Aspects of the development of hypothyroid cardiomyopathy associated with chronic systemic inflammation

Abstract

Cardiovascular manifestations are rated first among the symptoms of hypothyroidism. Since the highest prevalence of both coronary heart disease (CHD) and hypothyroidism is observed in the age group over 50 years old, the problem of combination of these nosologies in older people is increasing. Aim of the study is to investigate the structural and functional state of the left ventricular myocardium in hypothyroidism and CHD associated with chronic systemic inflammation. Materials and methods. To reach the objectives of the study, a randomized controlled clinical trial has been conducted in parallel groups of patients with hypothyroidism, CHD and combination of both. To form the main group, a screening analysis of 556 medical histories of patients with hypothyroidism and CHD during the period of 2006–2015 has been made, which were selected for further study.

Резюме. Актуальність. Серцево-судинні прояви посідають одне з перших місць у симптоматиці гіпотиреозу. Оскільки поширеність як ішемічної хвороби серця (ІХС), так і гіпотиреозу найбільша у віковій групі понад 50 років, зростає проблема поєднання цих нозологій в осіб старшого віку. Мета дослідження: вивчити структурно-функціональний стан міокарда лівого шлуночка при гіпотиреозі та ІХС на фоні хронічного системного запалення. Матеріали та методи. Відповідно до поставлених завдань було проведене рандомізоване контрольоване клінічне дослідження в паралельних групах пацієнтів із гіпотиреозом, ІХС та за умов поєднаної патології. Для формування основної групи виконано скринінговий аналіз 556 історій хвороби осіб із гіпотиреозом та ІХС протягом 2006–2015 років, що були відібрані для подальшого вивчення. Результати. Виявлено, що гіпертрофія міокарда розвивається в усіх групах хворих, зниження функції щитоподібної залози характеризується ремоделюванням міокарда лівого шлуночка з розвитком ексцентричної гіпертрофії, прогресуванням систолічної дисфункції в умовах коморбідності. Знайдений прямий кореляційний зв’язок зниження фракції викиду з підвищенням рівня інтерлейкіну-8. При оцінці хронічного системного запалення виявлено достовірне підвищення рівня інтерлейкіну-8 у пацієнтів з ІХС, асоційованою з гіпотиреозом (7,66 ± 2,18 пг/мл; р < 0,05). Це свідчить про те, що збереження прозапального стану в пацієнтів із поєднаною патологією є негативним прогностичним фактором розвитку серцево-судинних ускладнень. Висновки. При ехокардіоскопії хворих на гіпотиреоз порушення центральної гемодинаміки можна визначити за показниками діастолічної та систолічної функції серця. В осіб з ізольованим гіпотиреозом та при його поєднанні з ішемічною хворобою серця відзначається потовщення стінок міокарда лівого шлуночка, що свідчить про специфічність змін геометрії серця і призводить до розвитку ексцентричної гіпертрофії. Ці показники можна вважати маркером ураження серця при гіпотиреозі, вираженість якого може визначити тяжкість гіпотиреозу. Активація хронічного системного запалення більш виражена за умов коморбідності, з негативним прогностичним впливом на стан серцево-судинної системи.