Використання гіпертонічних розчинів багатоатомних спиртів з метою корекції інтрадіалізної гіпотензії

Abstract

Захворюваність і поширеність хронічної хвороби нирок 5 стадії у 2006 р. склала 2,1 та 8,4 випадку на 100 тисяч населення, в тому числі пролонгованої замісни ми діалізними методами терапії — 1,6 та 6,1 відповідно. Гемодіаліз залишається основним методом замісної ниркової терапії хворих з термінальною хронічною нирковою недостатністю. Найчастішим ускладненням під час сеансу гемодіалізу є гіпотензія (до 30%). Існує три основні групи причин інтрадіалізної ар теріальної гіпотензії: 1) пов'язані з надлишковим зменшенням об'єму цир кулюючої крові (ОЦК) (коливання та висока швидкість ультрафільтрації (УФ), зниження ваги нижче "сухої", надто низький рівень натрію діалізуючого розчину); 2) пов'язані з недостатньою вазоконстрикцією (ав тономна нейропатія, ішемія тканин, відносна недостат ність симпатичної нервової системи); 3) пов'язані з патологією серця. Частіше за інші причиною гіпотензії є висока швид кість УФ, при якій рідина з позасудинного простору не встигає переходити до судинного сектора, що призво дить до зменшення ОЦК, серцевого викиду та, як ре зультат, артеріальній гіпотензії і порушенню перфузії тканин, в тому числі мозку, з відповідною симптомати кою. Зменшити цю швидкість можливо лише двома способами: обмежити міждіалізний набір рідини і збільшити частоту або час процедур гемодіалізу, але це не завжди можливо, тому часто доводиться медикамен тозно корегувати це ускладнення. Найбільш патогене тично обґрунтованим з метою корекції інтрадіалізної гіпотензії є введення гіперосмолярних розчинів. Нами, на базі Нефролочічного центру Полтавської обласної клінічної лікарні, з цією метою використо вується 20% розчин сорбітолу (Сорбілакт) у дозі 2,0–2,5 мл/кг. Завдяки гіперосмолярності розчину та високому волемічному коефіцієнту шляхом низькооб'ємної інфузії вдається швидко мобілізувати рідину в судинне русло з інтерстиціального простору, чим збільшити ОЦК, венозне повернення і діастолічне наповнення серця і тим самим нормалізувати серцевий викид, артеріаль ний тиск і перфузію тканин. Наші спостереження показали перевагу вико ристання Сорбілакта над інфузією ізо і гіпертонічних сольових розчинів через більшу швидкість досягнення і тривалість гемодинамічного ефекту, відсутність введен ня в організм додаткової рідини та іонів натрія. При ви користанні ізотонічних сольових розчинів (0,9% роз чин натрія хлориду, розчин Рінгера, Рінгера Локка) для стабілізації гемодинаміки при виникненні інтрадіа лізної гіпотензії необхідно провести інфузію 400–500 мл, у зв'язку з чим не досягнеться "суха" вага на кінець сеансу. При застосуванні 10% розчину натрія хлориду об'єм інфузії та гемодинамічний ефект приблизно порівнюється, але супроводжується збільшенням нат ріемії, спрагою і збільшеним вживанням рідини в ранній післядіалізний період, чого не спостерігається при використанні 20% розчину сорбітолу. Тому можна рекомендувати використання Сорбілакту з метою ко рекції гемодинамічних порушень під час сеансів гемодіалізу.; Заболеваемость и распространенность хронической болезни почек 5 стадии в 2006г. Составила 2,1 и 8,4 случая на 100 000 населения, в том числе пролонгированного заместительной мы диализными методами терапии - 1,6 и 6,1 соответственно. Гемодиализ остается основным методом заместительной почечной терапии больных с терминальной хронической почечной недостаточностью. Наиболее частым осложнением во время сеанса гемодиализа является гипотензия (до 30%). Существует три основные группы причин интрадиализнои ар те ри аль гипотензии: 1) связанные с избыточным уменьшением объема цир кулюючои крови (ОЦК) (колебания и высокая скорость ультрафильтрации (УФ), снижение веса ниже "сухой", слишком низкий уровень натрия диализа раствора ) 2) связанные с недостаточной вазоконстрикцией (а в тономна нейропатия, ишемия тканей, относительная недостаточности ность симпатической нервной системы); 3) связанные с патологией сердца. Чаще других причиной гипотензии является высокая ско кость УФ, при которой жидкость с экстравазации пространства не успевает переходить к сосудистому сектора, призо дит к уменьшению ОЦК, сердечного выброса и, как ре зультат, артериальной гипотензии и нарушению перфузии тканей, в том числе мозга с соответствующей симптоматы кой. Уменьшить эту скорость можно только двумя способами: ограничить миждиализний набор жидкости и увеличить частоту или время процедур гемодиализа, но это не всегда возможно, поэтому часто приходится медикамен тозных корректировать это осложнения. Наиболее патогенных чески обоснованным с целью коррекции интрадиализнои гипотензии является введение гиперосмолярных растворов. Нами на базе Нефролочичного центра Полтавской областной клинической больницы, с этой целью ис ся 20% раствор сорбитола (Сорбилакт) в дозе 2,0-2,5 мл / кг. Благодаря гиперосмолярности раствора и высоком Волемический коэффициента путем низькообьемнои инфузии удается быстро мобилизовать жидкость в сосудистое русло из интерстициального пространства, чем увеличить ОЦК, венозный возврат и диастолическое наполнение сердца и тем самым нормализовать сердечный выброс, артериаль ное давление и перфузию тканей. Наши наблюдения показали преимущество ис пользования Сорбилакт над инфузии изо и гипертонических солевых растворов через большую скорость достижения и продолжительность гемодинамического эффекта, отсутствие введен ния в организм дополнительной жидкости и ионов натрия. При вы пользовании изотонических солевых растворов (0,9% раз чин натрия хлорида, раствор Рингера, Рингера Локка) для стабилизации гемодинамики при возникновении интрадиа лизнои гипотензии необходимо провести инфузию 400-500 мл, в связи с чем не достигнет "сухой" вес на конец сеанса. При применении 10% раствора натрия хлорида объем инфузии и гемодинамический эффект примерно сравнивается, но сопровождается увеличением нат риемии, жаждой и увеличенным употреблением жидкости в ранней пислядиализний период, чего не наблюдается при использовании 20% раствора сорбитола. Поэтому можно рекомендовать использование Сорбилакт с целью ко рекции гемодинамических нарушений во время сеансов гемодиализа.; The incidence and prevalence of chronic kidney disease in the 5th stage in 2006 amounted to 2.1 and 8.4 cases per 100,000 population, including prolonged replacement by diallyal therapy methods - 1.6 and 6.1 respectively. Hemodialysis remains the main method of substitution renal therapy in patients with terminal chronic renal insufficiency. The most common complication during the hemodialysis session is hypotension (up to 30%). There are three main groups of reasons for intradialytic arterial hypotension: 1) associated with an excessive reduction in the volume of blood cirrhosis (oscilloscope) (oscillation and high velocity of ultrafiltration (UV), weight reduction below "dry", too low sodium diurating solution ); 2) associated with insufficient vasoconstriction (autonomic neuropathy, tissue ischemia, relative insufficiency of the sympathetic nervous system); 3) associated with pathology of the heart. More often than other causes of hypotension is the high velocity of UV, in which the fluid from the extravascular space does not have time to pass into the vascular sector, which leads to a decrease in bcc, cardiac output and, as a result, arterial hypotension and impaired perfusion of tissues, including the brain , with appropriate symptoms of coy. There are only two ways to reduce this speed: to limit the interdialal fluid set and to increase the frequency or timing of hemodialysis procedures, but this is not always possible, so the doctor often has to correct this complication. The most pathogenically justified for the purpose of correction of intradialous hypotension is the introduction of hyperosmolar solutions. We, on the basis of the Nefrolochnichesky Center of the Poltava Regional Clinical Hospital, used 20% sorbitol solution (Sorbilact) at a dose of 2.0-2.5 ml / kg for this purpose. Due to the hyperosmolarity of the solution and high voltamy coefficient by means of low-volume infusion, it is possible to quickly mobilize the fluid in the vascular pathway from the interstitial space, to increase the oscillation, venous return and diastolic filling of the heart, and thereby normalize cardiac output, arterial pressure and tissue perfusion. Our observations have shown the advantage of using Sorbilact over infusion of iso and hypertonic saline solutions due to the higher rate of achievement and the duration of hemodynamic effect, the absence of introduction into the body of additional fluids and sodium ions. If you use isotonic saline solutions (0.9% sodium chloride, Ringer solution, Ringer Locke) to stabilize hemodynamics when intradiagnostic hypotension occurs, an infusion of 400-500 ml should be carried out, which will not achieve a "dry" weight at the end of the session. When using 10% sodium chloride solution, the volume of infusion and the hemodynamic effect are roughly compared but accompanied by an increase in sodium rheumatism, thirst and increased fluid intake in the early post-diarrhea period, which is not observed when using 20% ​​sorbitol solution. Therefore, the use of Sorbilact may be recommended to reverse hemodynamic disorders during hemodialysis sessions.