The influence of burnout syndrome on the work efficiency of medicas during the pandemic and martial law

Abstract

The article is based on a review of the scientific literature, defines the burnout syndrome and indicates the risks of its occurrence among medical staff, especially during a pandemic and martial law. Clinical symptoms are described with a five-stage model of its clinical course and diagnostic criteria for detection based on test screenings, among which the Maslach Burnout Questionnaire is most often used. In the context of the COVID-19 pandemic and martial law, the psycho-emotional loading and the risk of the emotional stress of healthcare staff are significant increases. Causes of suffering for medics may be related to personal events or bad relationships at work. Therefore, a decisive protective factor for the well-being of the worker at the workplace and throughout life is the sympathy of others. Treatment of burnout syndrome should be based on an assessment severity of symptoms. For severe symptoms of burnout, psychotherapeutic treatment is recommended. Antidepressants can also be used, preferably in combination with psychotherapy. The article indicates problematic issues in the treatment of this syndrome. It has been proven that burnout syndrome among medics is quite harmful. Both for specialists, medical institutions and patients. Therefore, it’s necessary to determine the risks of its occurrence in advance and take preventive actions.

. Синдром вигорання – це такий стан, який виникає у працівників на фоні хронічного стресу під час виконання ними професійних обов’язків. У першу чергу, це стосується тих співробітників, які займаються високоспеціалізованою працею. Серед них медичні працівники мають підвищений ризик розвитку цього синдрому, який виникає при доволі тривалому впливі різних стресових подій. З сильним емоційним виснаженням пов’язані такі симптоми, як байдужість до роботи, відсторонення від стосунків, які пов’язані з виконанням службових обов’язків, відчуттям неефективності та відсутність бажання подолати даний стан. Вигорання впливають на ефективність виконання службових функцій та загальне самопочуття працівників. Співробітники, які вигоряють і виснажені, мають значні проблеми із здоров’ям як з фізичної, так і з психологічної точки зору. Клінічні прояви синдрому вигорання є різноманітними, хоча його діагностика є доволі складною, оскільки він розвивається протягом декількох послідовних стадій. В наш час найчастіше використовується п’ятиступенева модель його клінічного перебігу. На сьогоднішній день не існує стандартизованої та загальноприйнятної процедури діагностики синдрому професійного вигорання. Для цього, здебільшого, використовуються тестові скринінги, а найбільш часто із них – Опитувач вигорання Маслаха (MBI). Особливої уваги заслуговує виникнення синдрому вигорання у медичних працівників під час оголошеної всесвітньої пандемії COVID-19 та воєнного стану, який впроваджений в результаті повномасштабної агресії росії в Україну. У цих умовах у працівників сфери охорони здоров’я значно збільшується психоемоційна нагрузка, яка викликана тривалими змінами, коротшими перервами та вищим емоційним стресом. Причини страждань медичних працівників можуть бути пов’язані з подіями в особистому житті або поганими стосунками на роботі. Тому, вирішальним захисним фактором для благополуччя працівника на робочому місці та протягом усього життя є співчуття оточуючих. Лікування синдрому вигорання повинне ґрунтуватися на оцінці тяжкості симптомів. При виражених симптомах вигоряння рекомендується проводити психотерапевтичне лікування, також можуть застосовуватися антидепресанти, бажано в поєднанні з психотерапією. Синдром вигорання досі не має чіткого визначення і критеріїв постановки діагнозу, однак залишається важливою проблемою та викликом для громадського здоров’я. Вигорання працівників медичної галузі є доволі шкідливим для спеціалістів, лікувальних закладів та пацієнтів. Тому, необхідно завчасно визначати ризики його виникнення та проводити профілактичні заходи.