, Dentsply Sirona) and photopolymer material “Esthet X” (Great Britain, Dentsply Sirona). The assessment of the performed direct restoration of the crown part of the tooth was carried out clinically according to generally accepted criteria. The anatomical shape, marginal adaptation, surface roughness of the restoration, the presence of marginal staining, color matching, secondary caries, and the condition of the contact point were studied. These criteria were evaluated on the day of restoration, 6, 12 months, two, three and five years after the restoration of the crown part of the tooth. Conclusions. The results of a clinical study indicate the need to use elastic pins as intracanal structures during direct restoration of the coronal part of devital incisors.