Корекція терапії поєднаних патологій: остеоартрит та цукровий діабет ІІ тип, на основі клініко-функціональних показників та якості життя

Abstract

Остеоартрит (ОА) – це група захворювань різної етіології з подібними біологічними, морфологічними та клінічними проявами й наслідками, в основі яких лежить ураження всіх елементів суглобу, в першу чергу суглобового хряща, а також субхондральних відділів кістки, синовіальної оболонки, зв’язок, капсули і периартикулярних м’язів. Інсулінорезистентність, що лежить в основі цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, здатна збільшувати продукцію глікозильованих сполук і вільних радикалів, що провокують ендотеліальну дисфункцію. Ушкодження, викликані вільними радикалами, сприяють прогресуванню атеросклерозу і захворюванням суглобів. Мета дослідження – підвищити ефективність лікування хворих на остеоартрит у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу на підставі вивчення клінічного перебігу та якості життя хворих та обґрунтування фармакологічної корекції. Матеріали і методи. Під спостереженням знаходилось 88 хворих на ОА. У відповідності до поставлених завдань хворі були розподілені наступним чином: І група – 32 хворих на ОА (традиційна патогенетична терапія: нестероїдні протизапальні засоби, хондропротектори, фізіотерапевтичне лікування); ІІ група – 56 хворих на ОА і ЦД 2-го типу в стадії субкомпенсації (призначався метформін з піоглітазоном в дозі 15 мг на добу на фоні стандартної патогенетичної терапії ОА). Контрольну групу склали 24 практично здорові особи віком від 40 до 65 років, показники обстеження яких не відрізнялися від загальноприйнятих норм. Для клінічної оцінки функціонального стану опорно-рухового апарату використовувались наступні тести: суглобовий індекс Річі, вираженість болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), індекс Lequesne, WOMAC (Western Ontario and McMaster University). Для визначення якості життя хворих на ОА використовували анкету EuroQol-5D. Результати дослідження та їх обговорення. При первинному обстеженні хворих на ОА і пацієнтів з поєднаною патологією з’ясовувалося, що приєднання ЦД відіграє значну роль у посиленні проявів суглобового синдрому. Через 6 місяців спостереження у хворих з поєднаною патологією під впливом піоглітазону на фоні традиційної патогенетичної терапії вірогідно зменшились показники ВАШ у 1,9 рази (3,18±0,24 см проти 6,01±0,59 см; р<0,05), індексу Lequesne у 2,0 рази (9,42±1,81 бали проти 19,17±4,15 бали; р<0,05) та WOMAC у 1,6 рази (38,7±3,7 бали проти 63,8±8,3 бали; р<0,05) відповідно та зменшився індекс EuroQol-5D у 1,9 рази (5,01±0,92 бали проти 9,98±0,23 бали; р<0,05) на фоні покращення показників Висновки. Клініко-функціональний стан та якість життя хворих на остеоартрит тісно залежить від наявності супутньої патології, а саме, ЦД 2-го типу. Призначення піоглітазону покращує клінічний перебіг та якість життя хворих з поєднаною патологією за рахунок впливу на основні патогенетичні чинники синтропії; Objective: to increase the effectiveness of the therapy for patients with osteoarthritis and diabetes mellitus type 2 on the basis of a study of the clinical course and life quality of patients and to offer the grounds of pharmacological correction needed. Materials and methods. We observed 88 patients with OA who were distributed as follows: I group of 32 patients with OA who took conventional pathogenetic therapy of nonsteroidal anti-inflammatory drugs, chondroprotectors, physiotherapy); II group of 56 patients with OA and diabetes type 2 in the stage of subcompensation (metformin, pioglitazone in a dose of 15 mg per day and standard pathogenetic therapy of OA). The control group consisted of 24 healthy persons aged 40 to 65years, whose survey figures did not differ from the normal findings accepted. Conclusions. Clinical and functional status and life quality of the patients with osteoarthritis is closely dependent on the presence of comorbidities, namely, diabetes type 2. Pioglitazone improves the clinical course and the quality of life in thepatients with comorbidity due to the impact on the main pathogenetic factors of syntropy.