Авторефетати та дисертації. Кафедра хірургії № 2
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Диференційована хірургічна тактика при парапанкреатичних інфекційно-септичних ускладненнях деструктивного панкреатиту(Харківський національний медичний університет, 2020-12) Черкун, Олексій Юрійович; Cherkun, O. Yu.Дисертація присвячена вивченню проблеми інфекційно-септичних ускладнень у хворих з деструктивними формами гострого панкреатиту. За даними різних авторів захворюваність на гострий панкреатит складає від 38 до 95 на 100000 населення. Деструктивні форми гострого панкреатиту розвиваються у 15-25% пацієнтів. Летальність при деструктивних формах гострого панкреатиту, за даними закордонних авторів, коливається в межах 27-45%. Саме ці пацієнти є найбільш тяжкою групою в діагностичному, лікувальному, соціальному і економічному плані, що підтверджується даними про високі показники летальності, частоту ускладнень, терміни госпіталізації та значні фінансові витрати при лікуванні даної категорії пацієнтів. За оновленою класифікацією гострого панкреатиту «Антанта– 2012» визначено, що для тяжкої форми гострого панкреатиту притаманні поширені пери- та інтрапанкреатичний некроз, локалізовані чи дифузні некрози паренхіми, перипанкреатична флегмона, інфікований некроз, формування псевдокіст і абсцесів. В літературі недостатньо приділяється уваги саме вибору хірургічної тактики при даних ускладненнях в залежності від характеру та локалізації інфікованого парапанкреатичного осередку. Останнім часом з’являються роботи про роль гормонів щитоподібної залози у прогнозуванні розвитку бактеріальної інфекції. Так, відомо що, підвищення рівня прокальцитоніну вище 1,8 нг/мл при гострому панкреатиті, вказує на розвиток інфекційних ускладнень, які в свою чергу, при неадекватному подальшому лікуванні, можуть призвести до розвитку тяжкого сепсису чи поліорганної недостатності та смерті пацієнта. Тому доцільно вивчення рівня тиреоїдних гормонів у пацієнтів з деструктивним панкреатитом, оскільки відомо, що синдром низького Т3 є предиктором синдрому поліорганної недостатності та несприятливого перебігу соматичної патології. Таким чином, невирішені питання в діагностиці та виборі лікувальної тактики у пацієнтів з деструктивним панкреатитом, різні погляди на показання до оперативного втручання, визначення термінів та об’єму оперативного втручання, аналіз впливу гормонів тиреоїдного профілю на динаміку захворювання, обумовлюють актуальність проведення даного дослідження. Дослідження проводилося на кафедрі хірургії №2 медичного факультету №1 Української медичної стоматологічної академії. Клінічною базою було Комунальне підприємство "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради". Всім пацієнтам з парапанкреатичними інфекційно-септичними ускладненнями деструктивного панкреатиту було проведено повне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження згідно наказу МОЗ України (наказ №297 від 02.04.2010 року). Додатково проводилося визначення рівня прокальцитоніну, С-реактивного білку, Т3, Т4, Т3вільного та ТТГ. Робота заснована на ретро- та проспективному аналізі лікування 127 хворих з інфекційно-септичними ускладненнями гострого деструктивного панкреатиту, які знаходилися на лікуванні у хірургічному відділенні та відділенні анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії вищезгаданої установи з 2010 по 2018 роки. Під час першого етапу дослідження було проаналізовано діагностичну та лікувальну тактику у 87 пацієнтів (група порівняння) з парапанкреатичними інфекційно-септичними ускладненнями деструктивного панкреатиту. Хірургічна тактика лікування хворих даної групи в цілому відповідала загальноприйнятим стандартам і спиралася переважно на характер парапанкреатичних ускладнень і поширеність локального процесу. Так при поширеності рідинних скупчень без секвестральних мас на 1 чи 2 ЗППН, хворим виконували дренування під УЗ- контролем. Отримані виділення під час дренування відправляли на дообстеження: бактеріоскопію, рівень амілази, посів на мікрофлору та на дослідження чутливості до антибактеріальних препаратів. Показанням до полідренування було поширення рідинних скупчень на 2-4 ЗППН, з переважанням рідинного компоненту (5 пацієнтів – 5,7%), при цьому завершальним етапом лікування воно було у 1 пацієнта (1,1%). Всі інші потребували подальшого дообстеження та відкритих оперативних втручань. Було встановлено пряму залежність між поширеністю локальних парапанкреатичних ускладнень та перебігом органної дисфункції у пацієнтів з гострим тяжким панкреатитом. Так при поширеності парапанкреатичних локальних ускладнень на 1 чи 2 ЗППН, тривалість ПОД спостерігалося лише у 12,5% пацієнтів, при поширеності на 3-4 ЗППН – 30-44% хворих, а при поширеності локальних ускладнень більше ніж 5 ЗППН, персистуюча ПОД спостерігалася майже у всіх пацієнтів (>80%). Незважаючи на проведене лікування, у даній групі пацієнтів спостерігалося високий рівень післяопераційних ускладнень – 9 (10,3%) пацієнтів. Слід відмітити, що всі ускладнення виникали після відкритих операцій, ускладнень після дренування/полідренування не спостерігалося. Самим поширеним ускладненням було арозивна кровотеча (5,7%), кишкова нориця (4,5%). Окрім цього, рівень летальності склав 39,1%, а частота повторних хірургічних втручань – 46%. Також виявилося, що рутинне первинне дренування парапанкреатичних локальних ускладнень гострого тяжкого панкреатиту під УЗ-контролем призводить до раннього інфікування даних скупчень та збільшення майже на третину госпітальних штамів та S.aureus. Як насліок, раннє призначення антибактеріальних препаратів резерву призводить до розвитку мультирезистентності госпітальної інфекції, що в подальшому негативно позначається на антибіотикотерапії після відкритих НСЕ і погіршує прогноз даних пацієнтів. На другому етапі дослідження проведено аналіз лікування 40 хворих (основна група) з розподілом їх на 2 підгрупи. Першу підгрупу (2а, n=17) склали пацієнти, у яких окрім стандартних методів обстеження додатково проводили визначення рівня прокальцитоніну, С-реактивного білка, а також гормонів тиреоїдного профілю: Т3, Т4, ТТГ, та Т3вільного. Обстеження проводили перед запланованим оперативним втручанням. Інфікованим парапанкреатичне рідинне скупчення вважали при підвищенні рівня прокальцитоніну вище 3,8 нг/мл, С-реактивний білок вважали маркером розвитку гнійно-септичних ускладнень при гострому тяжкому панкреатиті при підвищенні концентрації вище 100,0 мг/л, розвиток синдрому низького трийодтироніну вважали коли рівень Т3вільного складав менше 2,5 нмоль/л. Обов’язково визначали рівень гормонів трийодтироніну, тетрайодтироніну та тиреотропного гормону для виключення захворювань щитоподібної залози, що могло дати хибні результати. У цій підгрупі, відхилень від нормального рівня тиреоїдних гормонів не спостерігалося. Проведений аналіз потенційних маркерів ГСУ у пацієнтів 2а підгрупи основної групи виявив, що у пацієнтів з середньо-важким панкреатитом, підвищення рівня проСа більше 3,8 нг/мл відмічалося у 10% пацієнтів, підвищення рівня СРБ вище 100,0 мг/л – у жодного з пацієнтів, розвиток синдрому low T3 спостерігався у 10% пацієнтів. Тоді як у пацієнтів з тяжким перебігом ГТП – підвищення рівня СРБ також не визначали, підвищення рівня проСа вище порогового у 42,9% пацієнтів, розвиток синдрому low T3 відмічено у всіх пацієнтів (100%). На 4-5 добу після проведено оперативного лікування хворим повторно визначали рівень вищеописаних гормонів. Рівень проСа нижче 3,8 нг/мл визначали лише у 5.9% пацієнтів з тяжким перебігом гострого панкреатиту. Показник СРБ визначили як неінформативний. Синдром low T3 зберігався лише у 6 пацієнтів (85,7%) з тяжким перебігом гострого панкреатиту. Померлих у 2а підгрупі основної групи було 6 пацієнтів. Було виявлено, що у всіх 6 пацієнтів регресу синдрому low T3 не спостерігалося. Отже, розвиток синдрому low T3 є предиктором несприятливого перебігу захворювання з чутливістю 85,7% та специфічністю 90,1%, що дає змогу використовувати даний маркер у плануванні оперативних втручань з метою попередження розвитку незворотної органної дисфункції. Спираючить на отримані результати, було розроблено алгоритм диференційованої хірургічної тактики. Пацієнтам в перші 4 тижні захворювання проводиться контроль лабораторних показників, оцінюється тяжкість стану та наявність органної дисфункції в динаміці. За допомогою променевих методів обстеження виконують контроль за локальними парапанкреатичними ускладненнями. За наявності рідинного компоненту в останніх, слід першочергово виконувати пункцію скупчень, з метою декомпресії а також визначення збудника, якщо він наявний. За умов отримання гною в пунктаті – показано дренування даного рідинного скупчення. У випадку відсутності позитивного ефекту від діагностичної пункції пі УЗ-контролем або формуванню повторних рідинних скупчень – пацієнту показане МРТ-дослідження для потенційного визначення секвестральних мас низької щільності. За результатами МРТ визначають переважання рідинного чи тканинного компонентів – з подальшим визначенням хірургічної тактики. За можливості потрібно надавати перевагу дренуванню через фланки – з подальшим бужуванням порожнини гнійників за допомогою розробленого в клініці пристрою для бужування порожнини абсцесу (патент України на корисну модель №127401 від 25.07.2018). У випадку, коли за даними МРТ переважає рідинний компонент, і немає ефекту від тонкоголкової пункції, паралельно обов’язковим є визначення рівня вільного Т3. У випадку діагностики синдрому lowT3 пацієнту показане відкрите оперативне втручання. Обов’язковим є переоцінка рівня тиреоїдних гормонів на 4-5 добу. Показаннями до етапних хірургічних втручань є персистенція синдрому низького трийодтироніну і/або діагностика не фіксованих секвестрів за даними інструментальних методів дослідження. У терміні захворювання більше 4-х тижнів, за наявності ознак SIRS хворим показане проведення КТ з в/в контрастуванням для діагностики сформованих парапанкреатичних скупчень, з подальшим визначенням об’єму хірургічного прийому. Даний алгоритм було використано при лікування другої підгрупи основної групи (2b, n=23). Констатовано зниження числа післяопераційних ускладнень на 4,4% завдяки використанню міні-доступів, а також зниження рівня летальності у пацієнтів з ГСУ на 13,0%.Документ Прогнозування та профілактика гнійно-септичних ускладнень у хворих з тяжкою формою гострого панкреатиту(2014-05) Должковий, Сергій Вікторович; Должковой, Сергей Викторович; Dolzhkovyi, S. V.Дисертацію присвячено покращенню результатів лікування хворих з тяжкою формою гострого панкреатиту шляхом прогнозування та профілактики розвитку ГСУ. З цією метою було проведено двоетапний аналіз перебігу ТГП у 143 пацієнтів. На першому етапі шляхом співставлення пацієнтів групи порівняння з ГСУ (n=40) та асептичним перебігом захворювання (n=58) за низкою клінічних лабораторних та інструментальних показників, були виявлені основні критерії, які можна використовувати у якості предикторів розвитку ГСУ. В результаті цього було запропоновано спосіб прогнозування розвитку ГСУ у пацієнтів з ТГП, який із чутливістю у 62,5 % та специфічністю у 87,93 %дозволяє з прогнозувати розвиток цієї категорії ускладнень. Базуючись на виявленій закономірності, наявності у пацієнта ПОН та ГРС а також даних щодо видового спектру і антибіотикочутливості збудників ГСУ, було розроблено алгоритм диференційованої хірургічної тактики, який було використано при лікування 45 пацієнтів основної групи. Завдяки застосуванню даного алгоритму частота розвитку ГСУ загалом знизилася на 18,6 %; та спостерігалося зниження рівня летальності до 11,11 % (р<0,05); Диссертация посвящена улучшению результатов лечения больных с тяжелой формой острого панкреатита путем прогнозирования и профилактики развития гнойно септических осложнений (ГСО). С этой целью был проведен двухэтапный про- и ретроспективный анализ течения тяжелого острого панкреатита (ТОП) у 143 пациентов. На первом этапе исследования для выявления основных критериев, которые значимо коррелируют с развитием ГСО при дальнейшем течении заболевания ретроспективно проанализировано истории болезни 98 пациентов (группа сравнения) с разделением их на 2 подгруппы. В первую подгруппу (n=40) были включены пациенты с ГСО; во вторую (n=58) – больные с асептическим течением заболевания. При проведении второго этапа исследования изучены особенности течения ТОП у 45 пациентов (основная группа), тактика лечения которых была изменена с учетом данных, полученных на первом этапе. После этого было проведено сопоставление результатов лечения больных группы сравнения, при ведении которых использовались традиционные тактические подходы, и пациентов основной группы. Сопоставление данных объективного обследования, показателей лабораторных и инструментальных методов исследования пациентов с ГСО и асептическим течением заболевания, включенных в группу сравнения, позволило выделить наиболее значимые из них и разработать прогностическую модель возникновения ГСО у пациентов с ТОП. В шкалу включено одиннадцать параметров, каждому из которых параметру соответствует определенное количество баллов от 1 до 4. В зависимости от набранного при оценке состояния пациента количества баллов, его можно отнести к одной из трех групп риска развития ГСО: до 8 баллов (развитие ГСО маловероятно – 0 5-15 %); 8-15 баллов (развитие ГСО возможно - 15 %-48 %) и более 15 баллов (развитие ГСО ожидаемо – более 48 %). Основываясь на разработанной шкале балльной оценки риска развития ГСО, наличия у пациента полиорганной недостаточности и острых жидкостных скоплений а также данных о видовом спектре и антибиотикочувствительности возбудителей ГСО, был разработан алгоритм дифференцированной хирургической тактики у пациентов с ТОП, благодаря использованию которого частота развития ГСО снизилась на 18,6 %, а также наблюдалось снижение уровня летальности до 11,11 % (р<0,05); The dissertation is dedicated to the improvement of the patients’ with severe acute pancreatitis (SAP) results of treatment with the help of prognostication and prophylaxis of purulent and septic complications’ (PSC) development. Analysis of clinical course of 143 patients with SAP was made to obtain this aim. The study consisted of two stages. On the first (retrospective) stage the most significant predictors of PSC development were found out with the help of comparation of 40 patients with PSC and 58 patients with aseptic course of SAP. The multiple scoring system for predicting the development of PSC that consisted of 11 clinical, laboratorial and instrumental indexes was proposed. It can predict the development of PSC with sensitivity of 62,5 % and specificity of 87,93 %. After that the algorithm of differential surgical tactics of patients’ with SAP treatment was proposed. On the second (prospective) stage the algorithm was used in the process of treatment of 45 patients with SAP. As a result the frequency of PSC was reduced on 18,6 % and the level of lethality was reduced to 11,11 % (р<0,05)Документ Прогнозування та профілактика гнійно-септичних ускладнень у постраждалих з політравмою(Міністерство охорони здоров'я україни Запорізька медична академія післядипломної освіти, 2009-06-17) Кравченко, Сергій Павлович; Кравченко, Сергей Павлович; Kravchenko, S. P.Дисертацію присвячено питанню поліпшення результатів лікування постраждалих з політравмою. З цією метою проаналізовано перебіг травматичної хвороби 275 пацієнтів з політравмою. На основі клінічних, клініко-фізіологічних, функціональних і метаболічних показників основних систем життєзабезпечення, що достовірно впливають на виникнення ГСУ, розроблено та впроваджено в клінічну практику спосіб прогнозування ГСУ у постраждалих з ПТ, який дозволяє дати об'єктивну оцінку перебігу ТХ з виділенням груп низького, середнього та високого ризику виникнення ускладнень, на основі яких визначено основні тактичні та лікувальні заходи, що сприяли покращенню результатів лікування цієї категорії постраждалих. У постраждалих із ПТ у групах із співставимим ризиком розвитку ГСУ, в результаті використання обґрунтованої нами тактики лікування, на основі запропонованого способу прогнозування ГСУ, вдалося знизити кількость ГСУ у постраждалих при низькому ризику ускладнень на 14,3 %, при середньому – на 16,4 %, високому – на 12,5 %. Летальність у постраждалих із ПТ при низькому ризику ускладнень не спостерігалась, при середньому ступеню ризику знизилась на 25,9 %, а при високому – на 4,7 %.;Диссертация посвящена вопросу улучшения результатов лечения пострадавших с политравмой. С этой целью проанализировано течение травматической болезни 275 пациентов с политравмой. С целью разработки способа прогнозирования гнойно-септических осложнений (ГСО) при политравме (ПТ) было проанализировано 63 различных клинико-лабораторных параметра, которые отображают особенности анатомических повреждений, возраст, наличие фоновой соматической патологии, функциональное состояние основных систем жизнеобеспечения. В результате процедуры регрессии с уровнем надежности 95%, получена модель с адекватной аппроксимацией данных (RI = 0,86, p=0,00094) для расчета возможности развития ГСО. Рассчитанные коэффициенты регрессии на основании входящих параметров (возраст, тяжелая ПТ, нарушение целостности желужочно-кишечного тракта (ЖКТ), лейкоцитоз, глюкоза крови, балл по шкале ком Глазго, раны, участки травматической деструкции, переломы длинных трубчатых костей и таза, белок мочи, температура, частота сердечных сокращений, частота дыхательных движений, гематокрит, общий белок, лактат) позволяли высчитать прогнозируемые параметры ГСО за формулой, с учетом коэффициентов регрессии. На основании клинических, физиологических, функциональных и метаболических показателей основных систем жизнеобеспечения, которые достоверно влияют на возникновение гнойно-септических осложнений, разработан и внедрен в клиническую практику способ прогнозирования гнойно-септических осложнений у пострадавших с политравмой. Это позволяет дать объективную оценку течения травматической болезни с выделением групп низкого, среднего и высокого риска возникновения осложнений, на основании которых разработаны основные тактические и лечебные мероприятия. Так при низком риске возникновения гноно-септических осложнений (группа риска І) у пострадавших с ПТ (0-5 баллов за разработанным методом) следует применять полный, адекватный оперативный прием, в том числе первичная хирургическая обработка (ПХО) ран с послойным закрытием их, комбинируя из эмперической эскалационной моделью антибиотикопрофилактики препаратами выбора, на основании микробиологического «пейзажа» клиники и антибиотикочувствительности. При средней степени риска возникновения гноно-септических осложнений (группа риска ІІ) (6-8 баллов) - используем полный, адекватный оперативный прием, в том числе ПХО ран, с закрытием их и активным дренированием, комбинируя с деэскалационной моделью антибиотикопрофилактики препаратами выбора, на основании микробиологического «пейзажа» клиники и антибиотикочувствительности. При высоком риске гнойно-септических осложнений (группа риска ІІІ) - (балл >8) применяем максимально возможную радикальную ПХО ран с отсроченным их закрытием и применением активных дренажно-промывных систем. Очередность и объем оперативного приема определяется тяжестью состояния пострадавшего, и проводится с учетом принципа «контроль повреждений», и комбинируется с назначением антибиотиков резерва по деэскалационному принципу, на основании микробиологического «пейзажа» клиники и антибиотикочувствительности. Таким образом, у пострадавших с ПТ в группах с сопоставимым риском развития ГСО, в результате использования обоснованой нами тактики лечения, на основании предложеного способа прогнозирования ГСО, удалось добиться снижения количества ГСУ у пострадавших с ПТ при низком риске осложнений на 14,3 %, при среднем – на 16,4 %, высоком – на 12,5 %. Летальность у пострадавших с ПТ при низком риске осложнений не наблюдались, при среднем снизилась на 25,9 %, а при высоком – на 4,7 %.;This dissertation is dedicated to improving treatment outcome in multiple-trauma patients. With this purpose the clinical course of 275 multiple-trauma patients was analyzed. On the basis of clinical, clinical-physiological, functional and metabolic parameters of the major life-supporting systems that truly influence the incidence of purulent-septic complications (PSC), an algorithm for diagnosing PSC in the multiple-trauma (MT) patients was developed and introduced into clinical practice. This algorithm allows an objective estimation of the traumatic disease course, with allocation of low, medium and high risk complication groups, on the basis of which the main strategic and medical measures that improved treatment outcome were defined. After using the treatment methods based on our proposed algorithm for diagnosing PSC, it was possible to achieve a reduction in the number of PSC in groups of MT patients according to the risk of developing PSC. In the low-risk group, PSC was reduced by 14.3 %, medium-risk group by 16.4%, and high-risk group by 12.5 %. There was no mortality in the low-risk group. Mortality in the medium-risk group was decreased by 25,9 % and in the high-risk group by 4.7 %.Документ Диференційна діагностика локалізованих форм гострого гнійного пієлонефриту та новоутворень нирок з обґрунтуванням лікувальної тактики(Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2007-11-16) Саричев, Ярослав Володимирович; Сарычев, Ярослав Владимирович; Sarychev, Y. V.Документ Морфофункціональні особливості репаративної регенерації сечового міхура, зшитого синтетичними і біологічними розсмоктувальними шовними матеріалами(ДЗ «Українська медична стоматологічна академія». ДЗ « Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця,, 2002-08-22) Супруненко, Сергій Миколайович; Супруненко, Сергей Николаевич; Suprunenko, S.У дисертаційній роботі запропоноване нове вирішення завдання оптимізації морфофункціонального стану регенеруючих тканин сечового міхура, зшитих різними біологічними і синтетичними розсмоктувальними шовними матеріалами. Результати проведених досліджень указують на доцільність використання хірургічних розсмоктувальних ниток із твердої мозкової оболонки біофілу і його модифікації етонієм для операцій на сечовому міхурі замість кетгуту. Це дозволить уникнути ранніх післяопераційних ускладнень (розходження і нагноєння швів, утворення інфільтратів і лігатурних нориць) і пізніх (утворення грубого волокнистого рубця, який деформує сечовий міхур і знижує його функціональну активність). Застосування ниток стандартного і модифікованого етонієм біофілу особливо доцільне для урологічних операцій, які пов'язані із супутньою патологією, в онкологічних і ослаблених хворих, оскільки ці шовні матеріали мають виражену біологічну активність і стимулюють процеси загоєння. При цьому навіть в умовах впливу агресивного середовища (сечі) розвивається пухкий вузький рубець, на якому не відбувається відкладання солей, каменеутворення. Крім того, вдається уникнути розвитку спайкової хвороби.Документ Mінімально інвазивне лікування аутосомно-домінантного полікістозу нирок(ДЗ «Українська медична стоматологічна академія». ДУ «Інститут урології та нефрології АМН»., 2008) Курячий, Юрій Віталійович; Курячий, Юрий Виталиевич; Kuryachy, Y.Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на аутосомно-домінантний полікістоз нирок (АДПН) шляхом обґрунтування лікувальної тактики на підставі допплерографічної об’єктивізації структурно-функціонального стану нирок та застосування мінімально інвазивних технологій. В основу роботи покладені результати вивчення “сімейного” анамнезу, клінічного перебігу, діагностики та ефективності окремих видів лікування АДПН у 50 “пасивно” та 60 “активно” виявлених хворих на АДПН. Визначені клініко-лабораторні параметри розподілу хворих на АДПН за стадіями патологічного процесу. Проведене обгрунтування показань до динамічного спостереження, консервативного, мінімально інвазивного та хірургічного лікування, а також першочерговість оперативного втручання у хворих на АДПН в залежності від розміру кіст, стану ниркової гемодинаміки, наявності хронічного пієлонефриту, артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності. Доведена перевага мінімально інвазивних технологій та необхідність циклічного мінімально інвазивного оперативного лікування у хворих на АДПН. Лише після мінімально інвазивних оперативних втручань відновлювалась працездатність хворих. Ключові слова: аутосомно-домінантний полікістоз нирок, медико-генеалогічний аналіз, ультразвукова допплерографія, мінімально інвазивне лікування.Документ Епідеміологічні, патогенетичні, клініко-діагностичні та лікувальні аспекти гострих гнійно-запальних захворювань нирок(ДЗ «Українська медична стоматологічна академія». ДУ «Інститут урології та нефрології АМН»., 2000) Саричев, Леонід Петрович; Сарычев, Леонид Петрович; Sarychev, L. P.Дисертацію присвячено інтегральному вивченню соціально-гігієнічних, патогенетичних, клініко-діагностичних, лікувальних та організаційних аспектів гострих гнійно-запальних захворювань нирок. Встановлені закономірності розвитку гострого пієлонефриту. Проведено обгрунтування гострого гнійного медулярного пієлонефриту як окремої клініко-морфологічної форми обструктивного пієлонефриту. Визначені критерії розмежування стадій інфекційного запального процесу в нирках. Дана оцінка тяжкості стану хворих з позицій сучасної концепції сепсису. Удосконалено діагностику гнійного пієлонефриту за допомогою ультрасонографії. Результати дослідження дали підстави для розробки, наукового обгрунтування та впровадження в практику алгоритму ведення хворих на гострий пієлонефрит, а також клінічної та організаційної моделей попередження і лікування гострих гнійних уражень нирок. Ключові слова: гострий гнійний пієлонефрит, уросепсис, патогенез, діагностика, профілактика, лікування, діагностичний і лікувальний алгоритми, клінічна та організаційна моделі.Документ Комплексне лікування ентеральної недостатності при гострій кишковій непрохідності та розповсюдженому перитоніті у дітей(Інститут невідкладної і відновної хірургії АМН України, 2008) Гриценко, Євген Миколайович; Гриценко, Евгений Николаевич; Gritsenko, Y.Дисертація присвячена розробці, патогенетичному обгрунтуванню та аналізу клінічної ефективності методів комплексного лікування синдрому ентеральної недостатності при гострій кишковій непрохідності та розповсюдженому перитоніті у дітей. У дисертації визначені основні клініко-діагностичні критерії синдрому ентеральної недостатності, проведено оцінку клінічної ефективності інтубації тонкої кишки у дітей з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом. Розроблено спосіб лікування ентеральної недостатності шляхом введення препаратів через інтубційний зонд. Виконано порівняльне дослідження з оцінкою клінічної ефективності різних методів інтубації тонкої кишки. Використання результатів дослідження в практичній діяльності дозволило прискорити відновлення перистальтики кишечника, знизити кількість післяоперційних ускладнень та скоротити тривалість лікування в стаціонарі; Диссертация посвящена разработке, патогенетическому обоснованию и анализу клинической эффективности методов комплексного лечения синдрома энтеральной недостаточности при острой кишечной непроходимости и распространенном перитоните у детей. Изучены результаты лечения 164 детей с острой кишечной непроходимостью и распространенным перитонитом. На основании анализа клинической картины, инструментальных данных, лабораторных, биохимических, физико-химических, бактериологических показателей, а также выраженности интраоперационных изменений, выделены основные статистически значимые клинико-диагностические критерии синдрома энтеральной недостаточности у детей с острой кишечной непроходимостью и распространенным перитонитом. Изучены основные сонографические признаки энтеральной недостаточности. Диагностическая чувствительность ультразвукового исследования в диагностике энтеральной недостаточности составила 97,6%, диагностическая специфичность 96,3%, диагностическая ефективность 96,9%. Проведено оценку клинической эффективности интубации кишечника у детей с острой кишечной непроходимостью и распространенным перитонитом, определено её положительное влияние на динамику показателей эндогенной интоксикации и восстановление перистальтической активности кишечника. Разработан и внедрен в клиническую практику способ лечения энтеральной недостаточности у детей путем введения препаратов через интубационный зонд. Способ включает кишечный лаваж, энтеросорбцию и селективную деконтаминацию кишечника. Интубация кишечника проводилась зондом собственной конструкции, позволяющим предотвратить возможные осложнения в процессе интубации. Проведён сравнительный анализ клинической эффективности различных методов интубации тонкой кишки у детей, констатировано, что выбор способа интубации не влияет на динамику показателей эндогенной интоксикации и восстановление перистальтической активности кишечника. Внедрение в практику полученных результатов позволило ускорить время востановления перистальтической активности при острой кишечной непроходимости с 53,52±8,9 до 46,32±4,2 часов, уменьшить длительность пребывания в стационаре с 15,8±1,202 до 13,95±0,897 койко-дней, а при распространенном перитоните ускорить время востановления перистальтики с 64,56±9,3 до 59,52±10,19 часов, уменьшить длительность пребывания в стационаре с 18,69±1,818 до 15,97±1,918 койко-дней, а также уменьшить количество послеоперационних осложнений з 15,4% до 10,3%; The thesis is devoted to the development, pathogenetic grounding and analysis of clinical effectiveness of methods of complex management of enteral insufficiency syndrome in children with acute ileus and diffuse peritonitis. The main clinical and diagnostic criteria of enteral insufficiency syndrome have been identified, and evaluation of clinical effectiveness of small bowel intubation in children with acute ileus and diffuse peritonitis has been carried out in the thesis. The method of treatment of enteral insufficiency by means of introducing drugs through intubational tube has been developed. Comparative research aimed at evaluating clinical effectiveness of different methods of small bowel intubation has been carried out. Practical implementation of the investigation results has reduced the time of recovery of bowel peristalsis, decreased the postoperative complications rate, and cut the duration of in-patient management.Документ Оптимiзацiя хiрургiчної профiлактики неспроможностi кукси дванадцятипалої кишки пiсля резекцiї шлунку при ускладнених постбульбарних виразках(Дільниця оперативного друку статистичного управління Полтавської області, Полтава., 1996) Шейко, Володимир Дмитрович; Sheiko, V.Рукопись диссертации на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 - хирургия. Киевский государственный инсти-тут усовершенствования врачей МЗ Украины. Киев, 1996. Защищается 12 научных работ, решение о выдаче патента Украины, 6 ра-ционализаторских предложений, которые содержат экспериментальные иссле-дования заживления культи двенадцатиперстной кишки в зависимости от спо-соба ее закрытия, а также клинические данные формирования дуоденальной культи после резекции желудка при осложненных постбульбарных язвах. Предложенный способ ушивания культи двенадцатиперстной кишки обеспе-чивает более раннее заживление ее швов первичным натяжением, алгоритм оперативного вмешательства предупреждает возникновение тяжелых после-операционных осложнений, снижает операционный риск. Результаты иссле-дований внедрены в практику; Type-script thesis for competition of academic degree of the Candidate of medical sciences in speciality 14.01.03 - Surgery. Kiev state doctor's qualifyng institute of the Ministry of Health. Kiev, 1996. On the basis of carried clinico-experimental research the results of factors of reliability of formation of duodenal culde are presented. It was found out that the preposed way of duodenal culdoraphy helps earlier suturehealing by first intention and algorythm of operative interference prevents the appearance of afteroperative complications and lowers operative risk. Results of the research were inculcated intro practice.Документ Прогнозування та профілактика поліорганної недостатності у постраждалих з поєднаними торакальними та абдомінальними ушкодженнями при політравмі(ТОВ "АСМІ", Полтава, 2003) Шейко, Володимир Дмитрович; Sheiko, VladymyrДисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. - Інститут хірургії та трансплантології Академія медичних наук України, Київ, 2003. На основі сучасних методів дослідження виконано комплексне вивчення змін основних клінічних, функціональних і метаболічних параметрів гомеостазу, за допомогою багаторівневого статистичного аналізу встановлено ступінь їх взаємозв'язку з характером перебігу травматичної хвороби, ускладнень, органних і поліорганної дисфункцій, причини незадовільних результатів лікування в потерпілих з поєднаними торакальними і абдомінальними ушкодженнями при політравмі. Встановлено, що провідними факторами, які визначають характер і наслідки травматичної хвороби в потерпілих із політравмою є тяжкість політравми і тяжкість функціональних розладів основних систем життєзабезпечення в гострому посттравматичному періоді. Запропоновані і впроваджені в практику нові способи оцінки тяжкості політравми, оцінки тяжкості стану потерпілих із прогнозуванням наслідків при політравмі, прогнозування розвитку поліорганної дисфункції, на підставі яких розроблені нові підходи до визначення хірургічної тактики, що дозволило значно поліпшити результати лікування цієї категорії потерпілих. Вперше у вітчизняній і закордонній практиці доведена необхідність визначення термінів, об‛єму і послідовності виконання хірургічних втручань у різних анатомічних областях на основі об'єктивної оцінки тяжкості політравми, тяжкості стану потерпілого з прогнозуванням розвитку органних і поліорганних дисфункцій. Впровадження розробленої лікувальної тактики дозволило у постраждалих із поєднаними торакальними та абдомінальними ушкодженнями при політравмі знизити летальність на 7,9% з відповідним зменшенням частоти ускладнень і поліорганної недостатності, що має важливе значення для практичної медицини; The Dissertation for obtaining a Scientific Degree of the Doctor of Medical Sciences in a Specialty 14.01.03 - Surgery. - Institute of Surgery and Transplantation of the Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kiev, 2003. Based on modern research methods, complex study of basic clinical, functional and metabolic parameters of homeostasis of polytrauma patients was carried out. Through the multilevel statistical analysis, the degree of parameters’ interrelation with the course of the posttraumatic disease, complications, organ and multiorgan dysfunction, causes of unacceptable outcomes of treatment of polytrauma patients with combined thoracic and abdominal injuries were determined. It was established, that the major factors determining the character and outcomes of posttraumatic disease are severity of polytrauma and degree of function impairment of the main life-maintaining systems in the early posttraumatic period. New methods of polytrauma and patient’s condition severity evaluation, including outcome and multiorgan dysfunction prognosis, as well as based on these refined surgical strategy, were elaborated and implemented into practice with beneficial effect. For the first time in home and world practice estimation of terms, volume and priority sequence of surgical procedures in various anatomic areas based on an objective estimation of polytrauma, patient’s condition severity and prognosis of organ and multiorgan dysfunction proved necessary. Implementation of refined treatment tactics led to decrease of mortality of patients with combined thoracic and abdominal trauma by 7.9% as well as rate of complications and multiorgan failure which is important for practice.Документ Прогнозування та профілактика післяопераційного перитоніту при гострих абдомінальних захворюваннях(Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, 2013-09) Ситнік, Дмитро АнатолійовичДисертацію присвячено питанню зменшення летальності у хворих, оперованих з приводу ГАЗ, шляхом розробки комплексної системи прогнозування і профілактики розвитку ПП. З цією метою проаналізовано перебіг післяопераційного періоду 148 пацієнтів із ГАЗ. На основі клінічних, лабораторних, інструментальних та інтегральних показників, які отримані безпосередньо перед виконанням первинного оперативного втручання, а також інтраопераційних даних при первинному оперативному втручанні, виявлено статистично достовірні критерії можливого розвитку ПП, розроблено та впроваджено в клінічну практику спосіб прогнозування ПП у хворих із ГАЗ. Запропонований спосіб прогнозування ПП у хворих, оперованих з приводу ГАЗ, дозволяє на підставі ключових інтраопераційних, лабораторних та інтегральних критеріїв диференціювати 3 групи ризику виникнення ПП, на основі яких визначено основні тактичні та лікувальні заходи, що сприяли покращенню результатів лікування цієї категорії хворих. Профілактична спрямованість хірургічної тактики у пацієнтів із ГАЗ відповідно до визначеного ризику ПП запропонованим способом дозволила знизити летальність у цієї категорії хворих на 8,7%; Диссертация посвящена вопросу уменьшения летальности у больных, оперированных по поводу острых абдоминальных заболеваний (ОАЗ), путём разработки комплексной системы прогнозирования и профилактики развития послеоперационного перитонита (ПП). С этой целью изучено течение послеоперационного периода у 148 пациентов с ОАЗ. На первом этапе было проведено клиническое исследование с целью определения основных причин, которые достоверно влияют на развитие ПП, возникающего у больных после первичной санации брюшной полости по поводу ОАЗ, и разработки способа прогнозирования этого осложнения. С этой целью ретроспективно проанализированы результаты лечения 105 больных с ОАЗ, которые лечились за традиционными тактическими подходами, и составили группу сравнения. На втором этапе исследования проведён анализ лечения 43 больных со средним и высоким риском развития и прогрессирования ПП, которые были пролечены на основании анализа данных, полученных на первом этапе исследования (основная группа). Результаты лечения сравнены со 105 больными, которые лечились по традиционным тактическим подходам (группа сравнения). С целью разработки способа прогнозирования ПП при ОАЗ было проанализировано 71 различных критериев, которые отображают особенности анамнеза, клинических проявлений, лабораторных, инструментальных, интраоперационных и интегральных показателей. По результатам анализа было выбрано 14 клинико-лабораторных критериев, которые достоверно влияют на развитие ПП: дооперационные (тошнота, которая сопровождается рвотой, диурез, интраабдоминальное давление, критерии диагностики сепсиса ACC/SCCM и состояние тяжести по APACHE II, обзорная рентгенография органов брюшной полости) и интраоперационные (место источника перитонита: верхний или нижний ЖКТ, характер экссудата, объем экссудата, характер фибринозных наслоений, дилатация тонкой кишки, активность перистальтики, распространённость и степень гиперемии брюшины). Для каждого показателя подсчитаны диагностические коэффициенты (ДК). При оценке риска развития ПП конечный балл составляет сумму ДК каждого из параметров. Предложенный способ прогнозирования ПП у больных, оперируемых по поводу ОАЗ, позволяет на основании ключевых интраоперационных, лабораторных и интегральных критериев дифференцировать 3 группы риска возникновения ПП, на основе которых определены основные тактические и лечебные мероприятия, способствующие улучшению результатов лечения этой категории больных. Способ позволяет прогнозировать возникновение ПП с точностью до 90,3%, вероятную летальность до 98,5%. Специфичность способу при ОАЗ составляет 95%. При низком риске ПП (∑ ДК < 76) использовали традиционную хирургическую тактику: первичное оперативное вмешательство завершали дренированием брюшной полости и закрытием лапаротомной раны. Проводили антибиотикотерапию (АБТ) согласно протоколу. При средней степени риска ПП (∑ ДК 76 - 117) при ОАЗ метод завершения первичного оперативного вмешательства имел свои особенности. Большинству больных со средним риском возникновения ПП основной группы (91%) выполнены лапаротомии, которые сопровождались оперативным приёмом на разных отделах брюшной полости. Характер оперативного приёма на органах брюшной полости устанавливался во время операции. У 9% больных выполнены видеолапароскопические вмешательства при локальном перитоните. При ревизии брюшной полости оценивали интраоперационную ситуацию, если гнойно-воспалительный процесс локализован в 1-2 анатомических областях брюшной полости, отсутствует выраженный спаечный процесс, нет признаков энтеральной недостаточности и не диагностировано ACS, но зона источника перитонита нуждалась динамической оценке (жизнеспособности, возможности швов, некроза стенки полого органа), то первичное оперативное вмешательство завершали согласно предложенной нами методики. После ликвидации источника перитонита, санации брюшной полости, формировали стабильный порт для динамических видеолапароскопий брюшной полости. Если при ревизии брюшной полости обнаруживали распространённый характер гнойно-воспалительного процесса (больше чем 2 анатомические области), выраженный спаечный процесс, были признаки энтеральной недостаточности и диагностировали ACS, то первичное оперативное вмешательство завершали формированием лапаростомы по оригинальной методике. В динамике послеоперационного периода (2, 4 сутки) проводили этапные лапаросанации, что дало возможность в ранние сроки выявить послеоперационные осложнения. Для профилактики ПП и лечение ОАЗ у больных при средней степени риска возникновения ПП следует применять адекватную эмпирическую деэскалационную АБТ. Всем больным с высоким риском возникновения ПП (∑ ДК >117) основной группы выполнены лапаротомии, которые сопровождались оперативным приёмом на разных отделах брюшной полости. Характер оперативного приёма на органах брюшной полости устанавливался во время операции. После ликвидации источника перитонита, санации брюшной полости лапаротомную рану не зашивали, а формировали лапаростому. При высокой степени риска ПП обосновано (и в том числе с позиции материальных расходов) применение деэскалационной модели АБТ препаратами "резерва", которые используются согласно микробиологического паспорта клиники и антибиотикочувствительности. В группах с одинаковым риском развития ПП в результате использования объективизированной тактики лечения на основе предложенного способа прогнозирования ПП удалось добиться снижения летальности на 8,7% у данной категории больных; The dissertation is sanctified to the question of reduction to lethality for the patients operated on an occasion acute abdominal diseases (AAD), by development of the complex system of prognostication and prophylaxis of development of postoperative peritonitis (PP). To that end, motion of postoperative period is analyzed 148 patients with AAD. Based on clinical, laboratory, instrumental and integral indexes that is got immediately in front of implementation of primary operative intervention, and also intraoperative data, at primary operative intervention, the reliable criteria of possible development of PP are educed statistically, it is worked out and inculcated in clinical practice method of prognostication of PP for patients from AAD. An offer method of prognostication of PP for the patients operated on an occasion AAD allows based on key intraoperative, laboratory and integral criteria to differentiate three high-risk groups’ risks of PP, based on those basic tactical and curative events that assisted the improvement of results of treatment of this category of patients are certain. Prophylactic orientation of surgical tactics for patients from AAD in accordance with the certain risk of PP allowed to bring down lethality an offer method at this category of patients on 8,7%.