Вплив акцентуацій характеру на рішення про косметичну ринопластику

Abstract

Метою роботи було визначення характерологічних особливостей осіб, які зверталися до пластичних хірургів для проведення косметичної ринопластики. За результатами дослідження встановлено, що в осіб з косметичними деформаціями та дефектами зовнішнього носа переважала демонстративна акцентуація характеру (n=16; 31,37%), а в осіб, які косметичних вад носа не мали, однак наполегливо вимагали змінити його форму, – дистимічна (n=15; 50,00%). Домінуючим типам акцентуацій в обох групах поступалася лише тривожна, яка виявлялася дещо рідше (27,54% та 43,33% відповідно). Аналіз характерологічних особливостей дає змогу розробити індивідуальні підходи до психотерапії та психокорекції з подальшим визначенням оптимальної лікувальної тактики; Целью работы было определение характерологических особенностей пациентов, которые обращались к пластическим хирургам для проведения косметической ринопластики. По результатам исследования установлено, что у лиц с косметическими деформациями и дефектами наружного носа преобладала демонстративная акцентуация характера (n=16; 31,37%), а у лиц, которые косметических недостатков носа не имели, но настойчиво требовали изменить его форму, – дистимическая (n=15; 50,00%). Доминирующим типам акцентуаций в обеих группах уступала только тревожная, которая выявлялась несколько реже (27,54% и 43,33% соответственно). Анализ характерологических особенностей позволяет разработать индивидуальные подходы к психотерапии и психокоррекции и определению оптимальной лечебной тактики; The present research was aimed to identify characterological features of individuals with disfigurements and deformities of the external nose, who consulted plastic surgeons for cosmetic rhinoplasty. All the patients with defects and deformities of the external nose who were being prepared for aesthetic rhinoplasty showed character accentuations of different intensity. It has been established the demonstrative accentuation (n = 16, 31.37%) prevailed among the individuals with cosmetic deformities or defects of an external nose, while dysthymic accentuation dominated in the patients (n = 15, 50.00 %) who had no cosmetic defects but demanded rhinoplasty. The anxious accentuation acceded the above mentioned dominant types of accentuation was detected less often (27.54 % and 43.33%, respectively). Analysis of traits makes it possible to develop patient-centered approaches to relevant psychotherapy and psychocorrection with following choice of optimal treatment strategy.