Ангіопаренхіматозні взаємовідношення нирок людини

Abstract

У дисертації представлені нові дані, які розширюють і поглиблюють су-часні уявлення про закономірності організації кровоносного русла нирок людини й уточнюють особливості синтопічних відношень його окремих ланок до паренхіматозних структур. Доповнені дані щодо специфіки структурної організації гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини нирок, а також вперше дано експериментально-морфологічне обґрунтування розвитку пієловенозного рефлюкса при гідронефротичній трансформації. Особлива увага приділена венозному руслу нирок, що по ємнісних можливостях помітно переважає артеріальне. Крім того, на відміну від артеріального воно влаштовано на основі повсюдного анастомозування. Примітним є той факт, що міжчасткові артерії й вени, проходячи поруч через форнікальні зони, розташовуються так, що тільки вени безпосередньо примикають до стінки малих чашок, зростаючись із нею адвентиціальною оболонкою, у результаті чого порожнина малих чашок відділена від венозного просвіту тонкою тканинною перегородкою. Тому в умовах зростання гідростатичного тиску в сечовивідних шляхах даний тканинний бар’єр стає самим слабким місцем. Вперше даний пієловенозний рефлюкс відтворений експериментально шляхом ін’єкції пластичної маси в сечовивідні шляхи в режимі підвищеного перфузійного тиску. Пріоритетними варто вважати дані щодо будови гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини, що складається з безлічі артеріоловенулярних петель, що мають довгу шпилькоподібну форму. Вперше візуалізовані спіралеподібні сплетення кровоносних капілярів навколо збірних трубок; В диссертации представлены новые данные, которые расширяют и углубляют современные представления о закономерностях устройства кровеносного русла почек человека и уточняют особенности синтопических отношений его отдельных звеньев к паренхиматозным структурам. Дополнены данные, касающиеся специфики структурной организации гемомикроциркуляторного русла мозгового вещества почек, а также впервые дано экспериментально-морфологическое обоснование развития пиеловенозного рефлюкса при гидронефротической трансформации. Особое внимание уделено венозному руслу почек, которое по емкостным возможностям заметно преобладает над артериальным. Кроме того, в отличие от артериального оно устроено на основе повсеместного анастомозирования. Примечательным является тот факт, что междолевые артерии и вены, проходя рядом через форникальные зоны, располагаются так, что только вены непосредственно примыкают к стенке малых чашек, срастаясь с нею адвентициальной оболочкой, в результате чего полость малых чашек отделена от венозного просвета тонкой тканевой перегородкой. Поэтому в условиях возрастания гидростатического давления в мочевыводящих путях данный тканевой барьер становится самым слабым местом. Впервые данный пиеловенозный рефлюкс воспроизведен экспериментально путем инъецирования пластической массы в мочевыводящие пути в режиме повышенного перфузионного давления. Приоритетными следует считать данные о строении гемомикроциркуляторного русла мозгового вещества, которое состоит из множества артериоловенулярных петель длинной шпилькообразной формы. Впервые визуализированы спиралевидные сплетения кровеносных капилляров вокруг собирательных трубок; In the thesis new data that broaden and extend modern knowledge of human renal blood flow structure as well as clarify the peculiarities of syntopic interrelation of its individual units to parenchymatous structures have been presented. The work introduced new in essence additions concerning the study of the structural organization specificity of renal medulla hemomicrocirculatory flow and the experimental and morphological ground of pyelovenous reflux with hydronephrosis development. Particular attention has been paid to renal venous flow which noticeably prevails over the arterial one according to capacitive abilities. Furthermore unlike arterial the venous flow is arranged on the basis of general anastomosis. A notable fact is that interlobular arteries and veins passing together through the fornical zones are located so that only veins adjoin directly to the minor calyces wall and make a firm union with adventitia which causes to separation of minor calyces cavity from venous space by thin tissue septum. Therefore under conditions of hydrostatic pressure increase in the urinary tract the given tissue barrier becomes very weak. The given pyelovenous reflux has been reproduced experimentally for the first time by plastic mass injection into the urinary tract in the high perfusion pressure. The data about the structure of renal medulla hemomicrocirculatory flow consisting of definite number of loops of arterioles and venules with a long pin-like form should be considered very important. Spiral plexuses of blood capillaries around the collective tubes have been visualized for the first time.