Правда й неправда: чи вони перетинаються чи посідають чіткі межі

Abstract

Межі між правдою та неправдою оцінюються в контексті теорії спогаду Платона. Природа знання розглядається як досить невловима, і тому викликає потреба дослідити природу поняття істини як такої. Важливі теорії істини аналізуються та беруться до уваги, щоб оцінити межі між правдою та неправдою. Питання правди та неправди обговорюється в контексті ширшої теми сприйняття Всесвіту. Тому в рамках пізнання аналізується місце мови і відчуттів. Теорії сучасних і постмодерністських мислителів розглядаються як продовження деяких тверджень Платона. Деякі підходи до пізнання Всесвіту оцінюються в діахронічному аспекті з метою розробки відповідної теорії межі між правдою та неправдою. Підходи до парадоксів, пов’язаних зі знанням і обманом, оцінюються, щоб визначити різницю між правдою та неправдою.

The research discusses boundaries between truth and falsity. They are assessed in the context of Plato’s theory of recollection. The nature of knowledge is seen as quite elusive, and this is why it evokes a need for questioning the notion of truth. Most important theories of truth are analyzed and taken to consideration in order to assess the boundaries of truth and falsity. The question of truth and falsity is being discussed in the context of broader topic of perception of the Universe. This is why the place of language and sensations is analyzed in the frame of cognizance. Theories of modern and post-modern thinkers are seen as a continuation of some statements made by Plato. Some approaches to cognizance of the Universe are evaluated in the diachronic aspect in order to develop a suitable theory of boundaries between truth and falsity. Approaches to paradoxes related to knowledge and deception are assessed in order to specify the distinction between truth and falsity.