Основні проблеми розвитку слов'янської філософської думки у розвідках І. Мірчука

Abstract

Одним із перших мислителів, хто почав говорити про ймовірність існування спільних засад слов'янської філософії по праву вважається І.Мірчук. Серед широкого кола наукових зацікавлень філософа провідне місце належало дослідженню особливостей та проблем філософської думки слов’ян. І. Мірчук почав проявляти інтерес до вивчення означеної проблематики, вже будучи глибоко зацікавленим питаннями існування та розвитку національної філософії. Особливу увагу вчений звертав на характер української філософської думки, але через недостатню кількість матеріалу він мусив звернутися до питання слов’янської філософії. Це цілком закономірно, оскільки без окреслення загальних тенденцій неможливо ретельно вивчити деталі, що необхідні для з’ясування національної філософії конкретного народу. Виступаючи на конгресі слов’янських філософів, що відбувався у Варшаві у 1927 році, І. Мірчук на початку своєї доповіді ставить питання, чи взагалі можна говорити про слов’янську філософію, і тим більше, чи можна говорити про національну філософію? І. Мірчуку було відомого багато різних праць, присвячених проблемам існування національної філософії, що з’явилися в той період. У своїй доповіді він подає доволі докладний перелік цієї нової літератури (понад 40 назв). Також він зазначає, що мета філософії мас загальнолюдський характер, хоча форми, в яких проявляється прагнення до цієї мети, мають завжди певне національне забарвлення. Це твердження мислителя дають підстави говорити про існування не лише національної філософії, а й про існування внутрішньої спорідненості філософської думки між слов’янськими народами, про її спільні преваги і недоліки.