Етична та педагогічна компетентність викладача у персональному навчанні та формуванні спільноти практик

Abstract

Поточний історико-соціальний момент вимагає, щоб університетам було надано новий освітній напрямок, у тому числі через роботу викладача, здатного відповідально виконувати роль фасилітатора в освіті учня та одночасно бути досвідченим професіоналом, здатним сприяти відновленню демократичного громадянства. Таким чином, він має приймати епістемологічні, дидактичні, але також етичні та політичні рішення. Важливо з самого початку навчання надати викладачу етико-педагогічні компетенції, щоб визначити цінності та напрямки, спільно з освітніми фахівцями, які можуть бути перетворені на університетську етико-соціальну освіту. Ці етичні компетенції також дозволяють викладачам створювати співтовариство практик, які формують професійну ідентичність в форматі безперервного навчання. Практики, якими займається викладач, вимагають прийняття етики відповідальності, яку кожен освітній працівник не повинен формувати індивідуально, а колегіально та розмірковуючи, підтримуючи співтовариство освітніх професіоналів, яке заявляє, виражає та приймає педагогічні та освітні цінності для визначення напряму університетського навчання. Спільнота практик приймає ідею професіоналізму як пошуку настанов, які відкриті для змін в підтримуючому громадському середовищі. Вона дозволяє розвивати соціалізовану компетентність, визначаючи набір освітніх цілей, які дають практиці навчання та навчання напрямок узгоджено та етично, а не просто в контрактному сенсі.

The current historical and social moment requires that universities be given a new educational direction, including through the work of a teacher who can responsibly fulfill the role of a facilitator in the education of a student and at the same time be an experienced professional who can contribute to the restoration of democratic citizenship. Thus, he has to make epistemological, didactic, but also ethical and political decisions. It is important from the very beginning of education to provide the teacher with ethical and pedagogical competences in order to define values and directions, together with educational specialists, which can be transformed into university ethical and social education. These ethical competencies also enable educators to create a community of practice that shapes professional identity in a continuous learning format. The practices engaged in by the teacher require the adoption of an ethics of responsibility that each educational worker should not form individually, but collegially and reflectively, supporting a community of educational professionals that declares, expresses and adopts pedagogical and educational values to determine the direction of university education. The community of practice embraces the idea of professionalism as seeking guidelines that are open to change in a supportive community environment. It enables the development of socialized competence by defining a set of educational goals that give direction to the practice of teaching and learning in a coherent and ethical way, not simply in a contractual sense.