До питання діалектики конкретно-історичного і загальнолюдського у "Сонячних кларнетах" П.Тичини

Abstract

У ранній творчості П.Тичини гармонійне відчуття органічного єднання людського єства з матеріальною світобудовою завдяки винятковій ерудованості поета і його інтенсивній спразі шукань і естетичних відкриттів було щедро збагачене загальногуманістичною культурологічною традицією і ще не обтяжене трагічними конкретно-історичними рефлексіями. У статті на матеріалі відповідних поезій показано, як у процесі суспільно-історичних катаклізмів початку ХХ століття у світовідчутті та пошуках адекватного художнього відтворення правди епохи творчість П.Тичини неухильно почала піддаватися трансформаціям деформаційного характеру.