Вплив кріоекстракту плаценти на репаративні процеси після проведення оперативних втручань щелепно-лицевої локалізації в залежності від хронотипу пацієнта

Abstract

Наразі існує інтенсивний міждисциплінарний інтерес і значна кількість літератури щодо профілактики та лікування післяопераційних рубців, але міжнародні рекомендації щодо лікування та схеми ще не наздогнали сучасні знання та практику багатьох лікувальних закладів. Метою нашого дослідження було встановити, як біологічний ритм може впливати на репаративні функції організму людини, а саме на загоєння рани та утворення рубця при поєднанні ін'єкційного введення препарату кріоекстракту плаценти на інтраопераційному етапі та електрофорезу на постопераційному етапі на 90–у 180–у добу. Дослідження проводились у відділенні щелепно-лицьової хірургії на базі КУ «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосівського Полтавської обласної ради». Загалом у дослідженні взяло участь 40 осіб. На 90-у добу клінічного дослідження середній показник оцінки післяопераційних рубців був таким: для підгрупи 1а був менший на 49,3 % порівняно з підгрупою 2а. Різницю в 25,5 % могли спостерігати між підгрупами 1а та 1b, та 18,5% між підгрупами 2а та 2b. З даних клінічних досліджень найкращі результати отримано в підгрупі 1а, що свідчить про максимальний вплив авторської методики профілактики на стан післяопераційного рубця у пацієнтів з ранковим хронотипом. В цій групі встановлено достовірне зниження показників П1, П2 та П7 на 90-у добу на та нулеві значення на 180-у добу відповідно; У показників П3, П4, П5 зафіксовані найменші значення на 90-у добу та рівномірне зменшення на 180-у та 360-у добу. Таким чином можна стверджувати, що найоптимальніші результати у пацієнтів з ранковим типом хронотипу, яким вводили кріоекстракт плаценти; клінічна відмінність була особливо помітна на більш ранній термін післяопераційного періоду.

Currently, there is intense interdisciplinary interest and a significant amount of literature on the prevention and treatment of postoperative scars, but international treatment recommendations and regimens have not yet caught up with current knowledge and practice in many medical institutions. The aim of our study was to establish how the biological rhythm can affect the reparative functions of the human body, namely wound healing and scar formation when combining the intraoperative injection of placenta cryoextract and the postoperative electrophoresis on the 90th to 180th day. The research was conducted in the Department of Maxillofacial Surgery on the basis of the Poltava Regional Clinical Hospital. M.V. Sklifosivskyi of the Poltava Regional Council". In total, 40 people took part in the study. On the 90th day of the clinical study, the average score of postoperative scars was as follows: subgroup 1a was 49.3% lower compared to subgroup 2a. A difference of 25.5% could be observed between subgroups 1a and 1b, and 18.5% between subgroups 2a and 2b. From the data of clinical studies, the best results were obtained in subgroup 1a, which indicates the maximum impact of the author's prevention method on the condition of the postoperative scar in patients with a morning chronotype. In this group, a significant decrease in P1, P2, and P7 indicators was established on the 90th day and zero values on the 180th day, respectively; Indicators P3, P4, and P5 recorded the lowest values on the 90th day and a uniform decrease on the 180th and 360th days. Thus, it can be argued that the most optimal results are in patients with the morning type of chronotype, who were injected with placenta cryoextract; the clinical difference was especially noticeable in the earlier period of the postoperative period.