Профілактика та лікування ранових ускладнень при алопластиці складних дефектів черевної стінки

Abstract

Однією з найважливіших причин, що зумовлює незадовільний результат алопластики складних дефектів черевної стінки (СДЧС), є розвиток ранових ускладнень (РУ), частота яких становить від 7,9 до 49,2%. Мета роботи – визначити заходи профілактики та лікування ранових ускладнень при алопластиці складних дефектів черевної стінки. Матеріали та методи. У хірургічній клініці Першої міської клінічної лікарні Полтави у 2005–2015 рр. прооперовано 360 хворих із СДЧС. Жінок було 309 (85,8%), чоловіків – 51 (14,2%). Середній вік – 61 рік. Планово оперовано 294 (81,7%) хворих, екстрено – 47 (13,0%), відтермінований характер операцій – 19 (5,3%) пацієнтів. Результати. У хворих із СДЧС значну увагу приділяли заходам профілактики РУ, що були поділені на декілька етапів: до, під час і після операції. Використання розробленої методики дало можливість досягти не тільки надійного закриття дефекту черевної стінки, але й зменшити кількість РУ в пацієнтів із СДЧС, що мають підвищений ризик їх розвитку: серома діагностована у 9 (2,5%) хворих, гематома – у 2 (0,6%), підшкірний серозний інфільтрат – у 5 (1,4%), нагноєння рани – у 2 (0,7%), мешома – у 1 (0,3%), абсцес черевної стінки – у 1 (0,3%), лігатурна нориця – у 3 (0,8%). Рецидив діагностований у 6 (1,7%) хворих. Перебування хворих у клініці було в межах 10,2±3,4 доби. Висновки. Використання запропонованих профілактично-лікувальних принципів на всіх етапах лікування пацієнтів із СДЧС, індивідуальний підхід дає змогу зменшити кількість післяопераційних РУ до 6,4%, значно поліпшити результати хірургічного лікування цієї категорії хворих; Одной из важнейших причин, вызывающих неудовлетворительный результат аллопластики сложных дефектов брюшной стенки (СДБС), является развитие раневых осложнений (РО), частота которых составляет от 7,9 до 49,2%. Цель работы – определить меры профилактики и лечения раневых осложнений при аллопластике сложных дефектов брюшной стенки. Материалы и методы. В хирургической клинике Первой городской клинической больницы Полтавы в 2005–2015 гг. оперированы 360 больных с СДБС. Женщин было 309 (85,8%), мужчин – 51 (14,2%). Средний возраст – 61 год. Планово оперированы 294 (81,7%) больных, экстренно – 47 (13,0%), отсроченный характер операций – у 19 (5,3%) пациентов. Результаты. У больных с СДБС значительное внимание уделялось мерам профилактики РО, которые были распределены на не- сколько этапов: до, во время и после операции. Использование разработанной методики позволило достичь не только надёжного закрытия дефекта брюшной стенки, но и уменьшить количество РО у пациентов с СДБС, имеющих повышенный риск их развития: серома диагностирована у 9 (2,5%) больных, гематома – у 2 (0,6 %), подкожный серозный инфильтрат – у 5 (1,4%), нагноение раны – у 2 (0,7%), мешома – у 1 (0,3%), абсцесс брюшной стенки – у 1 (0,3%), лигатурные свищи – у 3 (0,8%). Рецидив диагностирован у 6 (1,7%) больных. Средний койко-день составил 10,2±3,4 суток. Выводы. Использование предложенных лечебно-профилактических принципов на всех этапах лечения пациентов с СДБС, индиви- дуальный подход позволяют уменьшить количество послеоперационных РО до 6,4%, значительно улучшить результаты хирургического лечения данной категории больных; One of the major reasons causing the unsatisfactory results of the alloplasty of complex abdominal wall defects (CAWD) is the development of wound complications (WC), the frequency of which varies from 7.9 to 49.2%. The aim of the research was to identify measures for prevention and treatment of wound complications in alloplasty of the complex abdominal wall defects. Materials and methods. 360 operated patients with CAWD were recruited in the period from 2005 to 2015 in the surgical clinic of the 1-st Poltava hospital. 309 (85.8%) of them were women, 51 (14.2%) - men. Average age was 61 years. Planned operations were in 294 (81.7%) patients, emergency – 47 (13.0%), delayed operations were in 19 (5.3%) patients. Results. In patients with CAWD considerable attention to WC prevention was separately assessed on several stages: before, during and after surgery. Proposed techniques developed by us allows to achieve not only a reliable closure of the defect abdominal wall, but also to reduce the number of regional administration in patients with CAWD with increased risk of development: seroma was diagnosed in 9 (2.5%) patients, hematoma – 2 (0.6%), subcutaneous serous infi ltration – 5 (1.4%), purulent wound infection – in 2 (0.7%), of «meshoma» – in 1 (0.3%), abdominal wall abscess – in 1 (0.3%), ligature fi stula – in 3 (0.8%). Relapse was diagnosed in 6 (1.7%) patients. Average hospital stay was 10.2±3.4 days. Conclusions. Using the proposed preventive and therapeutic principles at all stages of the treatment of patients with CAWD individual approach can reduce the number of postoperative WC to 6.4%, signifi cantly improve the results of surgical treatment of these patients.