Комунікативний компонент у взаємодії лікаря й пацієнта

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена потребою у фахівцях, здатних успішно виконувати професійну комунікацію; соціальною значущістю проблеми професійно-комунікативної культури лікарів; об’єктивною необхідністю системного формування професійно-комунікативної культури майбутніх працівників медичної галузі. У статті висвітлено аспект комунікативної діяльності лікаря з пацієнтами, методологічні підходи до цієї проблеми; виділено визначальні комунікативні події в спілкуванні лікаря й пацієнта, представлено основне змістове наповнення поняття «комунікативна готовність». Авторки трактують комунікацію як спільну комунікативну діяльність суб'єктів, у процесі якої виробляється спільний погляд на проблеми та їх розв'язання. Комунікація розцінюється не лише як засіб спілкування, а й особистісно-смислова його складова, керована соціальна система, суб'єктами й об'єктами якої є люди. Визначальними комунікативними подіями в спілкуванні лікаря й пацієнта авторки вважають визначення пріоритетних напрямів, цілей і завдань, створення ситуації та предмета процесу комунікативної взаємодії лікаря й пацієнта; спільне проєктування ціннісно-смислового змісту і структури комунікативної взаємодії в умовах профілактичного, діагностичного й лікувального процесів; розвиток емпатії лікаря як ключового фактора в процесі спілкування й лікування хворого; рефлексія спільної комунікативної діяльності.

The relevance of the research is determined by the need for specialists who are able to successfully carry out professional communication; the social significance of the problem of the professional and communicative culture of doctors; the objective necessity of systematic formation of the professional and communicative culture of future doctors. The article presents the aspect of the doctor's communicative activity with patients, considers methodological approaches to this problem, highlights the defining communicative events in the communication between the doctor and the patient, presents the main meaningful of the concept of "communicative readiness". The authors understand communication as a joint communicative activity of subjects, during which a common view of problems and their solutions is developed. They consider communication as personal and meaningful component, a controlled pedagogical system, the subjects and objects of which are people. The authors consider the defining communicative events in doctor-patient communication to be: determination of priority directions, goals and tasks, creation of a situation and subject of the process of communicative interaction between a doctor and a patient; joint design of the value-semantic content and structure of communicative interaction in the conditions of the preventive, diagnostic and treatment process; the development of the doctor's empathy as a key factor in the process of communication and treatment of the patient; reflection of joint communicative activity.