Антигіпоксанти як засіб лікування генералізованого пародонтиту у хворих на ІХС

Abstract

Метою роботи є з’ясування ефективності диференційованого використання антигіпоксанту метаболічної дії. Застосування у складі комплексної терапії пацієнтів з ІХС зі стабільною стенокардією напруги з ГП І-ІІ ступеню поряд з призначенням мексикору локальної антигіпоксичної терапії супроводжується суттєвим покращенням клінічної картини за суб’єктивними та об'єктивними характеристиками, позитивною динамікою пародонтальних індексів, корекцією показників антиоксидантної та нітроксидергічної систем, що виявляється у збільшенні у ротовій рідині антиоксидантного потенціалу; Целью работы является выяснение эффективности дифференцированного использования антигипоксанта метаболического действия. Применение в составе комплексной терапии пациентов с ИБС со стабильной стенокардией напряжения с ГП І-ІІ степени наряду с назначением мексикора локальной антигипоксичной терапии сопровождается существенным улучшением клинической картины за субъективными и объективными характеристиками, положительной динамикой пародонтальных индексов коррекцией показателей антиоксидантной и нитроксидергической системы, что проявляется в увеличении в ротовой жидкости антиоксидантного потенциала; The aim of this work is to elucidate the effectiveness of differentiated use of metabolic antixypoxic drugs. Our study has shown applying local antihypoxic therapy in combination with standard administration of Mexi- cor in the integrated therapy of patients with coronary artery disease and stable angina results in significant improvement of the clinical picture by subjective and objective characteristics, positive dynamics of gingival indices, improved indices of antioxidant and nitrox-ergic systems that is manifested by the increase in oral fluid antioxidant potential.