Роль добового моніторингу змін біоелектричної активності міокарда у діагностиці антрациклінової кардіотоксичності у хворих на гострі лейкемії

Abstract

Складною проблемою проведення поліхіміотерапії (ПХТ) із включенням антрациклінових антибіотиків (АА) залишається кардіотоксичність, яка характеризується відсутністю типової симптоматики, розвитком безбольової ішемії міокарда (ББІМ), що призводить до пізньої її діагностики з високим ризиком формування застійної серцевої недостатності, особливо у пацієнтів із супутньою ішемічною хворобою серця (ІХС). Мета роботи – оцінити характер змін біоелектричної активності міокарда на фоні низьких кумулятивних доз (КД)АА у хворих на гострі лейкемії (ГЛ) у поєднанні з ІХС за даними добового ЕКГ-моніторингу. Обстежено 83пацієнти з ГЛ:19гострілімфобластні лейкемії, 64 гострі мієлобластні лейкемії, вік16–72 роки, чоловіки – 43 (51,8%), жінки – 40(48,2%) осіб. Тривалість перебігу ІХС склала 7,5±2,62 роки. Включали хворих із вперше виявленим ГЛ(за ECOGI-II), яким призначали курси індукції ремісії, що містять АА. Обстежували пацієнтів двічі: до початку ПХТ і при досягненні КД АА 100-200 мг/м2. Виконували добовий ЕКГ-моніторинг. Хворі були розподілені на дві групи: І (n=47) – хворі на ГЛ без супутньої ІХС; ІІ (n=36) – хворі на ГЛ із супутньою ІХС. До початку ПХТ за даними добового ЕКГ-моніторингу у пацієнтів І групи епізоди тахікардії зафіксовані у 25 (53,19%) хворих, поодинокі надшлуночкові екстрасистоли (НШЕ) – у 19 (40,4%) пацієнтів. В ІІ групі у 26 (72,2%) хворих діагностовано періоди тахікардії, у 19 (52,7%) та 9 (25%) пацієнтів відповідно – епізоди поодинокої НШЕ та шлуночкової екстрасистолії (ШЕ), а також короткі періоди депресії сегмента ST за умов збільшення фізичного навантаження. При повторній оцінці у 23 (49%) хворих без ІХС на фоні періодів тахікардії виявлені епізоди поодинокої НШЕ при збільшенні фізичної активності. В ІІ групі при мінімальній фізичній активності у 36 (100%) пацієнтів зафіксовані періоди тахікардії, із них у 24 (66,6%) вони супроводжувались зростанням кількості поодиноких НШЕ, виникненням епізодів парних, групових НШЕ, у 19 (52%) – епізодами поодиноких ШЕ, а також збільшенням кількості періодів клінічно значимої депресії сегмента STу 29 (80,5%) і подовженням інтервалу Q-T у 14 (38,8%) пацієнтів, що не супроводжувалось типовим больовим ішемічним синдромом. Отже, у пацієнтів групи ризику антрациклінові кардіотоксичність розвивається на фоні низьких КД АА і характеризується ББІМ із стійкими порушеннями біоелектричної активності міокарда у вигляді порушень ритму і провідності, які можуть бути діагностовані за допомогою добового ЕКГ-моніторингу.