Математичний розрахунок одномоментного роз’єднання висоти прикусу у фронтальній ділянці з урахуванням показників стоматологічного сканера при локалізованій формі патологічного стирання твердих тканин зубів

Abstract

Проблема зміни прикусу у пацієнтів внаслідок втрати або стирання зубів потребує якомога швидшого виявлення та вирішення. Зміна фізіологічного положення нижньої щелепи запускає ланцюгові зміни стану м’язів обличчя, артикуляції, жувальної біомеханіки, може спричиняти естетичний і фізичний дискомфорт пацієнту, а також значно ускладнює ортопедичні процедури. Корекція висоти прикусу може стати суттєвою проблемою як для пацієнта, так і для фахівця. Враховуючи це, стоматолог має володіти відповідними методиками для прийняття раціональних та обґрунтованих рішень. Мета. Здійснення огляду літературних першоджерел щодо причин і наслідків патологічного стирання зубів, їх впливу на зміну прикусу у пацієнтів та актуальності використання математичного розрахунку для здійснення ортопедичних маніпуляцій. Матеріали і методи дослідження. Здійснено електронний пошуковий аналіз публікацій основних науково-метричних баз (ScienceDirect, Research Gate, NCBI, PubMed, Ovid MEDLINE, Willey, Web of Science, EBSCO, Scopus, Google Schoolar). Особливо уважно проаналізували статті, опубліковані після 2018 року. Текстові матеріали також були проаналізовані на наявність додаткових інформаційних посилань. Результати та висновки. Виявлено, що розрахункові математичні моделі дозволяють кількісно оцінити переміщення скронево-нижньощелепного суглоба у пацієнтів під час відновлення початкової висоти прикусу. Подібні розрахунки раціональні лише на початку ортопедичного втручання, доки спостерігається обмеження рухомості голівки скронево-нижньощелепного суглоба. Будь-яка ортопедична процедура потребує точного та раціонального підходу для відновлення існуючої скроневонижньощелепної структури. Щоби виміряти точність методу, необхідно розрахувати частку істинно позитивних й істинно негативних у всіх оцінюваних випадках. Математичні розрахунки можуть виступати як середній орієнтир, проте перш за все фахівець має опиратись на індивідуальні критерії стану пацієнта.

The issue of occlusion changes resulting from tooth loss or wear requires prompt early identification and effective resolution. Alterations in the physiological position of the lower jaw can have cascading effects on facial muscles, articulation, chewing biomechanics, and patient’s aesthetics and comfort. It also poses challenges for orthodontic procedures. Correcting occlusion height is a significant concern for both patients and dental specialists, necessitating the use of appropriate techniques and informed decision-making. This review aims to examine primary literature sources concerning the causes and consequences of pathological tooth wear, its impact on bite changes in patients, and the relevance of mathematical calculations in orthodontic interventions. An electronic search and analysis of publications from prominent scientific databases (ScienceDirect, Research Gate, NCBI, PubMed, Ovid MEDLINE, Willey, Web of Science, EBSCO, Scopus, Google Scholar) were conducted. Emphasis was given to articles published after 2018. The presence of additional informative references in the analyzed text materials was also assessed. Mathematical equation models were identified as useful tools for quantitatively assessing temporomandibular joint movement during the restoration of the initial occlusion height. Such calculations are most effective in the early stages of orthodontic intervention, particularly when temporomandibular joint mobility is limited. However, it is crucial for dental specialists to approach each orthodontic procedure with precision and rationale, considering the existing temporomandibular structure. The accuracy of the method can be evaluated by calculating the proportion of true positives and true negatives in all assessed cases. While mathematical calculations can provide general guidelines, individual patient criteria should remain the primary consideration for the specialist.