Активізація взаємодії викладача і лікаря-інтерна – шлях до підвищення ефективності навчання

Abstract

В умовах реформування вищої школи серед питань, що постають перед педагогічною наукою, особливо великого значення набуває роз робка основ педагогіки співробітництва, яка базується на принципі спі льної творчої діяльності того, хто навчає, і того, хто навчається, їхньої активної взаємодії. Система партнерства, яка запроваджується сьогодні у педагогіці вищої школи, потребує взаємодії: “...стільки воно відбувається між де кількома чи двома суб’єктами, кожен з яких є носієм активності та передбачає її у своїх партнерах.” [ 2 ] Ці нові суб’єкт-суб’єктивні відносини є особливо важливими для вдосконалення навчально-виховного процесу у вищій школі, тому що суттєво впливають на формування, виховання і розвиток особистості майбутнього спеціаліста. Спільна діяльність і міжособові відносини, що виникають на її основі у навчально-виховному процесі, активізують його, розкривають твор чий потенціал студента, забезпечують його продуктивну участь, сти мулюють самостійну пізнавальну дію. Розглядаючи шляхи активізації взаємодії викладача і студентів у на вчально-виховному процесі, доцільно проаналізувати таку важливу його частину, як самостійна робота. У процесі становлення професійних, мо ральних, особистісних якостей майбутнього лікаря, а тим більше лікаря- стоматолога, самостійна робота набуває особливої ролі. Удосконалення вміння самостійно приймати рішення, відповідаючи не тільки за якість своєї роботи, а і за здоров’я пацієнта, “шліфування” мануальних навичок, комунікативних здібностей відбувається завдяки наполегливій самостійній роботі, яку слід розглядати як взаємо пов’язану та взаємозалежну діяльність викладача і майбутнього ліка ря. Інтернатура як перший етап післядипломного навчання випускника медичного вищого закладу - творчий і динамічний процес. Головною метою інтернатури є теоретична і практична підготовка лі- карів-інтернів, а методичним принципом - розвиток, удосконалення навичок, розширення їхнього обсягу та контроль за самостійною пра цею лікаря-інтерна. Безперечно, лікар-спеціаліст (а саме ця кваліфікація присвоюється лікареві-інтерну після успішного завершення навчання в інтернатурі), повинен бути не тільки високопрофесійним фахівцем, а й обізнаним у 148 подіях сьогодення, інтегрованим у соціальну систему, високомораль ним, культурним членом суспільства. Які ж риси повинні бути притаманні лікареві-спеціалісту, підготовка якого і є метою інтернатури? Насамперед, це висока професійна компетентність, що вимагається кваліфікаційною характеристикою. Для реалізації цієї мети велике зна чення має педагогічне спілкування, що включає три аспекти: викладач - інтерн; викладач - пацієнт; інтерн - пацієнт. Оптимальне педагогічне спілкування - це таке спілкування, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації до навчання та творчого характеру навчальної дія льності, забезпечує сприятливий емоційний клімат навчання.[ 4] Зміни, які відбуваються в суспільстві та економіці, не завжди позити вні, не обійшли стороною і медицину, спричинили багато такого, що завдає шкоду найгуманнішій із професій. У цих умовах особистість пе дагога, його дійсний авторитет, моральна та професійна гідність набу вають особливого сенсу. Оптимальним типом взаємодії лікаря-інтерна і викладача у системі самостійної роботи є такий, за якого: немає поляризованих позицій ви кладача та інтерна; активність інтернів не регламентується тільки рам ками наслідування та імітації; є різноманітність стимулюючих, емоційно- регулюючих, спрямовуючих і організуючих прийомів втручання виклада ча в самостійну роботу інтернів; сформована психологічна і практична готовність викладача до факту індивідуальної своєрідності особистості кожного інтерна і до необхідності подолання складностей спілкування особистого плану; система спілкування побудована і зорієнтована на дорослу людину з високим рівнем свідомості і самооцінки. Формування оптимального типу взаємодії інтернів і викладачів в си стемі самостійної роботи можливе шляхом: спирання на позитивний досвід співробітництва і використання моральних стимулів взаємодії (професійні і групові цілі, допомога та ін.); організації форм кооперації інтернів у системі самостійної роботи; впровадження елементів зма гання, взаємодопомоги. Кафедра післядипломної освіти лікарів-стоматологів Української медичної стоматологічної академії докладає багато зусиль для оптимі- зації взаємодії викладачів та лікарів-інтернів. Однією з форм самостій ної роботи в навчальному процесі є клінічний розгляд тематичних хво рих. Лікарі-інтерни виконують роль не пасивних спостерігачів, а само стійно, докладно, з урахуванням особливостей деонтології доповіда ють скарги, анамнез, особливості клінічного перебігу, проводять огляд, намічають план обстеження, обґрунтовано формулюють клінічний діа гноз, планують лікування з урахуванням віку. Таким чином, заняття проводиться з максимальною активізацією пізнавально-розумової дія льності лікарів-інтернів.