Цукровий діабет та психоемоційне напруження в умовах воєнного стану

Abstract

Цукровий діабет є найбільш поширеною ендокринною патологією, що виявляє виражену тенденцію до зростання. Вплив психоемоційного напруження на перебіг цукрового діабету має дуже суттєве значення. У звичайних ситуаціях хворі на діабет мають до чотирьох разів вищу поширеність депресії та тривоги при порівнянні з людьми без діабету. В умовах воєнного стану у пацієнтів з цукровим діабетом існує занепокоєння з приводу потенційного дефіциту життєво важливих медикаментів для лікування діабету та емоційного ефекту, притаманного самій ситуації навкруги. В середині цієї соціально-гуманітарної кризи, знаходяться пацієнти, які мають хронічні захворювання, що погіршуються кожної миті, піднімаючи побоювання щодо власного життя. Для людей, які живуть з хворобою, як діабет, обмежений доступ до необхідних медичних ресурсів є ще більш небезпечним. Це стає повним сценарієм для неминучої психологічної катастрофи. Наслідки військового конфлікту мають потенціал для впливу на психоемоційний стан. Самоконтроль та вміння пацієнта вчасно надати собі допомогу набуло особливої цінності. На кафедрі ендокринології з дитячими інфекційними хворобами Полтавського державного медичного університету було проведено анкетування, яке дозволило виявити психологічний стан пацієнтів з цукровим діабетом. Були проведені обстеження 78 респондентів з цукровим діабетом 1 та 2 типу, які знаходились на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному відділенні. Запропонована анкета включала в себе запитання з Мінесотського багатопрофільного особистого опитувальника за Дж.Тейлор (1953). Респондентам пропонували швидко відповісти на 50 запитань, які мали визначення – «так» чи «ні». Кожна відповідь, яка співпадала з ключем опитувальника була оцінена в один бал. Сумарна оцінка загальної тривожності складалась з соматичної, соціальної та нейрогенної напруги. Тестування допомогло оцінити індивідуальні психологічні особливості хворих на цукровий діабет. Це дало змогу створити основу персоніфікованого підходу до лікування.

Diabetes mellitus is the most prevalent endocrine pathology that is showing an upward trend. The impact of psychoemotional stress on the course of diabetes is significant. Patients with diabetes are up to four times more likely to experience depression and anxiety than those without the condition in normal circumstances. In the wartime, patients with diabetes have concerns about the potential shortage of essential medicines for managing and controlling diabetes and the emotional effect of the situation. This is especially true for patients with chronic diseases, which worsen every moment, exacerbating fears about their own lives. Access to essential medical resources becomes even more challenging for those living with diabetes, making the psychological effects even more catastrophic. The consequences of military conflict have the potential to affect patients' psycho-emotional state severely. The ability of the patient to control their emotions and seek help in time becomes of paramount importance. At the Department of Endocrinology with Children Infectious Diseases at Poltava State Medical University, a questionnaire was conducted to determine the psychological state of patients with diabetes. The study examined 78 respondents with types 1 and 2 DM who were receiving ongoing treatment at the endocrinology inpatient department. The proposed questionnaire included 50 questions adapted from the Misaway multi-profile personal asylum-applicant for J. Taylor (1953). Respondents were asked to quickly answer "yes" or "no" to each question, with each affirmative response receiving one point. The total assessment of overall anxiety consisted of social, social and neurogenic tension. Testing helped to assess individual psychological characteristics of patients with diabetes, providing a basis for a personalized approach to the treatment.