Lumbar foraminal stenosis (review article)

Abstract

Foraminal lumbar spinal stenosis has been a social problem relevant for many decades. This pathology usually arises due to degenerative-dystrophic diseases of the spine. It is characterized by a pathological reduction of the intervertebral foramen through which the nerve root of the corresponding segment exits. We conducted a review of the literature on the problems of foraminal stenosis and the methods of its treatment. Knowledge of the anatomy and pathogenesis of this nosology is significant for determining treatment tactics and the scope of surgical intervention. Causes of foraminal stenosis can be both congenital and acquired conditions. The most common are degenerative phenomena of the arcuate joint and intervertebral disc, spondylolisthesis, scoliosis, and intervertebral disc extrusion. The main link of the pathogenesis is the instability of the vertebral-movable segment, which leads to subluxation of the upper articular process and the development of hypertrophy of the arcuate joint. The primary treatment method is conservative therapy, which includes non-steroidal anti-inflammatory drugs, gabapentin and vitamin preparations. However, in the absence of a clinical effect, blockade of steroid drugs or placement of an epidural catheter is indicated. Endoscopic foramenotomy and laminectomy through translaminar access are promising directions of operative surgical techniques. Due to their minimal trauma, small intraoperative blood loss, and early rehabilitation, these techniques are gaining wide popularity among spinal surgeons. It is worth noting that with these techniques, setting up a cage and stabilizing the vertebral-movable segment minimally invasively is possible. Open-type operations lose their relevance due to high trauma; however, in the presence of concomitant central stenosis, spondylolisthesis, and degenerative scoliosis, there is a need for their use.

Форамінальний стеноз поперекового відділу хребта є соціальною проблемою та залишається актуальним протягом багатьох десятиліть. Дана патологія зазвичай виникає внаслідок дегенеративнодистрофічних захворювань хребта та характеризується патологічним зменшенням міжхребцевого отвору, через який виходить нервовий корінець відповідного сегменту. Нами був проведений огляд літератури проблематики форамінального стенозу та способів його лікування. Знання анатомії та патогенезу даної нозології є вкрай важливим для визначення тактики лікування та об’єму оперативного втручання. Причини форамінального стенозу можуть бути як і вроджені, так і набуті стани. Найбільш поширеними з них є: дегенеративні явища дуговідросткового суглоба та міжхребцевого диска, спондилолістез, сколіоз, екструзія міжхребцевого диска. Основною ланкою патогенезу являється нестабільність хребетно-рухомого сегменту, що веде до сублюксації верхнього суглобового відростка та розвитку гіпертрофії дуговідросткового суглоба. Основним методом лікування є консервативна терапія, що включає нестероїдні протизапальні препарати, габапентини та вітамінні препарати. Проте, при відсутності клінічного ефекту показані блокади стероїдних препаратів або постановка епідурального катетера. Перспективним напрямком оперативних хірургічних методик є ендоскопічна фораменотомія та ендоскопічна лямінектомія через трансламінарний доступ. Завдяки своїй малотравматичності, невеликій інтраопераційній крововтраті, ранній реабілітації дані методики здобувають широку популярність серед спінальних хірургів. Варто зазначити, що при даних методиках є можливість постановки кейджа та стабілізації хребетно-рухомого сегмента мініінвазивно. Операції відкритого типу втрачають свою актуальність у зв’язку із великою травматичністю, однак, при наявності супутнього центрального стенозу, спондилолістезу, дегенеративного сколіозу є необхідність їх використання.