Кишкова непрохідність, викликана дивертикулом Меккеля, в дітей

Abstract

Дивертикул Меккеля (ДМ) – найпоширеніший варіант аномалій неповної облітерації жовткової протоки. Серед різноманітних вад розвитку травного каналу, які можуть спричинити кишкову непрохідність, ДМ посідає перше місце і становить 1,7%. Мета – узагальнити результати лікування дітей з кишковою непрохідністю, викликаною ДМ. Матеріали та методи. Узагальнено досвід лікування 183 дітей з ДМ та пов’язаною з ним патологією. Основними ускладненнями ДМ були кишкова непрохідність, кровотеча з пептичної виразки, дивертикуліт. У 100 дітей дивертикул був безсимптомним і виявився випадковою знахідкою під час хірургічних втручаннях на органах черевної порожнини з приводу іншої патології. Результати. Кишкова непрохідність, викликана ДМ, становила 20,8% усіх випадків і 45,7% усіх ускладнень, пов’язаних із дивертикулом. Странгуляційну кишкову непрохідність діагностовано у 18 пацієнтів: у 16 ДМ викликав внутрішнє защемлення, в 1 – заворот петель тонкої кишки навколо фіксованого дивертикулу, в 1 – вузлоутворення. У 5 спостереженнях ДМ викликав явища часткової кишкової непрохідності. У 15 дітей виявлено інвагінацію (тонкокишкову – у 6 випадках, ілеоцекальну – у 9). Наведено клінічні випадки, що показують складнощі діагностики кишкової інвагінації, викликаної ДМ, у дітей старшого віку та при защемленні тонкої кишки в мезодивертикулярній зв’язці. Запропоновано спосіб субсерозної дивертикулектомії та одномоментної декомпресії тонкої кишки. Висновки. Дивертикул Меккеля слід розглядати як імовірну причину гострої кишкової непрохідності в дітей віком від 2 років та яким раніше не виконували оперативні втручання на органах черевної порожнини. У хірургічному лікуванні патології, викликаної ДМ, можливим є одномоментна декомпресія тонкої кишки шляхом дивертикулотомії та субсерозне видалення дивертикулу.