Сучасні погляди на структурну організацію піднижньощелепних залоз людини та деяких лабораторних тварин (щурів, собак, морських свинок, кролів)

Abstract

Значний інтерес представляє робота з вивчення функцій слинних залоз. Встановлено, що слинні залози наділені чотирма основними функціями. Синтетична функція: основні біополімерні речовини (глікозаміноглікани і білки) змішаної слини є продуктом синтетичної діяльності секреторних клітин, які в слинних залозах представлені трьома типами – слизові гландулоціти (мукоцити), білкові (сероцити) і клітини зі змішаною секрецією. Слинні залози беруть участь у механізмі формування місцевого імунітету і виконують ендокринну функцію. Слинні залози є екскреторно-інкреторними залозами, які виконують важливу роль у підтримці гомеостазу порожнини рота, стану емалі, слизової оболонки, що забезпечують імунний захист, антибактеріальну дію, а також початкові етапи травлення, дуже важливо вчасно виявляти і лікувати патологічні процеси які в них відбуваються. Секрети слинних залоз містять цілий ряд ферментів, імунних факторів, гормонів і біологічно активних речовин, що впливають на весь організм тварини. Слинні залози тварин, будучи не тільки важливою ланкою травного апарату, пов’язані також з іншими системами організму. Вони тонко реагують на метаболічні і функціональні зміни в ньому. Секрети слинних залоз містять цілий ряд ферментів, імунних факторів, гормонів і біологічно активних речовин, що впливають на весь організм тварини. У результаті проведеного українськими науковцями гістологічного дослідження піднижньощелепних слинних залоз щурів, були отримані дані, що за дії мікроелементозів на організм відбуваються зміни у слинних залозах, а саме: зниження функціональної активності, зрив компенсаторно-пристосувальних механізмів та реакцій, структурної неупорядкованості та залежності між збільшенням терміну дослідження і виникненням глибшої структурної перебудови на тлі розладів мікроциркуляції. В науковій літературі є свідчення про вплив вживання питної води з різним елементним складом на морфофункціональні властивості піднижньощелепної слинної залози. Авторами у ході проведених дослідів було виявлено, що високі концентрації кремнію збільшують екскреторну активність серозного відділу, без істотного впливу на слизовий. Тоді, як, високі концентрації кальцію збільшують як екскреторну, так і секреторну діяльність слизового і серозного відділів. Порівняно частим ураженням слинних залоз є слиннокам’яна хвороба. Слиннокам’яна хвороба (сіалолітіаз, калькульозний сіалоденіт) – поліетіологічний патологічний процес, який характеризується ураженням великих слинних залоз з утворенням конкрементів в самих залозах або їх протоковій системі. На частку слиннокам’яної хвороби доводиться 41-78% від усіх захворювань слинних залоз. У більш ніж 90% випадків слинні камені утворюються в піднижньощелепній слинній залозі. Запально-дистрофічні або реактивно-дистрофічні процеси слинних залоз багато авторів об’єднують під поняттям «сіалози». Вони включають в себе синдром і хворобу Шегрена, синдром хворобу Мікуліча, синдром Хеерфорта. При цьому системний характер порушень у слинних залозах супроводжується дистрофічними змінами у всіх структурних компонентах залози – стромі, паренхімі, протоковій системі. До дистрофічного процесу в залозі на пізніх стадіях часто вторинно приєднується запальний процес; Значительный интерес представляет работа по изучению функций слюнных желез. Установлено, что слюнные железы наделены четырьмя основными функциями. Синтетическая функция: основные биополимерные вещества (гликозаминогликаны и белки) смешанной слюны является продуктом синтетической деятельности секреторных клеток, в слюнных железах представлены тремя типами – слизистые гландулоциты (мукоциты), белковые (сероциты) и клетки со смешанной секрецией. Слюнные железы участвуют в механизме формирования местного иммунитета и выполняют эндокринную функцию. Слюнные железы есть экскреторно-инкреторными железами, которые выполняют роль в поддержке гомеостаза полости рта, состоянии эмали, слизистой оболочки, что обеспечивает имунную защиту, антибактериальное действие, а также начальные этапы пищеварения, очень важно своевременно определить и лечить патологические процессы, которые в них происходят. Секреты слюнных желез имеют целый ряд ферментов, имунных факторов, гормонов и биологически активных веществ, которые влияют на весь организм. Слюнные железы, являются не только важным звеном пищеварительного тракта, они также связаны с другими системами организма. Они влияют на метаболические и функциональные изменения в нем. В результате проведенного украинскими учеными гистологического исследования поднижнечелюстных слюнных желез крыс, были найдены данные, что при воздействии микроэлементозов на организм, происходят изменения в слюнных железах, а именно: снижение функциональной активности, зависимости между увеличением срока исследования и образованием глубоких структурных изменений на фоне изменения микроциркуляции. В научной литературе есть сведения о влиянии использования воды с разным элементным составом на морфофункциональные особенности поднижнечелюстной слюнной железы. Авторами при проведении исследований было установлено, что при высокой концентрации кремния увеличивается экскреторная активность серозного отдела, без существенного влияния на слизистую. Тогда как, высокая концентрация кальция увеличивает как экскреторную, так и секреторную деятельность слизистого и серозного отделов. Сравнительно частым повреждением слюнных желез есть слюннокаменная болезнь. Слюннокаменная болезнь (сиалолитиаз, калькулезный сиалоденит) – полиэтиологический патологический процесс, который характеризуется поражением больших слюнных желез с образованием конкрементов в самих железах или их протоковой системе. На долю слюннокаменной болезни приходится 41-78% от всех заболеваний слюнных желез. В больше чем 90% случаев слюнные камни образуются в поднижнечелюстной слюнной железе. Воспалительно-дистрофические или реактивно-дистрофические процессы слюнных желез многие авторы объединяют под понятием «сиалозы». Они включают в себя синдром и болезнь Шегрена, синдром болезнь Микулича, синдром Хеерфорта. При этом системный характер нарушений в слюнных железах сопровождается дистрофическими изменениями во всех структурных компонентах железы – строме, паренхиме, протоковой системе. К дистрофическому процессу в железе на поздних стадиях часто вторично присоединяется воспалительный процесc ; The study of the salivary glands functions represents the considerable interest. It was determined that the salivary glands performe four main functions. Synthetic function: the basic biopolymer substances (glycosaminoglycans and protein) of mixed saliva is the product of synthetic functioning of the secretory cells and represented in the salivary glands by three types – mucous glandulocytes (mucocytes), protein (serocytes) and cells with mixed secretion. Salivary glands are involved in the mechanism of the local immunity formation and perform the endocrine function. The salivary glands are the excretory-endocrine glands, involved in oral cavity homeostasis, enamel and mucous membrane condition, which provide immune protection, antibacterial action, as well as the initial stages of digestion. To detect and treat timely the pathological processes which occur in this structures is very important. The salivary secretions have a number of enzymes, immune factors, hormones and biologically active substances, which influence on the entire organism. The salivary glands are not only important part of the digestive system, they are also associated with other body systems. They are involved in the metabolic and functional changes in it. According to data of histological study of submandibular salivary glands of rats obtained by Ukrainian scientists it was determined that the changes in the salivary glands occur due to the influence of the microelements on the organism, namely: the decrease of functional activity, dependence between the increase of the investigation period and formation of deep structural changes against the background of microcirculation changes. Scientific literature represents information about the effect of water usage with different elemental composition on the morphological and functional characteristics of submandibular salivary gland. When conducting research it was found that at high silicon concentrations the excretory activity of the serous part was increased without significant impact on the mucosa. Whereas, the high caicium concentration increases both excretory and secretory activity of serous and mucous parts. The relatively frequent damage of salivary glands is sialolithiasis. Salivary culculi disease (sialolithiasis, calculous sialoadenitis) – polietiologic disease process characterized by lesions of the major salivary glands with the culculi formation in the glands or their ductal system. The salivary culculi disease amounts to 41- 78% of all salivary gland diseases. In more than 90% of cases salivary culculi are formed in submandibular salivary gland. Inflammatory-degenerative or reactive-dystrophic processes of the salivary glands many authors accept as «silosis». They include syndrome and Sjogren’s syndrome disease, Mikulich syndrome, Heerfordt syndrome. In this case the systemic character of disorders in the salivary glands is accompanied by degenerative changes in all structural components of the gland – stroma, parenchyma, ductal system. The dystrophyc process in the gland on the later stages are often associated with the secondary inflammatory process.