The motifs of epidemic and pandemic in the literaly and medical discours of the U.S. prose

Abstract

Метою дослідження є вивчення наративної репрезентації мотивів епідемії та пандемії у літературі США XX століття із застосуванням методів наратологічного аналізу та рецептивної естетики. Дослідження спирається на корпус американської художньої література XX століття: «Scarlet Plague» (1912) Джека Лондона, «Earth Abides» (1949) Джорджа Р. Стюарта, «I am Legend» (1954) Річарда Метісона, «The Stand» (1978) Стівена Кінга, «Contagion» (1996) Робіна Кука та «Darwin’s Radio» (1999) Грега Беара. Мотив епідемії сягає романтичної літератури XIX століття (Е.А. По), набуваючи подальшого розвитку в жанрах наукової фантастики XX століття, антиутопії та медичного трилера. У ході дослідження виявлено, що епідемічний наратив будується за допомогою усталених і повторюваних шаблонів репрезентації. Аналізовані твори базуються на традиційному літературному мотиві епідемії з метою розкриття морально-етичного профілю суспільства, адже епідемії та пандемії чітко відображають, як саме воно справляється зі спалахами смертельної хвороби та розвиває свою унікальну реакцію на цей аргінальний стан. У другій половині XX століття, використовуючи мотиви епідемії та пандемії, письменники розмірковують над проблемами науки, її можливостей, обмежень та потенційних небезпек. У рамках розглянутих романів топос пандемії служить інструментом «перезавантаження» людства, нагадуванням про небезпеку недбалості та зловживання результатами досліджень. Таким чином автори застерігають читачів від потенційної небезпеки певних тенденцій XX століття. У світлі пандемії COVID-19 дослідження літературного зображення зазначеного мотиву в національних літературах та різних історичних періодах набуває особливої актуальності, оскільки дозволяє переосмислити це явище і таким чином спробувати допомогти людству уникнути подібних пандемій у майбутньому.