Психофізіологія страху

Abstract

Страх - це емоційний стан, що відображає захисну біологічну реакцію лю­дини або тварини при переживанні ними реальної або удаваної небезпеки для їхнього здоров'я та благополуччя (К.Э.Изард, 2003). Він може бути викликаний як фізичною, так і психологічною загрозою. Для людини як біологічної істоти виникнення страху не тільки доцільне, а й корисне. Однак для людини як для соціальної істоти страх нерідко стає переважанням для досягнення поставле­ної мети. Страх - це емоція, про яку більшість людей думають з жахом, тому що не розуміють його позитивної ролі. Страх виконує ряд важливих функцій у житті живої істоти: він захищає нас від небезпеки, понукає враховувати мож­ ливий ризик, що є дуже корисним для адаптації, і в кінці кінців сприяє благо­получчю і щастю індивіда; соціальна функція страху полягає у тому, що він понукає істоту шукати допомогу (що може виражатися у окремої людини чи тварини, в колективі і навіть у окремо взятої нації тощо). Поки страх не вихо­дить за межи розумного і відповідає потребам ситуації, у ньому немає нічого жахливого. Передчуття страху може стати імпульсом для зміцнювання “Я”, може понукати індивіда до самовдосконалення з метою зниження власної уразливості.