Роль нейроендокринних порушень в розвитку патології слинних залоз

Abstract

Оскільки за останні роки відбулося збільшення запальних і дист рофічних захворювань слинних залоз, особливо сіаладенозу, зокрема у жінок при хірургічному клімаксі, очевидна актуальність дослідження змін слинних залоз при генітальній патології. Робота присвячена аналізу літ ерат урних даних про дослідження слинних залоз та їх ролі у гормональній регуляції організму, про вплив дистресу на слинні залози жінок після оваріоектомій. З’ясовано, що слинні та статеві залози взаємодіють як окремі ланки єдиної нейроендокринної системи. Тому морфологічні та функціональні зміни в перш и х призводять до перебудови інш их і навпаки. Але характер такої перебудови описаний досить суперечливо і недостатньо. Етіологія і патогенез сіаладенозу вивчені слабо, досить мала увага приділяється ролі дистресу у виникненні сіаладенозу. Відсут ніст ь комплексного підходу до етіології сіаладенозу на сьогодні є досить важливою невирішеною проблемою, його діагностика викликає труднощі, не розроблена схема систематизованого обстеження, а існуючі методи лікування часто не є ефективними. Таким чином, залишається багато актуальних невиріш ених проблем, пов’язаних із захворюванням слинних залоз, зокрема сіаладенозом, які потребують подальшого дослідження морфологічних та функціональних змін у слинних залозах при цьому захворюванні. Також необхідне прийняття єдиної термінології та нозології, створення схеми комплексного обстеження та етіопатогенетичного лікування пацієнток; Поскольку в последние годы наблюдается значительное увеличение воспалительных и дистрофических заболеваний слюнных желез,особенно сиаладеноза, в частности у женщин при хирургическом климаксе, очевидна актуальность исследования изменений слюнных желез при генитальной патологии. Работа посвящена анализу литературных данных об исследовании слюнных желез и их роли в гормональной регуляции организма, о влиянии дистресса на слюнные железы женщин после оварио- и гистерэктомий. Установлено, что слюнные и половые железы взаимодействуют как отдельные звенья единственной нейроэндокринной системы. Поэтому морфологические и функциональные изменения в первых приводят к перестройке других и наоборот. Но характер такой перестройки описан достаточно противоречиво и недостаточно. Этиология и патогенез сиаладеноза изучены слабо, достаточно малое внимание уделяется роли дистресса в возникновении сиаладеноза. Отсутствие комплексного подхода к этиологии сиаладеноза на сегодня является достаточно важной нерешенной проблемой и его диагностика вызывает определенные трудности, не разработана схема комплексного и систематизированного обследования пациенток, а существующие методы лечения, часто не являются эффективными. Таким образом, остаются много актуальных нерешенных проблем, связанных с заболеваниями слюнных желез, в частности сиаладеноз, которые нуждаются вдальнейших исследованиях морфологических и функциональных изменений в слюнных железах. Также необходимо унифицировать терминологию и нозологические формы, создать схему и протокол комплексного обследования и этиопатогенетического лечения пациенток; Recently there is considerable increase in occurrence of inflammatory and dystrophic diseases of salivary glands, and especially sialadenosis in women under surgical menopause. Therefore, the topicality of the research aimed to study the changes in salivary glands under genital pathology is obvious. This paper focuses on the analysis of up-to-date scientific literature on study of salivary glands and their role in the body endocrine control as well as the influence of distress on the salivary glands in women after ovarioertomy. It has been found out the salivary glands and gonads cooperate as separate links of the unique neuroendocrine system. Therefore, morphological and functional alterations firstly result in the structural changes in one glands and vice versa. But the character of such changes is described inconsistently and partially. Etiology and pathogenesis of sialadenosis is adequately studied, little attention is paid to the role of distress in the development of sialadenosis. The absence do integrated approach to the etiology of sialadenosis as present seems to be an important challenge and its diagnosis is difficult. There is no system of complex and regular inspection for patients, and available therapeutic methods are for from being perfect. Thus, there are many unanswered urgent questions related to the salivary glands pathologies and sialodenosis in particular, which need deeper studies of morphological and functional changes in the glands under the disease. It is also important to unify related terminology and nosological forms, work out the scheme and protocol fro intergated inspection and etiopathogenetical treatment of the patients.